Китай домовився з Росією про спільні навчання в рамках оголошеного минулого тижня в Пекіні військового співробітництва.
Росія і Китай зробили важливу заяву про стан справ на міжнародній арені, висловивши намір провести в наступному році спільні навчання в акваторії Середземного моря, води якого споконвічно "належали" європейцям, пише The Financial Times.
"Багато століть військові флоти європейських країн борознили моря, щоб відкривати нові землі, торгувати, створювати імперії і воювати. Тому поява ВМС азіатської країни в Середземному морі, де Китай і Росія проведуть навесні спільні маневри, стане знаменною подією", - пише політичний оглядач видання Гідеон Рахман.
Для китайців, які домовилися з Росією про спільні навчання в рамках оголошеного минулого тижня в Пекіні військового співробітництва, поява в серці Європи стане вельми символічним кроком.
Але це ще й гучна заява Росії і Китаю про їхнє місце в світовому порядку і переосмисленні сфер впливу.
Якщо раніше Китай покладався в основному на свою економічну міць для зміцнення впливу в азіатському регіоні, то зараз він все більш активно демонструє силу в територіальних спорах зі своїми сусідами
У свою чергу Росія зважилася на військову авантюру заради того, щоб не допустити в НАТО Україну, яку вона розглядає як свою вотчину. А створення Путіним Євразійського союзу є нічим іншим як прагненням зберегти у своїй сфері впливу території колишнього СРСР.
Дехто на Заході, пише Ракман, пропонує, виходячи з міркувань прагматизму і прагнення зберегти мир, дозволити Росії і Китаю зберегти за собою ці сфери впливу. Наприклад, Генрі Кіссінджер у недавньому інтерв'ю заявив, що вважає цілком допустимим дати Києву зрозуміти, що він не в праві одноосібно вирішувати своє майбутнє.
Однак адміністрація Обами категорично проти такого підходу. Адже з її точки зору це буде означати, що недемократичні країни, а до таких Америка відносить Китай з Росією, зможуть диктувати умови своїм номінально незалежним сусідам.
Пекін і Москва, у свою чергу, бачать в цьому лише спір про те, кому належить реальна влада. А всі розмови про принципи відносять на рахунок західного лицемірства. Як аргумент Росія наводить Доктрину Монро від 1823 року, де оголошується вся півкуля сферою впливу Америки.
Росіяни також не втомлюються повторювати, що американці розповсюдили свою військову міць вже на весь світ і за останні десятиліття куди тільки не вторгалися, від Гренади, Панами і Гаїті, до Іраку, Афганістану та Сирії.
Америка ж вказує на те, що є величезна різниця між сферами впливу, заснованими на взаємній довірі і партнерстві, і тими, що будуються на залякуванні.
"Стало вже правилом, що чим ближче та чи інша країна до сфери впливу Росії чи Китаю, пише оглядач Financial Times, тим більше вона прагне укласти союз зі США".
А "поява військово-морського флоту Китаю в Середземному морі в майбутньому році лише збільшить притягальну силу НАТО".