Падіння фондових ринків КНР не стало початком економічної кризи в Піднебесній, але показало проблеми в управлінні країною.
Паніка на фондовому ринку поступово розросталася. Брокери, які тільки нещодавно зареєструвалися на біржі, вимагали повернути свої гроші або віддати товар. Нікого не бентежило, що більшість гравців ще зовсім недавно не мали ніякого відношення до комерції, пише Павло Сивокінь у №33-34 журналу Корреспондент від 27 серпня 2015 року.
Банкіри передбачали нову економічну кризу, яка і без цього мучила Європу. І це було не дивно, адже кілька країн на континенті вели неоголошені війни. Тільки через кілька місяців ринковий міхур почав здуватися, й економіка знову прийшла в норму. Передовиці газет рясніли заголовками, що спекуляції на біржах призводять тільки до бідності.
Усе це відбувалося в 1637 році, коли Нідерланди були охоплені біржовою лихоманкою навколо тюльпанів. Рідкісні і звичайні цибулини продавали за величезними цінами, постійно нарощуючи попит. Пізніше ринок завалився, і виявилося, що для забезпечення всіх запитів на тюльпани їх потрібно було б вирощувати ще 100 років. Але на саму економіку країни це мало вплинуло: вона поступово росла за рахунок морської торгівлі, і вже незабаром, усі, крім ошуканих брокерів, забули про цю лихоманку.
Схожа ситуація зараз відбувається в Китаї. Світові ЗМІ заговорили про кризу, бачачи, що фондові індекси цієї країни за кілька днів знизилися на сотні пунктів, а основний брокерський майданчик у Шанхаї втратив понад 30% капіталізації за кілька днів. Це дало підстави аналітикам говорити, що саму економіку Китаю чекає різке уповільнення. Висловлювалися думки, що світова фінансова система може зіткнутися з новою хвилею кризи.
«Економісти проводять аналогії з 2008 роком, коли крах на біржах у США і ЄС привів до початку економічного падіння. Хоча не враховують того, наскільки різна ситуація була в Америці і тепер в КНР», – каже Корреспонденту незалежний китайський економіст Енді Се.
На його думку, навіть 50%-е знецінення основних фондових майданчиків – лише приклад того, наскільки ринок був переоцінений і наскільки інвестори були готові вкладати гроші в будь-які проекти, які обіцяли високі прибутки. Зрозуміло, що значна частина з них були нічим не забезпечені. Тому не дивно, що це сталося. Як і у випадку з тюльпановими цибулинами, які продавалися на вагу золота.
Економіка самого Китаю не постраждає від кризи. Для цього фондовий ринок країни, яка торік показала найбільший у світі показник ВВП за паритетом купівельної спроможності, занадто відв'язаний від реальної ситуації, що контролюється партією і державними банками
Експерти американського Інституту Брукігса вважають, що економіка самого Китаю не постраждає від кризи. Для цього фондовий ринок країни, яка торік показала найбільший у світі показник ВВП за паритетом купівельної спроможності, занадто відв'язаний від реальної ситуації, що контролюється партією і державними банками.
Головна небезпека полягає в тому, що система влади, яка багато років успішно справляється з економічними труднощами, не змогла або не захотіла реагувати на біржовий міхур, який призвів до втрати більш ніж $ 3,5 трлн. Наступного разу вертикаль влади голови компартії Сі Цзіньпіна може дати осічку в більш складних питаннях.
Біржові орачі
По-справжньому китайський фондовий ринок почав розвиватися тільки в 1990 році. Тоді реформи Ден Сяопіна розпочалися, і кілька відомих китайських економістів запропонували створити фондовий майданчик у Шанхаї. До цього акції торгувалися тільки в Гонконзі, але в той час це місто було під протекторатом Великобританії та не мало відношення до комуністичного Китаю.
Економічне зростання і промисловий розвиток здійснювалися завдяки кредитам величезних державних банків – компаніям не потрібно було залучати приватних інвесторів
Але й тоді вплив фондового ринку на економіку був дуже обмеженим. По суті економічне зростання і промисловий розвиток здійснювалися завдяки кредитам величезних державних банків – компаніям не потрібно було залучати приватних інвесторів. Навіть більше, у державі з підозрою ставилися до приватних осіб, які могли відразу віддати велику суму грошей у бізнес.
