Курди можуть стати головною силою в боротьбі з ісламськими терористами. Але це не гарантує їм незалежності.
Рашиду Абдулаху 50 років, він один з членів делегації курдів у німецький парламент. Він не кадровий дипломат, а тільки перекладач, але, як й інші учасники делегації, впевнений, що Німеччина повинна надати його народу озброєння, щоб перемогти терористів Ісламської держави Іраку і Леванту (ІДІЛ), пише Павло Сивокінь у №7 журналу Корреспондент від 20 лютого 2015 року.
«Влітку 2014-го ми захищали Мосул, який контролює важливий нафтопровід. І мій автомат був старший за мене, а наша артилерія була виготовлена в Британії у 1941 році і воювала в Африці», – каже Абдулах Корреспонденту.
Але навіть за таких умов курдам вдалося відкинути ісламістів від свого регіону в Іраку і відвоювати стратегічно важливе місто Кобані.
Після цієї перемоги в кінці січня у світі заговорили про те, що пешмерга – народне ополчення курдів – стало єдиною силою в регіоні, здатною розбити терористів і звільнити Ірак. Тим більше що регулярні сили Багдада, незважаючи на те що США витратили на їхню підготовку понад $ 500 млн, поки що не здатні потіснити ІДІЛ з найбільш важливих пунктів у країні.
Успіх курдів також поставив на порядок денний питання про постачання їм озброєнь. У США поки дуже обережно підходять до цього. Адже Туреччина – країна НАТО й один з ключових партнерів Америки на Близькому Сході – виступає категорично проти.
По-перше, в Анкарі розуміють, що зброя, яка приїде в Іракський Кудрістан, негайно може перетнути кордон і осісти в Туреччині. Справа в тому, що територія, населена курдами, зараз розділена між кількома державами – Туреччиною, Іраком, Іраном і Сирією. І поки Анкара веде боротьбу проти курдського сепаратизму і тому розглядає постачання іракських повстанців зброєю як загрозу своїй стабільності.
Якщо ІДІЛ таки буде розбито, курди зрозуміють, що можуть самі створити свою державу – багато хто з їхніх лідерів уже говорить про це. А Вашингтон і Брюссель, кожен зі своїх причин, не хочуть такого розвитку подій
По-друге, у США та ЄС розуміють: якщо ІДІЛ таки буде розбито, курди зрозуміють, що можуть самі створити свою державу – багато хто з їхніх лідерів уже говорить про це. А Вашингтон і Брюссель, кожен зі своїх причин, не хочуть такого розвитку подій. Тому після великої війни з джихадистами регіон може отримати новий конфлікт – цього разу з курдами.
Але, швидше за все, курдські війська самі не зможуть розбити ІДІЛ, яка втратила деякі території в Іраку і Сирії, але продовжує нарощувати вплив у регіоні. На початку лютого лівійське відділення цього руху оприлюднило відео зі стратою понад 20 єгиптян. У відповідь Каїр провів серію авіаударів по Лівії, що ще більше занурило країну в громадянську війну і хаос.
Тому добровольців для ІДІЛ стає все більше. А західні країни поки що зволікають в питанні інтервенції в Іраку. Причина в тому, що більшість населення США не підтримує цю ідею. А бачачи свій і так невисокий рейтинг, президент Барак Обама навряд чи зважиться на такий ризикований крок перед виборами.
Поки що курди залишаються наодинці з ісламістами і спробами створити свою державу. І якщо Туреччина готова домовитися і надати частині своєї країни обмежену автономію, то Іран воюватиме до останнього. Тому зараз курди можуть спробувати щастя в Іраку і Сирії, де немає сильного уряду. Втім, надії на отримання своєї країни поки що для них є дуже примарними.
Провал-2014
На думку більшості західних експертів, минулий рік міг стати для курдів вирішальним у питанні незалежності. Цю можливість вони впустили у 2003-му, коли американські війська вторглися до Іраку і режим Саддама Хусейна впав.
Тоді курди були природними союзниками коаліційних військ, оскільки вели довгу партизанську війну з Багдадом – проти них армія Хусейна навіть застосовувала хімічну зброю. Відразу після початку вторгнення частини курдів захопили контроль над деякими районами півночі країни і готові були проголосити незалежність Курдистану.
Але США зробили ставку на адміністрацію шиїта Нурі аль-Малікі, який обіцяв їм демократичний уряд і стабільність. Тоді курди погодилися почати з Багдадом переговори про створення автономії на півночі Іраку.
«США ніколи не розглядали можливість розділити Ірак або проголосити курдську незалежність. Через Туреччину і не бажаючи починати ще одну війну в регіоні», – пояснює Корреспонденту Марина Оттаван, старший аналітик американського Центру Вілсона.
На її думку, Вашингтон розумів, що нова держава захоче приєднати собі землі курдів в Ірані або Туреччині, що призведе до війни. Тоді й самі курди не приховували, що розраховують об'єднати всіх своїх одноплемінників в єдину країну.
Згодом виявилося, що уряд аль-Малікі налаштований до курдів вороже. Влада в Багдаді спиралася на своїх одновірців, шиїтів, і намагалася придушити будь-які спроби автономії в Іраку. Більшість аналітиків вважає, що саме дії Багдада певною мірою призвели до розростання ісламізму в країні.
Коли влітку 2014-го ІДІЛ вперше вийшла на світову арену і розбила армію Іраку під Мосулом, багато хто у США визнав: допомога, яку вони надавали Багдаду, була недостатньою.
«Зараз нам потрібно кілька років на те, щоб підготувати іракську армію і поступово витіснити ІДІЛ з країни», – каже Корреспонденту генерал-лейтенант армії США у відставці Майкл Барберо.
