Корреспондент: Спроба революції в Гонконгу

Тиждень протестів у Гонконзі показав: Компартія Китаю поки що є сильною.

Але протистояти «капіталізації» країни їй стає все складніше, пише Павло Сивокінь у №40 журналу Корреспондент від 10 жовтня 2014 року.

Цілий тиждень Гонконг переживав демократичні протести, які повинні були перерости в повноцінну кольорову революцію.

«Ми не збираємося йти. Ці вулиці – наш прапор у боротьбі із засиллям пекінських бюрократів», – говорив минулої п'ятниці Корреспонденту Бені Тай, один з активістів руху, професор права в місцевому університеті.

Але вже в понеділок дисципліновані маніфестанти вирушили на роботу і навчання. Революція так і не почалася – владі навіть не довелося вводити війська або додаткові сили поліції. При цьому офіційний Пекін не пішов на поступки – протестувальники просто зрозуміли, що їхні зусилля марні, і розійшлися.

Більшість експертів визнає: протести в Гонконзі стали наймасовішими за останні 25 років

До середи в центрі Гонконгу залишилося кілька сотень маніфестантів, переважно студентів, які поки що не знають, якою є програма подальшої боротьби. І все-таки більшість експертів визнає: протести в Гонконзі стали наймасовішими за останні 25 років.

У 1989 році на Тяньаньмень та інших центральних площах Пекіна зіткнення студентів й армії закінчилися сотнями жертв і початком капіталістичних реформ у Китаї. Тепер Пекін виявив жорсткість, не погодившись піти на поступки протестувальникам, яких в окремі дні збиралося до 100 тис.

Тепер активісти впевнені: такі самі акції можна повторити в будь-який момент. А в мерії Гонконгу заявляють, що не стануть переслідувати призвідників заворушень, але й не побоюються їхнього повторення.

Протести показали, що китайська ліберальна опозиція поступово переходить на більш демократичні засоби боротьби

На думку професора Інституту Східної Азії в Сінгапурі Бо Жуе, протести показали, що китайська ліберальна опозиція поступово переходить на більш демократичні засоби боротьби.

По-перше, насильства на вулицях не допустили самі маніфестанти. Вони навіть прибирали сміття в місцях проведення мітингу, щоб їх не звинуватили в порушенні громадського порядку. По-друге, більшість бунтівників були молодими людьми, які в цілому не виступають проти комуністичного режиму, а тільки хочуть реформ у законсервованій партії.

Пекін не зважився застосувати армію, оскільки це повністю дискредитувало б його на міжнародній арені

У відповідь Пекін не зважився застосувати армію, оскільки це повністю дискредитувало б його на міжнародній арені. Тим більше що Гонконг має специфічну систему управління, яка дісталася йому ще з 1997 року, коли він перестав бути британською колонією й увійшов до складу Китаю.

Нарешті, понад 80% іноземних інвестицій в КНР йдуть саме через це місто, і починати там стрілянину було б дуже нерозумно. З іншого боку, глава країни Сі Цзіньпін показав, що міцно тримає владу в своїх руках і не піде на переговори з протестувальниками.

У підсумку «революція парасольок» виявилася недовгою і, на перший погляд, не матиме значних наслідків для китайського суспільства. Набагато важливішими є процеси, що відбуваються в глибині соціуму КНР, які вже не можуть контролювати з Пекіна.

Новий керманич

Одна з причин виникнення революції в Гонконзі – політика лідера Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпіна. Після приходу до влади в листопаді 2012 року він переважно займався зміцненням партійної вертикалі.

Навіть до обрання на посаду, на думку експертів, саме він наказав почати гучне розслідування проти свого головного конкурента на пост глави КПК, Бо Сілая, популярного глави парткому міста Чунціна. У березні 2012-го знайшлися докази корумпованості чиновника, а також причетності його дружини до вбивства іноземного громадянина.

Судовий процес висвітлювався в більшості світових видань, які стверджували, що серед комуністів Китаю почався великий розкол. Але незабаром Бо Сілая засудили до довічного ув'язнення, а Сі Цзіньпін вже через кілька місяців тріумфально зайняв пост на вершині партійної піраміди.

І відразу ж почав зміцнювати свою владу. Точних даних немає, але, на думку Мартіна Лі, глави Демократичної партії Гонконгу, понад 10 тис. осіб були зміщені зі своїх постів або репресовані за останній рік. Тоді ж Китай серйозно посилив контроль над соціальними мережами та інтернетом на своїй території. Учасники протестів розповіли Корреспонденту, що із самого початку маніфестацій у Гонконзі там зник не тільки інтернет, а й звичайний мобільний зв'язок.

Сьогодні Сі Цзіньпін утвердився як повноправний лідер держави і може собі дозволити жорстко реагувати на будь-які спроби похитнути його авторитет

Сьогодні Сі Цзіньпін утвердився як повноправний лідер держави і може собі дозволити жорстко реагувати на будь-які спроби похитнути його авторитет. Сам конфлікт в Гонконзі виник після заяв комуністичних лідерів, що глава міста буде обиратися мешканцями, але тільки з числа кандидатів, яких схвалять у столиці. Опозиційних політиків до голосування навіть не допустять.

