Корреспондент: Залякування масонами. Афера на 4,5 млн євро

Сім'я сучасних французьких аристократів десять років жила під страхом легенди про масонів, вигаданої аферистами.

Наприкінці вересня 2012 року в суді Бордо (Франція) на лаві підсудних опинилося двоє непримітних чоловіків. Невисокий і щуплий 48-річний Тьєррі Тіллі і 65-річний інвалід з обличчям Жак Гонсалес, пише Дмитро Громов у №50 журналу Корреспондент від 19 грудня 2014 року.

Вирок – десять років позбавлення волі одному і чотири іншому – слухали жертви, які займали відразу кілька лавок. Протягом майже десятка років ці двоє залякували 11 членів аристократичної сім'ї де Ведрін легендою про переслідування їх масонами, поступово витягнувши всі родинні статки – 4,5 млн євро.

Протягом майже десятка років ці двоє залякували 11 членів аристократичної сім'ї легендою про переслідування їх масонами, поступово витягнувши всі родинні статки – 4,5 млн євро

Увійшовши в довіру до нащадків старовинного протестантського роду, Тіллі під професійним керівництвом Гонсалеса, доморощеного фахівця з гіпнозу, автора хитромудрої афери, переконав освічених аристократів, що вони є нащадками лицарів ордена Тамплієрів, за якими полюють їхні духовні вороги.

Сам аферист назвався секретним агентом певної наднаціональної організації, покликаної стати на захист старовинного роду.  Намагаючись убезпечити себе, його підопічні добровільно віддали йому практично все своє майно, включаючи родовий замок.

Поліція заяві Маршана не повірила, поки справа не дійшла до відвертого криміналу – тортур однієї з представниць родини.

Психологи і криміналісти були вражені здібностями злочинця, назвавши його Леонардо да Вінчі психологічних маніпуляцій

Психологи і криміналісти були вражені здібностями злочинця, назвавши його Леонардо да Вінчі психологічних маніпуляцій, а журналісти порівняли придуману ним аферу з романами Дена Брауна.

Вселити почуття страху в людину може і дилетант, що нахапався основ НЛП (нейролінгвістичного програмування), наголошують фахівці. Такими методами користуються звичайні шахраї – лохотронщики, міняйли і ворожки. Однак підтримувати відразу в цілої групи жертв параною протягом багатьох років, не дозволяти паніці втихомиритися – завдання неймовірно складне.

«Даніель Пікотін [адвокат Маршана] ініціював [після процесу над Тіллі] громадські слухання про роль сект і культів у французькому суспільстві, а також наполіг на тому, щоб французьке законодавство зафіксувало прецедент кримінального злочину з використанням інтелектуальних маніпуляцій», – пише Майкл Джозеф Гросс, редактор американського журналу Vanity Fair.

Агент сімейної небезпеки

У лютому 1999 року 50-річна Гіслен де Ведрін, власниця La Femme Secrétaire – відомої в Парижі школи з підготовки секретарок, взяла на роботу 35-річного тренера-психолога.

За однією з версій Тіллі рекомендувала директорці подруга дочки – Клотільда Куро, принцеса Венеціанська і П’ємонтська та актриса.

Та помітила диво-педагога в одному зі столичних театрів, де він проводив тренінги для акторів з тренування пам'яті. У школі Ведрін він обіцяв мало не потроїти рівень запам'ятовування у студенток.

За іншою версією, Гіслен найняла Тіллі для різних послуг, включаючи встановлення нової комп'ютерної системи. А протекцію йому зробив Хугуес Госсе – спадкоємець відомого шампанського дому.

Дуже швидко новенький – інтелігент в окулярах з безкаркасною оправою з привітним обличчям Біла Гейтса – став найбільш високооплачуваним співробітником La Femme Secrétaire і першим і єдиним фаворитом у господині.

Ця манірна пані не була схильна не те що до довірчих, а й просто до теплих стосунків зі співробітниками, підкреслюючи свій аристократизм, аж до деталей – носила на роботу кільця з великими діамантами.

Гіслен не тільки дослухалася до порад нового підлеглого на роботі, а й ввела його в дім. Маршану в перший же візит Тіллі кинулося у вічі, що чоловік, який назвався нащадком знатного католицького роду, грайливо підморгнув служниці, яка брала у нього одяг. До вечері він вийшов не в трійці, як належить за етикетом, а в звичайному костюмі і взагалі плутався у столових приладах.

Правда, ці нюанси дратували далеко не всіх. Наступну після Гіслен слабку ланку в сім'ї пройдисвіт намацав в особі її дочки Гійемет. Якось під Різдво, почастувавшись разом з нею колекційним бордо з льоху Ведрінів, Тіллі розкрив дівчині давню таємницю.

