Як Польщі вдалося створити амбітну, але ефективну пенсійну систему.
Ми живемо в золотий час для пенсіонерів. Можливо, європейці і не відчувають цього, але нинішні люди середнього віку, коли настане їхній час вийти на пенсію, житимуть набагато бідніше, пише Ерве Бульхоль, старший економіст Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у колонці, опублікованій у №5 журналу Корреспондент від 6 лютого 2015 року.
Криза пенсійної системи трапиться, коли люди, народжені в середині 1980-х, почнуть іти на відпочинок. Справа в тому, що і життя буде тривалішим: в середньому в Європі одне покоління живе на 3,5 роки довше, ніж їхні батьки. А отже, і забезпечувати їх доведеться набагато більше. Водночас економічна ситуація по всьому світу свідчить, що державні пенсії будуть значно скромнішими, оскільки держави не зможуть оплачувати старість всіх.
Фінансова криза 2008 року показала, що економіки розвинених країн можуть не витримати тиску соціальних витрат. Тому більшість держав з цього моменту почали збільшувати пенсійний вік. У довгостроковій перспективі цей показник в ЄС складе 67 років, тобто в 13 країнах він буде вищим, ніж середня тривалість життя.
З одного боку, це допомагає стабілізувати пенсійну систему в державі. В іншому разі довелося б піднімати податки. Але тут багато що залежить від того, наскільки збалансованою є пенсійна система і як вона працює. Адже підняти пенсійний вік – це ще не все. Потрібно забезпечити плавний перехід від покоління до покоління, щоб ніхто не опинився в ситуації, коли закінчаться гроші.
Прикладом успішних реформ може бути Польща. Там нова система пенсій почала працювати 1 січня 1999 року. Традиційні для континентальної Європи принципи встановлених виплат пенсії з податкової частини бюджету були переглянуті. Нова система базувалася на трьох стовпах, щоб диверсифікувати джерела пенсій.
Перший з трьох стовпів – обов'язкові виплати в спеціальний Демографічний резервний фонд, який повністю оплачувався державою. Кошти там поступово накопичувалися, щоб не допустити кризи пенсійної системи у разі масового виходу на пенсію.
Важливо, що з держбюджету на потреби фонду виділялися досить невеликі гроші. У середньому держава передає туди 1% національного доходу. Але під час створення фонду було встановлено, що ці кошти можна використовувати тільки починаючи з 2009 року, коли повинна запрацювати накопичувальна пенсійна система.
Другий стовп – це повністю приватна накопичувальна система. У Польщі встановлено, що 7-8% щомісячних доходів громадянин, який працює, повинен перераховувати в приватні пенсійні фонди. А самі фонди повинні шукати інструменти для дохідних вкладень цих грошей, щоб отримувати прибуток.
У середньому внески, виплачені одним пенсіонером за 40 років трудового стажу, будуть вкладені з прибутковістю понад 20%. При цьому держава обіцяла допомагати пенсійним фондам, якщо зростання прибутковості буде менше, ніж збільшення середньої зарплати.
Цей стовп став основою для пенсійних відрахувань багатьох людей у Польщі. Хоча тут приховувалася певна загроза. Адже система працює, коли у фондів є інструменти для інвестування та високоприбуткові цінні папери. Коли ж ринок стискається, як це було у 2008 році, ситуація різко погіршується.
Тим більше що вартість обслуговування цих накопичень постійно зростає. А непродумані вкладення призводять до того, що державі потрібно буде брати на себе борги цих фондів, щоб не допустити соціальної кризи.
Нарешті, третій стовп – система повністю добровільного накопичення пенсійних виплат. Держава тільки передбачає певні гарантії для таких вкладів і регулює їх максимальну і мінімальну прибутковість. Решту, в тому числі розподіл виплат і їхню форму, визначає сам вкладник.
Нова схема вводилася поступово. Ті, хто народився до 1949 року, отримують державну пенсію і не можуть використовувати нову систему. Люди, які народилися з 1949 по 1968-й, повинні були приєднатися до нової системи, але мали можливість вибирати, який саме стовп стане для них основним. Тобто із самого початку роботи нової схеми відповідальність за пенсійні виплати була розділена між працівником і роботодавцем.
Весь цей час система стабільно працювала і приносила прибуток. Але минулого року уряд Дональда Туска прийняв рішення повернути понад $ 50 млрд з приватних пенсійних фондів у державні. У Варшаві пояснюють це тим, що неефективне управління пробило занадто велику дірку в бюджеті і новим пенсіонерам може не вистачити грошей.
Думаю, це не найбільш продуманий крок. Відкликати свої держоблігації, в які інвестували фонди, – це рух назад, навіть якщо країна зіткнулася з великим дефіцитом бюджету. Так, система пенсійного забезпечення в Польщі дуже амбіційна. Проте вона працює.
***
Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 6 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.