США, Китай і Росія намагаються отримати в союзники Індію, щоб змінити розклад сил у світі.
У 2016 році Індія стане найбільш населеною у світі країною – там житиме понад 1,5 млрд людей. Китай відійде на другий план: державна політика обмеження народжуваності починає приносити свої плоди, і Пекін вперше за багато століть відчує, що таке депопуляція, пише Павло Сивокінь у №5 журналу Корреспондент від 6 лютого 2015 року.
А в Делі стверджують, що економіка і військова міць Індії тільки зростатимуть. За даними ООН, зростання військових витрат зробить країну одним з найвпливовіших гравців у світі.
«При цьому Індія поки що не визначилася, до якого табору пристати. Там готові розглядати пропозиції як Пекіна, так і Вашингтона», – каже Корреспонденту Ден Стенбок з Колумбійського інституту телеінформації.
За його словами, сьогодні у США і Китаї розуміють, що в майбутньому основне протистояння розгорнеться саме між цими країнами і його результат залежатиме від того, скільки союзників вони зможуть отримати.
Китай вже підписав енергетичний контракт з Москвою на суму $ 50 млрд і почав переговори про поглиблення військового союзу в рамках Шанхайської організації співробітництва (ШОС). США, у свою чергу, готові у 2016-му підписати з Європою договір про створення Зони вільної торгівлі із загальним оборотом $ 10 трлн на рік.
Великі країни азіатського регіону в більшості вже визначилися з тим, кого вони вважають своїм головним союзником і на кого варто орієнтуватися. Тільки Індія поки що лишається поза цим процесом
Великі країни азіатського регіону в більшості вже визначилися з тим, кого вони вважають своїм головним союзником і на кого варто орієнтуватися. Тільки Індія поки що лишається поза цим процесом.
Делі веде давню суперечку з Пекіном за лідерство в Азії. Обидві держави претендують на гірські райони Гімалаїв, які можуть стати ключем до нового торгового коридору з Азії в Європу. Через регіон до 2020 року планують побудувати кілька газо- і нафтопроводів, покликаних забезпечити постачання енергоресурсів в Індію і країни Південно-Східної Азії.
Тому до останнього часу відносини між КНР та Індією були досить напруженими. Крім того, в Делі давно підозрювали, що Китай таємно підтримує Пакистан, щоб послабити Індію, і дивилися на всі пропозиції співпраці від Пекіна з підозрою.
Але і зі США індійські політики не поспішали налагоджувати добрі відносини. Справа в тому, що Штати досі не можуть пробачити Делі таємну розробку ядерної зброї в 1990-х роках. Вашингтон і зараз хоче поставити під контроль атомну програму Індії, але там посилено цьому опираються.
Крім того, Індія не має наміру підписувати нові угоди в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) і тим самим гальмує реформу цієї неповороткої структури.
За словами Брайана Рейлі з Heritage Foundation, ситуація залишалася такою роками, і ніхто не збирався її міняти.
«Але тепер світ розколюється, і багатьом країнам потрібно поступово вибирати, на чиєму боці вони будуть. Зараз блок Китаю та Росії використовує хороші відносини Делі і Москви, щоб включити її у свій альянс», – вважає експерт.
Чи вийде це в Китаю або ж, навпаки, Америка досягне успіху в організації Транс-Тихоокеанської зони вільної торгівлі, куди увійде й Індія, залежатиме тільки від однієї людини, індійського прем'єра Нарендри Моді.
Тривалий застій
Останні десять років Індією управляли чиновники, середній вік яких становив 80 років. За даними Інституту Геллапа, влада в цій країні була однією з найстаріших у світі. Прем'єру Манмохану Сінгху було 72 роки, коли він вступив на посаду, і при цьому його називали молодим політиком.
Після початку світової економічної кризи Індія показала стрімкі темпи зростання. Здебільшого це відбувалося через зростання IT-сфери, яка переважно працювала на експорт. Але політики були задоволені, що у 2010 році ВВП зріс на 10,3% – трохи більше, ніж у Китаї.
Тоді експерти навіть говорили, що Індія може стати новим економічним рекордсменом. Країна мала величезну кількість дешевої робочої сили і мільярди споживачів, щоб розвивати внутрішній ринок.
Але поступово стало зрозуміло, що економічний розвиток не може визначатися лише кількома секторами промисловості, особливо в такій великій країні. Відсутність реформ і повний розвал інфраструктури призвели до того, що інвестувати у В'єтнам або Лаос стало вигідніше.
Зараз, за даними ООН, половина індійців не має власних туалетів, а більш ніж 30% страждають шлунковими і кишковими розладами через повну антисанітарію
Внутрішнє споживання так і не стало двигуном економіки. Для цього владі слід було як мінімум організувати нормальні умови життя в містах. Зараз же, за даними ООН, половина індійців не має власних туалетів, а більш ніж 30% страждають шлунковими і кишковими розладами через повну антисанітарію. Не кажучи вже про те, що понад 60% доріг визнані «малопридатними» для пересування вантажів і людей.
За цих умов політика Сінгха не стала проривом. Він зберіг систему продуктових дотацій, яка забирає з бюджету більше 20% доходів, і не наважився підняти податки, хоча для створення інфраструктури були потрібні колосальні гроші.
У зовнішній політиці він також був дуже обережний. З одного боку, СІнгх постійно вів переговори зі США про угоду в ядерній сфері – американський лідер Барак Обама навіть двічі відвідав Делі, але безрезультатно.