Її родичі – нащадки тамплієрів з організації Світовий баланс, заснованої для боротьби зі світовим злом ще королем Артуром. Їхні вороги масони прагнуть знищити рід повністю, заволодівши родинними цінностями.

Тіллі, згідно з його розповіддю, – таємний агент організації Фонд Блакитного Світла, пов'язаної зі спецслужбами, і посланий захистити Ведрінів.

Хоча вона і симпатизувала Тіллі, Гійемет в казку відразу не повірила, і полізла за аргументами в інтернет. Не важко припустити, що у Всесвітній павутині, яку називають також і світовим звалищем, знайшлася маса інформації, що побічно «підтверджувала» легенду нового знайомця.

До того ж тоді ще жива 90-річна бабуся Гійемет підтвердила, що в XIX столітті Ведріни ворогували з сусіднім аристократичним сімейством Піжу, і ті відхопили у них шматок землі. «Так ці Піжу – відомі масони», – винахідливо доповнив спогади бабусі Тіллі.

А нині, продовжував плести свою павутину аферист, їхні послідовники поклали око на престижну будівлю школи секретарок на Rue de Lille, що в Сьомому окрузі – самому центрі Парижа.

Зв'язок з певною таємною організацією аферист весь час підкреслював у присутності Ведрінів. На його мобільному раптово лунали дзвінки, на які він відповідав стиха і відходячи вбік: «Так, пане президенте! Буде зроблено, пане президенте».

За розповідями Маршана, одного разу, коли його 20-річний син і Тіллі прогулювалися вулицями Парижа, їм назустріч випадково вийшов [нинішній президент Франції, а тоді депутат Національних зборів Франції] Франсуа Олланд.

І аферист, намагаючись підкорити юного супутника, сказав: «Дивись, зараз, коли Олланд пройде повз мене, він опустить вниз очі». За збігом, політик саме так і вчинив. «Олланд знає, хто я, і він знає, що в мене є компромат на нього, тому він зробив вигляд, що не помітив мене», – пояснив Тіллі.

Події, які відбулися потім, цілком пересічні для столиці Франції, стали набувати у головах Гіслен і її рідних ореолу змови.

Восени 1999-го з La Femme Secrétaire зник бухгалтер, прихопивши із собою касу закладу. Власниця школи була в такому жаху, що передала Тіллі на збереження документи і цінні папери установи, доручивши забезпечити охорону. З того часу він стає не тільки фінансовим директором, а й ангелом-охоронцем сім'ї.

Через місяць виявилося, що співробітникам нічим видавати платню, оскільки всі кошти витрачені на заходи безпеки – пару ледачих охоронців з ротвеллерами.

Однак Гіслен була не в претензії, впевнена, що питання безпеки вирішуються на більш високому рівні.

Хоча їй невдовзі довелося взагалі закрити і продати бізнес і переїхати на постійне місце проживання в родовий замок Шато Мартель у Монфланкені – невеликому містечку на півдні Франції. Такими були інструкції агента сімейної безпеки, яким підкорилися й інші Ведріни.

Компромат на чоловіка

Ведрін до зустрічі з Тіллі мали славу людей компанійських і життєлюбних. Гіслен обожнювала влаштовувати вдома концерти живої музики. На весіллі її дочки і перспективного піаніста з Ніцци звучали голоси і музиканти столичної опери та Оркестру Парижа.

Брат Гіслен Шарль-Анрі, успішний гінеколог, що вів ділові розмови відразу по чотирьох мобільниках, влаштовував по-сибаритськи розкішні трапези з восьми-дев'яти змін страв, як при французькому дворі.

Другий брат Філіп, світський лев, який не розставався з трубкою, дружив з акторами Анні Жирардо, Тьєррі Лерміттом і П'єром Рішаром.

Маршан увійшов у дім Ведрінів, одружившись на Гіслен у 1976-му. Він був єдиною дитиною небагатих батьків – держслужбовця і домогосподарки. І сім'я дружини вразила його духом товариськості і веселощів.

Після знайомства з Тіллі і особливо переїзду в замок Ведрінів наче підмінили. За столом все частіше нависало тривожне мовчання, а гостей намагалися скоріше позбутися, а потім взагалі перестали кликати

Однак після знайомства з Тіллі і особливо переїзду в замок Ведрінів наче підмінили. За столом все частіше нависало тривожне мовчання, а гостей намагалися скоріше позбутися, а потім взагалі перестали кликати.

Вікна їх були весь час заштореними. З будинку, за вказівкою охоронця, видалили календарі й годинники – їх усамітнення мало бути абсолютним. Мовляв, лише так вони збережуть своє життя і залишки статків від переслідувачів.