На самому початку гонконгських подій офіційний Пекін заявив світові, що це його внутрішня справа і втручання в неї є неприпустимим. Як каже Лі, влада могла зважитися і на силове протистояння, якби протестувальники не розійшлися. За його інформацією, до міста вже стягувалися поліцейські підрозділи.

Не виключено, що Пекін готувався до таких маніфестацій. У міністерстві внутрішніх справ Китаю заявили, що тренували свої спецпідрозділи, враховуючи досвід протистояння на площі Тахрір у столиці Єгипту і на Майдані Незалежності в Києві. За неофіційними даними, за минулий тиждень в Гонконг прибули до 15 тис. поліцейських і солдатів.

Одна система

Наприкінці ХХ століття, коли британська колонія приєднувалася до Китаю, багато хто побоювався, що Пекін стане дуже жорстко нав'язувати свої правила місту. У пам'яті ще були живі події на площі Тяньаньмень у 1989 році. По інший бік протоки, в материковому Китаї, боялися, що демократичне управління Гонконгу здасться дуже привабливим для інших провінцій.

І тоді Пекін запропонував формулу Одна країна – дві системи. Мегаполіс зберігав певну автономію і міг сам вибирати собі голову і міську раду, але входив до складу КНР і підпорядковувався її законам. У Лондоні ця формула сподобалася, оскільки Великобританія все одно не збиралася сперечатися з Китаєм за ці території і хотіла віддати їх. Тому формальних обіцянок про суверенність міста британцям було достатньо.

Система почала працювати. Приватний капітал на Заході бачив у Гонконзі чудові ворота у приморські провінції Китаю, які тільки починали розвиватися. За даними видання The Economist, з 2005 року фондовий ринок міста постійно зростав і досяг позначки $ 43 млрд. Водночас обсяг всіх біржових майданчиків Китаю становив лише $ 25 млрд.

З економічної точки зору жителів мегаполісу все влаштовувало. Їх більше хвилювали соціальні та політичні аспекти життя, куди все сильніше втручався Китай

З економічної точки зору жителів мегаполісу все влаштовувало. Їх більше хвилювали соціальні та політичні аспекти життя, куди все сильніше втручався Китай. За словами Бені Тая, у 2007 році в школах Гонконгу почали вводити курс партійно-патріотичного виховання.

«Потім у 2009-му ми протестували проти нових правил безпеки і жорсткого кримінального кодексу. І тепер ми знову тут», – каже професор Корреспонденту.

За словами маніфестанта, незалежність міста від пекінської влади давно стала міфом, який хочуть нав'язати західним журналістам, і формула Одна країна – дві системи вже не працює.

Протести в Гонконзі все ж завдали удару по престижу Китаю на світовій арені. І справа не в тому, що у США почали говорити про ущемлення демократії, – саме в цьому випадку Білий дім мовчав. Мітинги показали Тайваню, що трапиться з ним, якщо він надумає приєднатися до материкової частини Китаю.

Треба сказати, що до цього на острові була популярна ідея возз'єднання за принципом Гонконгу. Але тепер, на думку експертів, острів більше думає про те, як протистояти можливій ​​військовій агресії Китаю, а не про пошук спільної мови з Пекіном.

Інша країна

У понеділок протестувальники звільнили головні вулиці Гонконгу. Кількох сотень студентів явно замало для справжньої революції. Мабуть, цього разу маніфестанти змиряться з виборами голови міста з числа перевірених Компартією кандидатів.

На думку Бені Тая, цей протест не останній, і демократизацію Китаю вже не зупинити. Головну причину цього він бачить у формуванні середнього класу в КНР

Але, на думку Бені Тая, цей протест не останній, і демократизацію Китаю вже не зупинити. Головну причину цього він бачить у формуванні середнього класу в КНР, який не бажає жити під контролем партії.

Дійсно, згідно зі звітами ООН, в Китаї до 2020 року представники середнього класу складуть понад 30% населення. А це дуже багато, враховуючи, що у 1990-му зазначена цифра сягала лише 4%. Такі процеси відбуваються не тільки в приморських районах, де економічне зростання забезпечується іноземними інвестиціями, а й у глибині країни.

Цікаво, що більшість багатих китайців вже не мають прямого відношення до правлячої партії.

«Звичайно, їм дозволили вести великий бізнес в обмін на лояльність. Але вони не функціонери з Пекіна», – каже Корреспонденту Брайан Бріджес з Університету Лінгнана.

І ці люди підтримують наявний лад, поки їм це вигідно.

Крім того, країна стоїть на порозі ще одного важливого розшарування – середній клас усе наполегливіше виступає проти дуже багатих громадян. Одна з причин протестів у Гонконзі – масовий переїзд туди нуворишів з континентальної частини Китаю, які можуть собі дозволити купувати елітну нерухомість і тим самим провокувати зростання цін у місті.

Нарешті, зараз Піднебесна переживає не найкращі часи в економічному розвитку. Роки високих показників зростання залишилися позаду. Тепер від іноземних інвестицій та експорту потрібно перейти до внутрішнього споживання, а отже покращувати добробут громадян і формувати середній клас.

Поки Компартія демонструє впевненість у тому, що зможе придушити будь-який протест. Але впоратися з «капіталізацією» країни їй навряд чи під силу, а отже в КНР цілком можливі нові мітинги, які вже не розійдуться в понеділок.

***

Цей матеріал опубліковано в №40 журналу Корреспондент від 10 жовтня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.