Фото: АР
Росія неодноразово погрожувала ядерною зброєю, що свідчить скоріше про її слабкість, ніж про силу, переконана експерт
Росія не зважиться застосувати ядерну зброю в Україні.
Але про скорочення атомних арсеналів, до якого світ прагнув в останні роки, доведеться забути, пише Мар'яна Буджерин, професор Центрально-Європейського університету в галузі суспільної політики і міжнародних відносин, у колонці, опублікованій у №17-18 журналу Корреспондент від 1 травня 2015 року.
Сьогодні, майже через 70 років після ядерних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, ядерна напруженість між Заходом і Росією набула найвищого рівня з 1963 року, коли вибухнула Карибська ракетна криза. Росія розмахує ядерними ракетами, активізує провокаційні вилазки своїх літаків і підводних човнів в повітряному просторі і водах НАТО.
Але, думаю, врешті-решт це відбувається через уразливість Росії, а не через її силу. Нинішній режим не в змозі досягти своїх цілей більш тонкими методами і створити альянс із сусідніми країнами шляхом переконання або подаючи приклад, гідний наслідування. Замість цього вона покладається на грубу силу і погрози – як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Така позиція країни з ядерною зброєю є вкрай небезпечна. Це робить ризик атомної війни цілком реальним.
У питанні застосування ядерної зброї в українському конфлікті погрози Росії є щитом для стримування Заходу загалом і НАТО зокрема від участі у війні. Ці погрози не заслуговують довіри
А от у питанні застосування ядерної зброї в українському конфлікті погрози Росії є щитом для стримування Заходу загалом і НАТО зокрема від участі у вашій війні. Я не думаю, що ці погрози заслуговують довіри.
По-перше, військова доктрина Росії дозволяє використовувати тактичну ядерну зброю проти звичайного нападу, який «загрожує самому існуванню російської держави». Навіть враховуючи надзвичайно широку здатність Кремля інтерпретувати політичні події, використання ядерної зброї на території сусідньої країни буде дуже важко виправдати. І сили НАТО не стануть вплутуватися в український конфлікт. Це позбавляє Кремль найбільш слушного приводу для ядерного удару.
По-друге, якщо Росія виконає свою погрозу тактичного ядерного удару, то наслідки будуть катастрофічними. А Росія поки що хоче дестабілізувати Україну і не допустити її інтеграцію із Заходом, а не знищити. Військові експерти сходяться на думці, що немає такого поняття, як тактична ядерна зброя. Адже використання навіть ядерного пристрою малої потужності матиме стратегічні наслідки: це стане першим використанням ядерної зброї протягом півстоліття і єдиним після Хіросіми і Нагасакі.
Якщо це станеться, то, думаю, Росію виженуть з Ради безпеки ООН, вона втратить статус "великої держави". Політично Росія втратить рештки підтримки в Європі, особливо в Німеччині, де громадськість і політики постійно виступають проти ядерної зброї.
По-третє, з точки зору оперативної військової користі використовувати ядерну зброю у Східній Україні вкрай нерозумно. Безпосереднім ефектом детонації пристрою навіть малої потужності, від 1 до 20 кт, стануть величезні жертви в густонаселених районах країни. Для порівняння: бомба, яка була скинута на Хіросіму і вбила 150 тис. її жителів, мала потужність лише 15 кт.
Крім того, його побічні ефекти, такі як випромінювання й опади, поза сумнівом, випадуть на тих «російських» землях, які Кремль хоче «захистити». Навіть більше, в залежності від погоди радіаційні опади можуть піти на територію Росії. Було б повним божевіллям починати ядерну війну так близько від своїх кордонів.
Порушення гарантій за Будапештським меморандумом поставило під сумнів ефективність цих гарантій. Тому посилити співпрацю країн на шляху ядерного роззброєння стало майже неможливо
Але в глобальному вимірі все не так просто. Порушення гарантій за Будапештським меморандумом поставило під сумнів ефективність цих гарантій. Тому посилити співпрацю країн на шляху ядерного роззброєння стало майже неможливо. Наприклад, Індія, Пакистан та Ізраїль стали ядерними державами всупереч міжнародним санкціям. І якщо до війни в Україні велася величезна робота для їхнього роззброєння, то тепер це стало неможливим.
Я очікую, що тенденція до скорочення ядерних озброєнь сповільниться або зупиниться. Жодна з країн поки що офіційно не відмовилася від своїх зобов'язань за договором СНО про зменшення кількості розгорнутих ядерних боєголовок. Але поки що незрозуміло, чи буде договір повністю реалізований. Навіть якщо і буде, то будь-які подальші скорочення малоймовірні.
При цьому я не думаю, що самі арсенали зростатимуть. США і Росія швидше візьмуться замінювати свої застарілі ракети новими. Але їхня кількість вже і так величезна, а отже виробляти нові просто немає сенсу.
Думаю, країна, яка може отримати найбільшу користь з поточних американсько-російських відносин, – це Китай. Він має набагато менший ядерний арсенал, ніж США чи Росія, але продовжує неухильно модернізувати його і будувати нові боєголовки. На цей час Пекін уже має традиційну ядерну тріаду (поділ за засобами доставки – земля, море і повітря). Припинення ядерного роззброєння і модернізація арсеналів у США і Росії дадуть Китаю додаткову можливість спокійно нарощувати свої ядерні сили.
***
Цей матеріал опубліковано в №17-18 журналу Корреспондент від 1 травня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.