Тіллі підтримував у Ведрінів упевненість, що всі їхні неприємності, коли вони були на виду, – справа рук масонів. Наприклад, коли Філіп програв велику суму в карти, а на Шарля-Анрі доніс товариш по службі, що той нібито займається незаконними абортами.

Нема за що зачепитися було хіба що стосовно Маршана. Чоловік Гіслен був для шахрая як камінчик у черевику, постійно висловлюючи скепсис з приводу колективної манії переслідування.

«Щойно я почув від нього фразу «секретний агент» я вже практично не сумнівався, що він аферист», – зізнався він в інтерв'ю газеті Le Figaro.

На запитання журналіста, чому його родичі не відреагували так само, Маршан відповів, що Ведріни не унікальні, і навколо повно таких само, як вони, довірливих співгромадян.

«Ми звичайні буржуа, які не живуть якимись особливими духовними пошуками. Але, як в будь-якій сім'ї, у нас є слабкі моменти, – розповідав він. – Брати моєї дружини, наприклад, дуже чутливі до таких речей, як престиж, ім'я, і Тіллі переконав їх, що вони були «обрані» і що у них є вороги, охочі зазіхнути на їхній добробут. Навіть більше, він також переконав їх, що я найняв убивць».

Одного разу до вітальні, де був Маршан, увірвалася Гіслен з букетиком сухих квітів і садовою рукавичкою і кинула ці предмети йому в обличчя, викрикуючи тираду, як ніби завчену напам'ять.

Назвавши чоловіка бездушним слабаком-аутсайдером й агентом мережі зла, вона веліла йому тієї ж миті збирати валізи і забиратися з дому, а на наступний день подала на розлучення. Спектакль від і до був зрежисований Тіллі.

Страх і ненависть в Оксфорді

Отримуючи внески на охорону Ведрінів, Тіллі зажив на широку ногу: зі своєю дружиною Джанет здійснив велику подорож по США і придбав віллу на альпійському курорті Альба-Монтрон.

Поступово він взагалі дистанціювався від своїх підопічних, переїхавши у британський Оксфорд. До цього його підштовхнули і серйозні проблеми з французькими законами – суд визнав його винним у використанні корпоративного майна в особистих цілях.

Інструктор продовжував керувати діями сім'ї на відстані, за допомогою телефону, sms і електронної пошти

Однак інструктор продовжував керувати діями сім'ї на відстані, за допомогою телефону, sms і електронної пошти. Від його імені цим займався і мозковий центр злочинного підприємства – Гонсалес, сидячи в Парижі.

Крім того, у шахраїв з'явилися добровільні помічники всередині сімейства. Син Шарля-Анрі – Гійом – називав себе правою рукою Тіллі, взявши на себе роль посередника у передачі грошових коштів агенту. Він також активно керував різними фінансовими оборудками сім'ї. Саме за сприяння Гійома врешті-решт був проданий родовий замок.

Незабаром після цього володар ведрінівських дум і дій вже зустрічав їх на оксфордському вокзалі з кількома валізами, у яких вмістилися рештки майна роду. Втеча від масонів тривала.

По той бік Ла-Маншу аристократи змушені були піти на найпростішу роботу – хто продавцем у магазин, хто садівником, хто кухаркою, як Крістін, дружина Шарля-Анрі

По той бік Ла-Маншу аристократи змушені були піти на найпростішу роботу – хто продавцем у магазин, хто садівником, хто кухаркою, як Крістін, дружина Шарля-Анрі.

Їй на новому місці довелося особливо несолодко – Тіллі зробив її головною дійовою особою, мабуть, самого єзуїтського акту своєї злочинної п'єси.

Він переконав Ведрінів, що дівоче прізвище Крістін – Cornette de Laminière – означає «здобич металів», і це знак того, що вона «тримає під контролем» якийсь скарб роду тамплієрів.

Крістін – єдина, хто знає, в якому банку Брюсселя і на якому рахунку вони зберігаються. Спершу ні в чому не винну жертву возили до столиці Бельгії, щоб вона впізнала банк, а потім, нічого не домігшись, періодично тримали її прив'язаною до стільця в Оксфорді без їжі.

Власник магазину сирів на критому ринку Оксфорда, який найняв Крістін на кухню, звернув увагу на той дивний факт, що за важку роботу взялася жінка у віці і з явно аристократичними манерами

Загалом катування ув'язненням і голодом тривало шість місяців до січня 2008-го. А навесні 2009 року Робер Пуже де Сен-Віктор, власник магазину сирів на критому ринку Оксфорда, який найняв Крістін на кухню, звернув увагу на той дивний факт, що за важку роботу взялася жінка у віці і з явно аристократичними манерами.

У підсумку чуйному роботодавцю вдалося витягнути з Крістін її історію, і Пуже наполіг на тому, щоб вона зв'язалася зі своїми друзями у Франції, повернулася туди і звернулася в органи правосуддя.