Тому процес зростання економіки був досить простим. Центральні банки брали у населення депозити під фіксовану ставку 2,75%, і ці гроші видавали у вигляді кредитів на розвиток. Держава стимулювала таке кредитування, навіть коли проекти були сумнівними і не приносили вигоди, але давали робочі місця. Низький відсоток давав можливість покрити збитки і продовжувати зростання.
Іншого серйозного джерела для своїх вкладень у багатих китайців не було – купівля іноземної валюти регламентована сумою $ 50 тис. на людину в рік. А нерухомість за кордоном взагалі не можна було купити. Окрім депозитів людина могла інвестувати в дорогу нерухомість, але в останні роки в Китаї накопичилося занадто багато елітарних квартир, де ніхто не хотів жити, тому ця сфера дещо втратила свою привабливість.
У законному полі залишалися тільки біржі. І середньому класу КНР не було справи до того, що великі компанії з гарною репутацією хочуть провести розміщення не у Шанхаї, а в Гонконгу, оскільки там менше спекуляцій. Головним було те, що прибутковість цінних паперів навіть сумнівних корпорацій становила 150% на рік.
За минулий рік фондовий ринок зріс у півтора рази, але тільки 1% загальних кредитів був отриманий під заставу акцій. Решта видавалася держкомпаніями
Не дивно, що за минулий рік фондовий ринок зріс у півтора рази, але тільки 1% загальних кредитів був отриманий під заставу акцій. Решта видавалася держкомпаніями. Коли біржі почали знову зростати, туди хлинули і спекулянти.
«Люди їдуть в глибинку і за гроші переписують паспортні дані селян. А потім відкривають на цих людей фіктивні рахунки», – кажеКорреспонденту Чжі Чжен Янг з Trinity College.
Експерт вважає, що таким чином понад 60% всіх біржових рахунків були фіктивними. І достеменно відомо, що значна частина брокерів не мали середньої освіти і ніколи не думали про університетські дипломи.
Обвал, що почався цього літа, не є несподіванкою. Йому передували роздуття ринку за повного потурання влади.
Велика вертикаль
Експерти поки що не можуть сказати, чому Пекін ніяк не реагував на цю проблему і, навіть більше, підігрівав біржову лихоманку. Після боротьби з корупцією, яку проголосив Сі Цзіньпін у 2013 році, партійна верхівка відмовляється говорити з пресою. Це зрозуміло, враховуючи, що кілька показових судових процесів проти непокірних чиновників високого рангу закінчилися дуже жорсткими вироками.
Найбільш імовірною причиною стала неповороткість вертикалі, яку побудував китайський лідер. Якщо раніше рішення щодо економіки могли приймати прем'єр або найвищі функціонери партії, то тепер у КНР назріває епоха одноосібного правління Сі Цзіньпіна. Він зробив главу уряду Лі Кецяна винятково виконавцем і замкнув на собі всі важелі управління. Востаннє таке траплялося за часів Мао Цзедуна, і після цього в партії активно засуджували концентрацію влади в одних руках.
Налякані каральною кампанією проти корупції, чиновники могли побоюватися робити що-небудь на біржах, щоб не викликати гнів вищого керівництва. І момент був упущений. Крім того, Пекін сильно турбують постійні заяви у західних ЗМІ про те, що його економіка продовжує сповільнюватися і падатиме надалі. Біржова лихоманка могла б підігріти зростання ВВП, хоча цього і не сталося.
Економісти вважають, що тепер економіка КНР і далі зростатиме, але довіра до бірж серед населення ще більше впаде і багаті китайці знову почнуть скуповувати нерухомість. Але цього вистачить на кілька років. Потім гроші знову потечуть на фондові ринки і будуть інвестовані в незахищені проекти. Поки в Пекіні не придумають, куди направити величезну кількість грошей, накопичену в населення, такі кризи повторюватимуться постійно.
***
Цей матеріал опублікований в № 33-34 журналу Корреспондент від 27 серпня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.