Прихильники конспірологічної концепції світового джихаду пророкують стрімку ісламізацію Європи та перетворення її на Єврабію.
Експерти, дивлячись на сучасних європейців, підозрюють, що теорія змови поступово переходить у практику, пише Дмитро Громов у №12 журналу Корреспондент від 27 березня 2015 року.
До середини XXI століття Європа буде називатися Єврабією, більшість її населення складуть нащадки мусульманських іммігрантів, які встановлять на континенті закони шаріату. Словом «зіммі», яким зараз позначають християнську меншість в ісламських країнах, будуть називати всіх білих європейців. Під час зустрічі з арабами на вулиці вони повинні будуть поступатися їм дорогою і не підвищувати голос у їхній присутності.
Таким є майбутнє західного світу згідно з теорією ісламської змови. Її ідеолог Бат Йеор (псевдонім британської письменниці й історика Жизель Літман) у книзі Єврабія: євро-арабська вісь (2005) пише, що сьогодні експансія ісламського світу на Захід увійшла в завершальну стадію.
Термін Єврабія, за аналогією з Євразією, складений зі слів Європа й Аравія (як центр змови), вперше з'явився 40 років тому, після створення в Парижі в 1974-му Парламентської асоціації з євро-арабської співпраці при Європейському економічному співтоваристві.
Початок зближення з арабо-мусульманськими країнами, на думку експертів геополітики, дало Європейському Союзу можливість набути ваги, схожої зі США. Офіційно цей євро-арабський діалог передбачав вільне пересування людей і товарів, визначав імміграційну політику ЄС щодо мусульман на основі толерантності та мультикультуралізму.
На думку Йеор і її однодумців, серед яких, зокрема, колишній президент США Джордж Буш-молодший, це і стало початком масового арабського походу на Європу, який можна порівняти з мавританською експансією в Середньовіччі. У поданні конспірологів тепер уже не військове, а соціально-політичне завоювання Північного континенту готує певний світовий халіфат, що складається з режимів мусульманських країн, іммігрантів й екстремістських ісламістських організацій.
А сприяють світовому джихаду його агенти впливу серед куплених арабськими нафтовими магнатами європейських політиків, а також населення Європи, яке відчуває страх перед ісламом і саме тому підтримує політику толерантності та мультикультуралізму. Зупинити глобальний джихад неможливо, вважають прихильники теорії змови, адже араби не схильні приймати західні цінності з вдячністю, а мають намір вести священну війну з невірними і чужими ідеалами до переможного кінця.
Зелений фашизм
Коли колоніальні імперії у ХХ столітті почали стрімко розсипатися, втрати Франції були особливо великими. Бажаючи зберегти могутність своєї країни, її тодішній президент, Шарль де Голль, в 1960-х зробив ставку на блок, альтернативний північноамериканському.
Колишні колонії, у тому числі багаті на нафту арабські країни, здавалися для цього ідеальними партнерами. Уклавши з ними договір про співпрацю в 1967 році, французький лідер заклав перший камінь у вавилонську вежу євро-арабського зближення.
У 1973-му, після закінчення війни Судного дня між Єгиптом і Сирією з одного боку та Ізраїлем з іншого, арабські країни оголосили нафтовий бойкот союзникам свого ворога – Західній Європі та США.
Щоб вийти з енергетичної кризи, уряди Франції та Німеччини запропонували лідерам арабського світу розпочати офіційний діалог про співпрацю. Ті зажадали натомість відповідності зовнішньої політики Європи інтересам арабського світу.
Однак важелем тиску була не тільки нафта, наголошує Йеор. Ефективним знаряддям впливу на європейську свідомість є тероризм, нехай його сповідує і не весь ісламський світ, а лише екстремістські кола.
«Тероризм перетворив європейців у боягузів», – виносить вирок письменниця.
У своїй книзі Повсякденне життя в середньовічній Європі під ісламським пануванням (1978) Чарльз Іммануель Дюфорк, французький експерт з Андалузії (завойованій маврами) і країнам Магрібу, під заголовком Великий страх описує умови життя немусульманського населення андалузького села.
Сучасна Європа живе все під тим самим великим страхом, підсумовують прихильники теорії арабської змови.
«Сьогодні безстрашні мусульмани просунулися вглиб Європи набагато далі, ніж колись Абдеррахман [емір, який очолював маврів – завойовників Іспанії], – вважає американський публіцист Марк Стейн. – Вони вже в Брюсселі, де поліцейським забороняють пити каву на людях у місяць Рамадан».