На батьківщині жінці вдалося розшукати Маршана і його адвоката Пікотіна, з яким той уже п'ять років безуспішно намагався викрити Тіллі. Лише після розповідей постраждалої в суді Бордо поліція взялася за пошуки злочинця.

Підміна мізків

Тіллі був заарештований у 2009 році в швейцарському Цюріху за наводкою французької поліції. За ґратами його зняли на відео і показали Ведрінам, але і після цього вони ще довго не погоджувалися вірити в те, що сталося, і співпрацювати зі слідством.

Лише впіймання Гонсалеса у 2010-му прискорило процес. У салоні його BMW 645 було виявлено 85 тис. євро готівки, дорога пляшка вина і кілька предметів класу люкс.

При цьому старий інвалід все ще жив у невеликій паризькій квартирі, заваленій різним езотеричним мотлохом, – тій самій, куди колись прийшов Тіллі – молодий невдаха з околиці.

У школі майбутнього шахрая дражнили жебраком, а відмінником він був лише з одного предмету – історії, захоплюючись лицарським Середньовіччям і пригодницькими романами

У школі майбутнього шахрая дражнили жебраком, а відмінником він був лише з одного предмету – історії, захоплюючись лицарським Середньовіччям і пригодницькими романами.

Після школи, намагаючись вибитися в люди, Тіллі почав з махінацій з цінними паперами, за що отримав свій перший умовний термін. Пізніше спробував брати участь у пограбуванні банку, але зрозумів, що настільки прямолінійний кримінал не для його тонкої натури.

Доленосним виявилося знайомство з Гонсалесом, якого юнак називав своїм учителем. Гуру навчив його гіпнозу, книгами з якого були заставлені полиці квартири, й іншим практикам впливу на людей.

Літній наставник і запропонував практичний план використання цих знань – підпорядкувати своїй волі заможних людей і змусити їх розлучитися з майном. Згодом креативний старий керував агентом. Це він був тим самим загадковим «президентом» Фонду Синього Світла, з яким перемовлявся таємний агент.

Гонсалес розпізнав у своєму учневі талант, відповідний для такої роботи, – за невиразною зовнішністю Тіллі приховувалася внутрішня сила і цинізм. Це відразу помітив і Маршан.

«У його надто міцному рукостисканні відчувалося не так дружнє вітання, скільки утвердження влади, – згадує Маршан. – І у Тіллі в той момент вже була влада – над Гіслен».

Пізніше він підпорядкував одного за одним своєму ментальному контролю ще десяток осіб. Те, що з ними сталося, нагадує сектантські методи впливу, порівнюють експерти, але у Тіллі не було ні секти, ні ускладнених духовно-філософських концепцій.

Достатньо було просто говорити підопічним, що навкруги вороги. Наприклад, він переконав Гіслен, що її чоловік – зіпсована людина, колекціонер коханок.

«Він вимагав виконання своїх інструкцій негайно, не даючи часу на усвідомлення того, що відбувається, на обдумування, – вже заднім числом розповідає Гіслен в інтерв'ю Le Parisien про методи, якими користувався її злий геній. – Він підкріплював це завжди погрозою: «Не скаржтеся потім, якщо щось трапиться». Він розмовляв з кожним з нас окремо, тримав психологічну зброю біля скроні кожного, використовуючи принцип розділяй і володарюй».

Члени сім'ї намагалися пояснити, що з ними сталося. Всі вони повторювали один за одним лише одну фразу: «Тіллі витягнув наші мізки і вставив замість них інші»

Члени сім'ї і суддям і журналістам, опускаючи очі, намагалися пояснити, що з ними сталося, в який момент вони стали жертвами настільки жахливого обману. Всі вони повторювали один за одним лише одну фразу: «Тіллі витягнув наші мізки і вставив замість них інші».

Тотальна влада над сім'єю не сформувалася відразу, уточнює Маршан. Минуло більше двох років, перш ніж він обробив Гіслен, а потім, використавши її як троянського коня, увійшов у дім.

«Для одинадцяти осіб він створив одинадцять сценаріїв. Тіллі – це в одній особі [відомий американський шахрай, творець пірамід Бернард] Медофф, [режисер Стівен] Спілберг і Джеймс Бонд, – порівнює Маршан. – Медофф, тому що братам Гіслен він запропонував вкласти їхні гроші під 12% на рік у якийсь інвестпроект, і в підсумку гроші зникли. Спілберг, тому що його сценарії сповнені розенкрейцерів, масонів і суперменів-рятівників. А Бонд, бо він говорив про свою приналежність до якихось наднаціональних спецслужб, з чиїми місіями по всьому світу не знайомі навіть глави держав».

***

Цей матеріал опубліковано в № 50 журналу Корреспондент від 19 грудня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.