Фото: AFP/Getty Images
Шанувальники російського президента під час візиту Володимира Путіна до Белграда 16 жовтня 2014 року
Головування в ОБСЄ переходить до Сербії. На першій позиції у порядку денному стоїть розв'язання українського конфлікту.
Скромність ніколи не вирізняла політичну еліту в Сербії. І цього разу, як стало зрозуміло, вона має великі плани, перебираючи 2015 року ротаційне головування в Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), пише Неманья Руєвич у матеріалі для DW.
У Белграді його розглядали як унікальний шанс організувати ювілейну конференцію до 40-вої річниці з підписання Гельсінського заключного акту і, таким чином, навести лиск на не найкращий зовнішньополітичний імідж країни. Водночас там сподіваються, що на цій конференції президенти Росії та США Володимир Путін та Барак Обама зможуть наблизитися до розв'язання української кризи.
"Чесний посередник"
Сподівання випливають з тієї особливої ситуації, у якій Сербія зараз перебуває. З одного боку, Белград є кандидатом на вступ до ЄС й офіційно сповідує чіткий проєвропейський курс. З іншого - керівництво балканської країни докладає зусиль з метою поглибити традиційно тісні зв’язки з Москвою. Так, Белград не долучився до санкцій ЄС проти Москви, організував нещодавно під час візиту Путіна дорогий військовий парад, а також провів спільні навчання з російською армією. Така двоїста позиція може стати перевагою Сербії в українській кризі. "Сербія відповідає передумовам, щоб бути чесним посередником у цій кризі", - каже генеральний секретар ОБСЄ Ламберто Заньєр. Нейтральний посередник отримує нарікання з лівого і з правого боків, але тільки так можна бути продуктивним, зауважує Заньєр в коментарі DW.
Сербія підходить на роль посередника, вважає і Драган Сімеунович з факультету політичних наук Белградського університету. "Країна не тільки дбає про хороші відносини з обома сторонами конфлікту, але і через кривавий розвал Югославії та відділення колишньої південної провінції Косово також має власний досвід, подібний до ситуації, яку переживає зараз Україна", - говорить він. При цьому Сербія не є тією країною, яка приймає рішення, але може суттєво посприяти миру, зауважує Сімеунович у розмові з DW. "Життя, історія та казки вчать нас, що іноді також і малі можуть щось зробити для великих", - додає експерт.
Завдання для Геракла
Проте вже давно не всі вірять у казки. "Впливові європейські держави, такі як Франція та Німеччина, перебувають у прямому діалозі з Москвою і не потребують посередника", - вважає керівник брюссельського бюро Фонду науки та політики (Stiftung Wissenschaft und Politik) Душан Реліч. "Малі країни, такі як Сербія, яка до того ж має внутрішньо- та зовнішньополітичні труднощі, а також економічні проблеми, в змозі зробити не такий вже й великий внесок до урегулювання глобальних проблем, навіть якщо вони час від часу головують в ОБСЄ", - зазначає Реліч у коментарі DW.
Знайти дипломатичне вирішення конфлікту є серйозним викликом, в якому слабо просунулися і набагато більші за Сербію гравці. "Наразі Москва і Київ досі лишаються непохитними, - вважає Драган Сімеунович. - Обоє вважають себе правими і переконані в безперечній перемозі. Це погані передумови для розв'язання (конфлікту - Ред.)".
ОБСЄ нема альтернативи
Хоча до сьогодні ОБСЄ не могла розставити визначальні акценти, Душан Реліч переконаний, що не існує більш відповідної платформи для діалогу між США, Європою і Росією. "Тривалий час Захід дозволяв ОБСЄ перетворюватися на своєрідну дипломатичну говорильню. І не вірив, попри серйозні відхилення, такі як інтервенція НАТО проти Сербії у 1999 році чи російська інтервенція проти Грузії у 2008 році, що Росія зможе зруйнувати принципове взаєморозуміння, яке склалося після завершення "холодної війни"", - каже Реліч. Проте зараз ОБСЄ виглядає найбільшою надією на повернення до нормального стану.
При цьому усі сторони закликають до дипломатичного розв'язання конфлікту. Прірву між риторикою та справами відчула й ОБСЄ. Вже рік організацію офіційно підтримують Україна, Росія, ЄС та США. Утім, бої в Східній Україні тривають. Багато разів проголошене припинення вогню виявляється химерою. "Ми не можемо примусити до миру, - заявляє Ламберто Заньєр. - ОБСЄ може бути посередником, проте просувати деескалацію повинні ключові актори". Можливо, це відбудеться з допомогою Сербії.
Джерело: Українська служба DW