Схожу історію, що межує з абсурдом, наводить російський історик і публіцист Юрій Карагамнов. В одному з британських містечок сотню років тому на знак певних досягнень місцевих тваринників встановили скульптуру свині. Вона давно потребує ремонту, але її ніхто не наважується оновити, щоб не образити арабів і пакистанців, які тут живуть.
Потурання арабській експансії прихильники теорії змови порівнюють ні багато ні мало з Мюнхенською угодою 1938 року, коли з метою заспокоєння гітлерівської Німеччини їй фактично була віддана Чехословаччина.
«Під час Мюнхена можна було передбачати, що чекають якісь битви, які можуть бути виграні. Була принаймні лінія Мажино для оборони, – пише Йеор. – У сьогоднішній Європі, в якій домінує дух «зіммітьюд» – рабського підпорядкування євреїв і християн ісламському пануванню – неможливо уявити битву. Підпорядкування без бою вже відбулося».
Регулярні теракти в Європі – лише лакмусовий папірець доконаного факту цього підпорядкування, вважають конспірологи, нагадуючи хронологію найгучніших і кривавих з них. Це і вбивство у 2004 році ісламським радикалом голландського режисера Тео ван Гога, який зняв фільм, що засуджує насильство над жінками в арабському світі. І вибухи чотирьох електричок в Мадриді в тому ж 2004-му, і теракт в лондонському метро у 2005-му, і недавній розстріл редакції сатиричного журналу Charlie Hebdo.
У США головний жупел противників ісламу – теракт в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, за офіційною версією, скоєний групою арабів з екстремістської організації Аль-Каїда. Тоді вперше прозвучали слова Буша про існування світової ісламської змови, щоправда, їх нівелювали близькі ділові зв'язки американського президента з родиною глави Аль-Каїди Усами бін-Ладена, відкриті громадськості в документальному фільмі Фаренгейт 9/11.
Тероризм – ворог номер один сучасного людства. З цією поширеною концепцією готовий посперечатися Дмитро Радишевський, ізраїльський філософ родом з СРСР, засновник і керівник міжнародного форуму Єрусалимський саміт.
«Тероризм – це тактична зброя, – уточнює Радишевський. – Говорити, що наш ворог – тероризм, те саме, що говорити, що під час Другої світової нашим ворогом були Люфтваффе. Ні, нашим ворогом був нацизм. І сьогодні нашим ворогом є нова інкарнація нацизму – ісламізм».
На думку аналітика, щоб зрозуміти це, потрібно визнати, що радикальний іслам підтримує не жменька екзальтованих людей з темною шкірою, а більшість мусульманського населення планети. Про це, за даними вченого, свідчить той факт, що близько 40 млн підлітків навчаються за вахабитською програмою в медресе – релігійних школах, які стали «конвеєром з виробництва воїнів джихаду».
37 тис. таких медресе експерт нарахував тільки в Індонезії, 10 тис. – у Пакистані. Майже всі вони, каже він, оспівують палестинських бойовиків і бін-Ладена і вчать ненавидіти Америку й Ізраїль, християн та іудеїв. Поки у них немає ядерної зброї, вони використовують тероризм, а щойно вона у них з'явиться, вони змінять тактику, робить похмурий прогноз Радишевський.
Він описує кілька фронтів, розгорнутих сьогодні ісламським світом проти західного.
Військовий джихад – захоплення й ісламізація шматків суміжних територій від Судану до Кавказу, від Косова до Кашміру і від Ізраїлю до Південно-Східної Азії.
Політичний джихад – прийняття вигідних резолюцій ООН та інших міжнародних форумів під прикриттям прав людини, захисту мусульман і мультикультуралізму, а також за допомогою підкупу західних політиків.
Економічний джихад – нафтова залежність Заходу від Саудівської Аравії і багатомільярдні інвестиції саудівців в економіку США та ЄС.
Демографічний джихад – багатоженство і дискримінація жінок дозволяють ісламу значно випереджати християнський світ за темпами народжуваності.
Ще в 1986 році лідери екстремістської організації Хезболла зробили приголомшливу заяву, що через 20 років Франція стане ісламською республікою, розповідає Карагамнов.
«Вони просто поквапилися з термінами, – додає історик. – У 2025-му частка мусульман у складі населення Франції досягне, як передбачається, 20-25%, а серед дітей шкільного віку їх буде вже половина».
