На виборах 2016 року в США конкуруватимуть Буші і Клінтони, перетворюючи американську політику на протистояння політичних династій
Вибори президента США у 2016 році, швидше за все, відбудуться під знаком протистояння двох дуже знайомих американським виборцям, та й всьому світу, прізвищ – Буш і Клінтон, пише Павло Сивокінь у №24 журналу Корреспондент від 19 червня 2015 року. Минулого тижня губернатор штату Флорида Джеб Буш заявив у соціальних мережах, що активно думає над тим, чи варто виставити свою кандидатуру на майбутні вибори.
Буш, син і брат двох екс-президентів Америки, тепер може стати третім представником цього сімейства в Білому домі. Цікаво, що протистояти йому буде, найімовірніше, Хілларі Клінтон, дружина колишнього президента Білла Клінтона, яка до цього була державним секретарем США.
В умовах, коли дві впливові сім'ї знову зійдуться в битві за головне крісло Америки, аналітики вже говорять про застій у політичному житті країни. Після спроби реформ, яку запропонував американцям Барак Обама, впливові сім'ї знову можуть надовго прописатися у Вашингтоні.
При цьому чинний президент сам посприяв цьому. Справа в тому, що Обама не зумів реалізувати більшість обіцянок зі своєї програми і сьогодні сприймається виборцями як один з традиційних американських бюрократів, які не бажають слухати простих людей.
Хоча у 2008 році, коли Обама балотувався вперше, саме проти таких політиків він обіцяв боротися. Але в підсумку американці розчарувалися в «незалежних» кандидатах, які закликають прибрати династії від керівництва державою, й у 2016-му цілком можуть повернутися до звичних політиків, які пообіцяють їм стабільність й економічне зростання.
Ця ситуація, коли одні й ті самі прізвища постійно повторюються у виборчих списках, не є унікальною для Америки.
«У нашій історії було відразу два президенти з родини Адамс і багато політиків з клану Кеннеді. Навіть зараз одна з цього клану працює послом США в Японії», – каже Корреспонденту Террі Міллер з фонду Спадщина.
Американська політика перетворюється на закритий клуб, де кілька сімей можуть вирішувати долю країни. Тому не дивно, що, за даними досліджень Pew Research Center, понад 60% американців вважає, що їхня держава розвивається в неправильному напрямку
На його думку, більше турбує експертів інше: американська політика перетворюється на закритий клуб, де кілька сімей можуть вирішувати долю країни. Тому не дивно, що, за даними досліджень Pew Research Center, понад 60% американців вважає, що їхня держава розвивається в неправильному напрямку.
Останнім часом це взагалі характерно для західних демократій, які втрачають лідерство у світі і поступаються ним більш деспотичному Китаю або навіть простим терористам на Близькому Сході. Справа в тому, що політики у США чи Європі звикли все вирішувати за зачиненими дверима і без відома виборців. Останніх усе влаштовувало, поки економіка процвітала, але з початком кризи ситуація почала змінюватися.
Тому зараз просто поміняти одне знайоме прізвище на інше в Білому домі вже недостатньо. Виборці США хочуть отримати більш незалежного лідера. І для цього, можливо, готові зламати традиційну партійну систему, яку давно приватизували політичні клани.
Губернатор, син і брат
У 2012 році, коли Обама прийняв рішення обиратися вдруге, Буша також називали одним з фаворитів гонки від республіканців. Але тоді він не зважився виставляти свою кандидатуру. І правильно зробив.
По-перше, провальне правління його брата, Джорджа Буша-молодшого, ще дуже добре пам'ятали, оскільки в його каденцію почалася економічна криза. Багато експертів вважає, що передумови для кризи зріли дуже давно, але влада не хотіла нічого робити, оскільки боялася порушити негласний договір з бізнесом. Коли ж кредитний ринок завалився, було вже пізно що-небудь робити.
По-друге, значна частина американців продовжувала вірити в Обаму і його обіцянки змінити політичну систему.
«Президент тоді ще був сповнений рішучості щось міняти. Це вже після виборів він помітно постарів, в його мові з'явилися невпевнені нотки, а тяга до реформ зникла», – пояснює Корреспонденту Клайд Престовіц, глава Інституту економічних стратегій.
Нарешті, тоді від республіканців також балотувався Мітт Ромні, який був набагато яскравіше за губернатора Флориди з родини Буш. Ромні не представляв велику династію, але вже був мільярдером і своїм прикладом доводив, що всього можна досягти самому. Але його занадто радикальні виступи щодо міграції та бюджетного дефіциту, а також той факт, що він був ревним мормоном, усе псували. Тому він програв, і президентом ще на чотири роки став Обама.