На його думку, навіть тоді ісламістів не побити: вони відступлять до Сирії, яка зараз занурилася в хаос. Тому тільки стратегія міжнародної допомоги на місцях і військового тиску можуть послабити терористів.
Після того як регулярна армія Іраку була розбита, в Білому домі заговорили про потребу нової військової інтервенції в країну. Експерти вважали, що вже незабаром джихадисти будуть марширувати по Багдаду. Але раптово вони зупинилися і перенесли своє основну увагу на північ, де жили курди.
Мабуть, в ІДІЛ не захотіли залишати в тилу велике угруповання, яке контролювало значну частину видобутку нафти в країні. Тому більше півроку ісламісти намагалися захопити Іракський Курдистан. Вони доходили майже впритул до кордонів Туреччини, але так і не змогли відтіснити курдів.
Сьогодні лінія фронту знову проходить по Мосулу. Цікаво, що весь час конфлікту нафтопереробні заводи міста працювали. Експерти з ОПЕК підрахували, що за час війни ІДІЛ заробила понад $ 20 млрд, продаючи нафту в західні держави.
У підсумку курди не змогли торік нормально реалізувати свій державний потенціал. Хоча стали головною силою для боротьби з ісламістами – а отже, у них знову з'явився шанс.
Спільний ворог
На початку лютого Обама звернувся до конгресу з проханням дати йому право використовувати збройні сили за межами Штатів. Востаннє американські парламентарії схвалювали таку пропозицію у 2001 році. Тоді ця резолюція стала основою для вторгнення в Афганістан й Ірак.
На думку експертів, тепер все буде більш скромно. І Америка, можливо, спробує направити до Іраку невеликий корпус для підготовки боротьби з ІДІЛ, а також посилить удари з повітря по позиціях терористів. Але це звернення показує, що Вашингтон нарешті почав реагувати на загрозу Близькому Сходу.
«Америка довго не могла зважитися, як саме відповідати на цю небезпеку, але тепер вирішила діяти», – каже виданню Деніел Сервер, експерт з Центру трансатлантичних відносин. На його думку, військова допомога курдам також входить у цю доктрину.
Поки ІДІЛ ще не розбита, Захід хоче допомогти Курдистану. Як вважають експерти, за нинішнього стану справ знадобиться два-три роки, щоб повністю знищити інфраструктуру джихадистів в Іраку і почати будувати там державу заново. Барберо вважає, це буде тільки перший крок, адже незрозуміло, що утримає Близький Схід від нового сповзання в екстремізм.
У 2010 році, коли в регіоні почалася арабська весна, багато хто вважав, що це шлях до демократизації деяких арабських країн. А тепер зрозуміло, що вона провалилася і принесла тільки громадянські війни і зростання популярності ісламістів.
Поки що в США вважають, що проблема ІДІЛ є основною у світовій політиці і ставлять на друге місце навіть російську політику у Східній Європі. І тому американці допомагатимуть курдам матеріально
Поки що в США вважають, що проблема ІДІЛ є основною у світовій політиці і ставлять на друге місце навіть російську політику у Східній Європі. І тому американці допомагатимуть курдам матеріально.
Хоча, за словами Сервера, курди переоцінюють свої можливості – насправді їхнє посилення нікому не вигідно. А от коли війна закінчиться, в Іраку і сусідніх країнах знову виникне питання, що робити з цим народом.
Нація без надії
На думку Оттаван, США ніколи не визнають результатів референдуму, якщо іракські курди захочуть незалежності. З іншого боку, армія Іраку навряд чи буде готова штурмувати Курдистан, як тільки ІДІЛ буде розбито. Тому нинішня ситуація – коли пешмерга фактично контролює свою територію, але не визнана офіційно, – може зберегтися в Іраку.
Правда, влада в Багдаді рано чи пізно захоче поставити під свій контроль район Мосула і його нафтові поля. І тоді курдам потрібно буде знову битися або поступитися. Враховуючи військову допомогу Заходу, ця нація цілком може поборотися за свою землю.
В інших країнах ситуація для курдів набагато гірше. В Ірані не хочуть навіть думати про те, щоб визнати незалежною частину своєї території. Тим більше шиїтська добровільна міліція, яку спонсорує Тегеран, змогла успішно вибити сили ІДІЛ з південних регіонів Іраку. Крім того, сьогодні переговори про зняття санкцій з Ірану перебувають на фінальній стадії, і ніхто не захоче псувати майбутній договір розмовами про курдів.
У Сирії як режим Башара Ассада, так і повстанці, яких підтримує Захід, виступають проти курдської незалежності. І поки в країні йде громадянська війна, цей народ може спробувати захопити кілька районів. Але потім йому доведеться відстоювати своє право на свободу.
Нарешті, Туреччина також виступає проти Курдистану. Не так давно Анкара зуміла придушити терористичну активність курдів у себе. Зараз прем'єр-міністру Туреччини Реджепу Ердогану потрібні голоси депутатів із цього народу, щоб змінити конституцію і продовжити правління. Але Анкара не хоче початку визвольного руху курдів у себе вдома. Тим більше що вже понад 1,5 млн біженців перейшли турецький кордон.
Коли протистояння закінчиться, жодна країна на території, де живуть курди, не захоче давати народу незалежність
Поки йде війна з ІДІЛ, курди ще можуть розраховувати на допомогу ЄС і США в боротьбі з терористами. Але коли протистояння закінчиться, жодна країна на території, де живуть курди, не захоче давати народу незалежність. І тоді бійцям пешмерга потрібно буде знову розчохлювати британські гармати часів Другої світової.
***
Цей матеріал опубліковано в № 7 журналу Корреспондент від 20 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.