З іншого боку, прем'єр приймав у себе президента РФ Володимира Путіна і погоджувався в майбутньому розглянути членство своєї країни в ШОС. Але ніякої визначеності в тому, яку сторону в підсумку обере Делі, не було. З Китаєм Індія зберігала традиційні відносини важливого нейтралітету – держави відмовлялися йти на зближення, але й не нарощували конфлікт.
З часом все більше індійців почали сумніватися в тому, що обрана модель поведінки влади дає позитивні результати. Тим більше що темпи економічного розвитку почали падати. Багато виборців навіть замислилися над тим, чи не варто трохи обмежити демократію, щоб пришвидшити бізнес, як це було в Китаї.
Саме тоді у велику політику ввійшов Моді – губернатор штату Гуджарат. Він виступав за оновлення влади, будівництво нової інфраструктури і більш визначений курс на зовнішньополітичній арені. На хвилі популярності цих ідей він і прийшов до влади в травні 2014 року. Майже відразу після обрання Моді заявив, що готовий будувати відносини як з Китаєм, так і зі США.
«Найбільше це схоже на торг, коли Моді запропонував учасникам назвати свою ціну за позицію Індії в глобальних питаннях», – каже Корреспонденту Лен Едвардс з Центру міжнародної урядової інновації.
На його думку, зараз починається велика гра, де ставкою буде Індія, яка нарешті прокинулася від сплячки.
Важливі візити
Першим спробу зблизитися з Делі зробив Вашингтон. Ще в грудні минулого року Індію відвідав віце-президент США Джо Байден. Він запевняв Моді, що Обама готовий іти на переговори, щоб укласти ядерну та торгівельну угоди.
Аналітики американського Інституту Брукінгса вважають, що тоді особливо гострим для США було питання безпеки в регіоні. Адже у 2015 році термін перебування американського контингенту в Афганістані закінчиться, і країна сама буде вирішувати, якою їй бути. Значна частина експертів говорить про те, що режим Талібану може знову прийти до влади й оголосити нову війну проти «невірних».
Вашингтон сьогодні переживає щось схоже в Іраку, де війська Ісламської держави Іраку і Леванту (ІДІЛ) тіснять його союзників. Якщо таке повториться в Афганістані, то радикальний іслам може перекинутися на Пакистан і Середню Азію. Поки Білий дім збирає коаліцію проти ІДІЛ і розуміє, що йому явно не вистачає союзників у регіоні.
Індія була б дуже корисною для Америки як засіб стримування Афганістану і Пакистану, якщо ситуація вийде з-під контролю
Таким чином, Індія була б дуже корисною для Америки як засіб стримування Афганістану і Пакистану, якщо ситуація вийде з-під контролю. А якщо Делі таки ратифікує нові норми СОТ, то американські компанії отримають вільний доступ до її ринків. Нарешті, включення Індії в Транс-Тихоокеанську зону вільної торгівлі створить ринок з товарообігом $ 24 трлн щорічно і може підірвати торгову гегемонію Китаю в регіоні.
Тому не дивно, що вже в січні Обама прибув у Делі, де обіцяв до 2016-го домовитися з Моді про ядерну співпрацю та вільну торгівлю. Поки, за словами Рейлі, Вашингтон бентежить, що Моді має імідж індійця-націоналіста. За місяці при владі він намагався централізувати державний апарат, а до цього вже неодноразово говорив про негативне ставлення до неіндійців у його країні.
Але поки Моді більше думає про економічні реформи і не виявляє своєї позиції, у Вашингтоні готові поступитися деякими принципами і почати повномасштабні переговори з Делі.
Якщо американські інвестиції дозволять створити заново інфраструктуру і модернізувати застарілу промисловість Індії, то держава зробить значний крок вперед
Для Індії це також шанс випередити Китай в економічному розвитку, оскільки самостійно у Делі це не виходить. Якщо американські інвестиції дозволять створити заново інфраструктуру і модернізувати застарілу промисловість Індії, то держава зробить значний крок вперед. Але, на думку експертів, Моді не подобається, що доведеться поставити свої ядерні сили під контроль ООН і відмовитися від продуктових субсидій.
Захід збоку
Майже відразу після Обами в Делі прибув Путін. Він більше говорив про військове співробітництво. Треба сказати, Індія традиційно купувала у СРСР і Росії зброю для прикордонних конфліктів з Пакистаном. У 2013 році Москва стала найбільшим партнером Делі в цій сфері. Але останнім часом США також почали продавати туди все більше зброї.
За кілька тижнів до візиту Путіна в Делі спеціальна комісія російського уряду прибула до Пакистану. Сторони підписали договір про постачання зброї. Мабуть, у Москві вирішили нагадати Індії, що можуть продавати озброєння і її конкурентам.
Можливо, саме тому Моді відразу сказав Путіну, що готовий подумати над членством у ШОС, оскільки потрібно зміцнювати систему безпеки в регіоні. Зрозуміло, що поки Індія і Китай не хочуть створювати один військовий союз, – вони занадто довго були конкурентами і досі не можуть поділити владу в Азії.
Експерти кажуть, що візит російського президента був тільки розвідкою і незабаром Китай запропонує Індії вигідне економічне співробітництво
Тому експерти і кажуть, що візит російського президента був тільки розвідкою і незабаром Китай запропонує Індії вигідне економічне співробітництво. А за словами Кліфорда Кедді з Інституту Брукінгса, Моді часто висловлював симпатії до системи економічних перетворень у Китаї.
Зараз боротьба за Індію тільки починається. На кону Зона вільної торгівлі, контракти на постачання зброї, спорудження нового транснаціонального коридору в Європу і навіть глобальний геополітичний розклад. Все залежить від того, що вибере влада в Делі.
***
Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 6 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.