Великою помилкою Заходу прихильники теорії ісламського змови вважають ставку на асиміляцію мусульманських переселенців в наступних поколіннях в системі західних цінностей
Великою помилкою Заходу прихильники теорії ісламського змови вважають ставку на асиміляцію мусульманських переселенців в наступних поколіннях в системі західних цінностей. Уже зараз майже третина з 320 тис. молодих мусульман вважають за необхідне введення на Британських островах законів шаріату. Таких поглядів у віковій групі після 55 років дотримуються близько 17%. Про це свідчать дані дослідження, проведеного аналітичним агентством Populus на замовлення громадської організації Policy Exchange, близької до консервативної партії Великобританії.
Крім того, конспірології пропонують згадати історію: нарощуючи свої володіння, колоніальні імперії точно так само сподівалися на прийняття підкореними народами їхньої культури, однак саме араби з їхньою релігійністю виявилися міцним горішком.
З іншого боку, мультикультуралізм, до якого у підсумку прийшла Європа, на думку Радишевського, – лише «моральна анестезія». Нею Захід «намагається вбити хворобливе розуміння того, що зі світовим джихадом все-таки треба битися».
Майже 1 млрд мусульман живуть під владою диктатур, міркує публіцист, де немає і натяку на права людини і свободу слова, особливо що стосується жінок. За місцевими законами людям відсікають руки і ноги, побивають камінням. Щодо цього західний світ не може залишатися толерантним, вважає експерт, і повинен намагатися допомогти арабам позбутися панування таких режимів.
«Усі люди народжені з рівною людською гідністю і всі прагнуть до неї. Але не всі народи можуть скинути своїх тиранів і домогтися цього, – пояснює Радишевський. – Сподіватися, що дипломатією і підтримкою їхніх дисидентів ми впораємося з ісламізмом, так само лицемірно або наївно, як було сподіватися, що підтримкою німецьких антифашистів можна впоратися з [Адольфом] Гітлером».
Звичайна шароварщина
В основі ісламської світової змови лежить давня ворожнеча між мусульманами і євреями, вічна війна між Ізраїлем і Палестиною, які не можуть поділити священну землю. Однак Карагамнов пропонує згадати хрестові походи, авангардом яких були європейці, зокрема французи і франкомовні британці.
Європейці марно вважають, ніби араби хочуть перемогти лише Ізраїль і його союзника США, пише Йеор, їхня кінцева мета – завоювання Європи.
«Але європейці сліпі і розкривають свої обійми тим, хто має намір скористатися обіймами, щоб їх задушити», – резюмує вона.
На думку письменниці, лише американці тверезо оцінюють мусульманську загрозу і мужньо протистоять їй. А французів штовхає в обійми арабів застарілий антиамериканізм – вони сподіваються створити противагу США, спираючись на арабський Південний Схід, і не помічають того, що самі стали знаряддям у руках ісламістів.
Прихильниця теорії світового джихаду проводить ще одну середньовічну аналогію, називаючи європейців сучасними яничарами. Так іменувалися регулярні війська Османської імперії для захоплення європейських територій. Їх у міру експансії набирали з християнських юнаків, який навертали в іслам.
Доля європейців у рамках прийдешньої Єврабії сумна, вважає Йеор, – вони приречені стати новими зіммі за мусульманських володарів.
Втім, концепція британської письменниці рясніє натяжками, вважають експерти. Вона ігнорує так звану атлантичну солідарність білого населення Європи та Америки. Для європейців й американців араби чужаки, і якщо одні розігрують проти інших арабську карту, то лише в тактичному відношенні.
«Затвердження Йеор про те, що «арабський хвіст» вертить Європою, – таке ж сильне перебільшення, як і твердження ісламістів про те, що «єврейський хвіст» вертить Америкою», – вважає Карагамнов.
Але європейська преса, навіть не настільки різка, як Charlie Hebdo, б'є тривогу. Ісламу оголошена справжня війна в інтернеті, звідки лунають заклики до тіней європейських епічних героїв – Роланда, Зігфріда і Річарда Левове Серце.
Приміром, відомий норвезький блогер Педер Дженсен, відомий у Мережі під псевдонімом Fjordman, допускає можливість того, що європейцям доведеться рятуватися від джихаду в холодних північних широтах і важкодоступних горах. Так само як іспанцям в Середні століття вдалося зачепитися за Кантабрійські гори, щоб звідти почати відвоювання Європи у маврів.