Тепер Ромні також говорить про своє можливе висунення. Але він уже не такий популярний – демократичні ЗМІ встигли вилити на нього чимало бруду під час кампанії 2012 року. Крім того, він уже не молодий, а американці не дуже цінують передпенсійних кандидатів.
Тому Буш з його поміркованістю може стати компромісною фігурою. Крім того, на думку Дугласа Еліота з Інституту Брукінгса, зараз американці більше згадують правління його батька, Джорджа Буша-старшого (1989-1993). Тоді економіка стрімко зростала, і тепер у багатьох з'явилася деяка ностальгія по тому часу. До того ж завалився СРСР, і геополітичній могутності США ніщо не загрожувало. Зараз багато хто також хоче, щоб настала стабільність, і бачить в новому претенденті з родини Буш прийнятну кандидатуру.
Зрозуміло, що одним лише сімейним рейтингом і поміркованими поглядами Буш не доб'ється перемоги. Якщо він вступить у передвиборну гонку, йому доведеться озвучити свою позицію із занадто багатьох питань. Тим більше що його противником буде енергійна Клінтон.
Дружина президента
Клінтон уже давно вийшла з тіні свого чоловіка, який зараз більше їздить по США з лекціями на підтримку своєї дружини. Вона кілька років очолювала дипломатію Америки і за цей час показала себе жорстким політиком, що сподобалося виборцям.
А головне, у 2008 році вона лише трохи поступилася голосами Обамі під час демократичних праймеріз. Занадто традиційні погляди на політику не дозволили їй випередити «реформатора» Обаму. У 2012-му вона взяла перерву і не балотувалася, в останні ж роки взагалі пішла з великої політики, хоча незримо залишалася в курсі всіх подій і нарощувала свою популярність.
Якщо нічого не зміниться, то до 2016 року демократи майже одностайно висунуть її в президенти. На думку Престовіца, зараз її підтримали б 75% виборців цієї партії. Тим більше у демократів немає нікого здатного затьмарити Клінтон. Є кілька кандидатів, які намагаються показати свою незалежність від великих сімей, але імідж реформатора вже доволі набрид американцям. А зі своїх надр вони можуть виставити тільки віце-прем'єра Джо Байдена, який також досить популярний. Але йому вже 72 роки, і він навіть не вирішив, чи піде на вибори.
Інша справа, що на шляху в Білий дім у Клінтон є й кілька важливих перешкод.
По-перше, належність до клану. Вона занадто довго займала провідні посади в уряді і прийняла багато непопулярних рішень. Чого вартий тільки скандал з її державною електронною поштою, яку Клінтон використовувала в особистих цілях. Це вже призвело до певного падіння рейтингу.
По-друге, вона жінка. А значна частина американців не дуже рада буде бачити жінку на найвищій посаді, та ще й відразу після президента-афроамериканця. Але, тим не менше, її номінація майже вирішена. Питання тільки в тому, що більшість виборців не влаштовує жоден кандидат від правлячих партій – ні Буш, ні Клінтон.
Побоювання третього
Згідно з результатами досліджень Pew Research Center, понад 10% політиків у конгресі США так чи інакше є родичами. А сім'ї, представники яких двічі обиралися на найвищі пости в країні, з імовірністю 70% мають можливість відправляти своїх членів у політику.
Це не дивно. Великі спонсори у 2016-му поставлять на Буша і Клінтон, оскільки їх знають в Америці і їм буде нескладно збирати гроші для своєї кампанії. Вони вже стали певним різновидом телезірок. Тому ніхто не сумнівається в їхній перемозі. Незалежним кандидатам буде набагато складніше пробитися.
Тим часом двопартійна система не подобається все більшій частині американців. Вони вважають, що кілька кланів поділили політику і таємно вирішують долю країни. Навіть того факту, що економіка почала зростати з прискоренням 3% на рік, недостатньо, щоб примиритися з цим.
Отже, «вибори сімей», як їх уже охрестили в американській пресі, можливо, стануть каталізатором суспільних змін. Тим більше що в середовищі республіканців вже з'явилася так звана чайна партія, яка хоче висунути свого кандидата.
А незалежні політики вже не соромляться говорити, що, перемігши у війні за незалежність від британської монархії, Америка прийшла до олігархічного правління сімейних кланів і все далі дрейфує від справжньої демократії. Проблема в тому, що навіть критики сімей поки що не можуть сказати, куди саме потрібно рухатися країні, щоб знову стати вільною.
***
Цей матеріал опубліковано в №24 журналу Корреспондент від 19 червня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.