У змову ісламських фундаменталістів вірять приблизно 40% жителів США. У багатьох британців і американців ця загроза викликає розпач: вони вважають, що перемогти її неможливо, і причини цього варто пошукати у себе вдома
Не менш стурбовані джихадом й американці. За даними дослідження, опублікованими The Guardian, у змову ісламських фундаменталістів вірять приблизно 40% жителів США. У багатьох британців і американців, пише газета, ця загроза викликає розпач: вони вважають, що перемогти її неможливо, і причини цього варто пошукати у себе вдома.
«Загроза радикального ісламізму, що нависла над Європою, такою самою мірою стосується Сполучених Штатів, як і загроза нацистів, які захопили Європу в 1940-х роках», – пише Тоні Бленклі, оглядач The Washington Times і автор книги Чи зможемо ми виграти війну цивілізацій?
Карагамнов вважає, що саме США боятися нічого, адже вони постійно демонструють відсіч джихаду під час військових кампаній на Близькому і Середньому Сході.
Головна помилка всіх, хто вірить у світову ісламську змову, на думку експертів, – це уявлення про іслам як про монолітну темну силу. Але ніякої «імперії ісламу» не існує, як і єдиної політичної ісламської умми (громади), наголошує Мухаммед Ейюб, професор Мічиганського університету. Вона в кожній країні має свої національні особливості, програму діяльності і цілі.
Сьогодні дві третини мусульман живуть у країнах з демократичними моделями управління – Туреччині, Індонезії, Малайзії та Індії
Так само, на його думку, є міфом і несумісність ісламу з демократією. Ейюб зазначає, що сьогодні дві третини мусульман живуть у країнах з демократичними моделями управління – Туреччині, Індонезії, Малайзії та Індії.
І тільки деяка частина арабських держав Центральної Азії мають проблеми з освоєнням західної моделі. У цьому їм, зокрема, заважає тоталітарна спадщина комуністичних режимів, вважає Ейюб.
Водночас невірно порівнювати ісламський фундаменталізм з фашизмом або нацизмом. Цей радикальний рух дуже різношерстий і у всіх своїх версіях має мало спільного з ультраправими режимами Європи першої половини ХХ століття. Ті включали в себе крайній націоналізм і спробу реставрації язичництва, а вахабізм інтернаціональний і заснований на вірі в єдиного бога.
Цілком коректним експерти вважають хіба що порівняння нинішніх арабських іммігрантів і Європи з варварами і Римською імперією, коли з плином часу раби та пани помінялися місцями. Підкорені варвари переселялися ближче до Рима, а потім й у сам Рим, мало-помалу захоплюючи важелі влади.
Але араби все-таки не варвари, нагадують історики. Хоча б тому, що є спадкоємцями набагато більш давніх, ніж європейська, культур Єгипту, Месопотамії і Персії, що нараховують 5 тис. років. Крім того, мусульмани – носії однієї з трьох споріднених авраамічних релігій (християнства, іудаїзму та ісламу), які проте змагаються одна з одною.
У нинішній арабській «реконкісті» фахівці відкриття не бачать, адже іслам виник на 400 років пізніше за християнство і сьогодні перебуває на тій самій стадії і діє тими самими методами, що й учасники хрестових походів.
Тому ісламську змову з великою натяжкою можна назвати змовою, вважає український соціальний психолог і письменник Олег Покальчук. Це природний макрокультурной процес. Експерт наводить українські аналогії: шаровари і крива козацька шабля – це трофейні речі з козацьких походів в ісламський світ, результат взаємопроникнення культур.
Європа пробивається в Азію, і навпаки, це вічний процес, і теорія змови в цій ситуації – лише використання масового етнокультурного явища планетарного масштабу у вузько політичних цілях
Європа пробивається в Азію, і навпаки, це вічний процес, і теорія змови в цій ситуації – лише використання масового етнокультурного явища планетарного масштабу у вузько політичних цілях. Наприклад, як пояснення своїх невдач або проблем у демографії.
Безумовно, приріст мусульманського населення і його експансія на Захід – об'єктивний процес, але політики вводять в нього Аль-Каїду, яка дітонародженням уже точно не керує, міркує Покальчук.
«Причому з ісламською боку немає ніякої конспірологічної парадигми, – підсумовує письменник. – Є в радикальних мусульманських течіях ідея, що Захід – це породження ібліса, диявола, але немає вибудовування логічного раціонального ланцюжка, бо Схід цього [конспірологічних концепцій] не потребує за визначенням».
***
Цей матеріал опубліковано в № 12 журналу Корреспондент від 27 березня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.