Фото: EPA
Уряди КНДР і Південної Кореї далі демонстративної гри м'язами не заходять
Чому кризи на Корейському півострові постійно повторюються, але не переростають у справжню війну між північчю і півднем.
Нещодавню кризу, найбільш напружена частина якої припала на кінець серпня 2015 року, багато аналітиків називали прелюдією до великої війни на Корейському півострові, пише Скотт Снайдер, директор Program on US-Korea Policy, у колонці, опублікованій у №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. І Північна, і Південна Корея кілька днів виголошували войовничі гасла і навіть обмінялися артилерійськими залпами.
Експерти говорили, що все закінчиться великим кровопролиттям, а то й глобальною війною із застосуванням ядерної зброї. Але для мене вся ця криза була лише черговим актом балету, який вже багато років розігрується на Корейському півострові, де кожен учасник знає свої рухи заздалегідь – потрібно тільки дотримуватися заведеного канону танцю.
Останні 25 років, після краху СРСР і розпаду соціалістичного табору, такі кризи трапляються між Пхеньяном і Сеулом постійно. У них навіть можна виділити основні фази. Їх три.
Спочатку йде інцидент, який найчастіше влаштовує армія Північної Кореї. Це артилерійський обстріл позицій сусідів або затоплення корвета Чхонан у 2010 році невідомим підводним човном. Хоча іноді навіть інцидент не потрібен – країни просто починають раптово використовувати агресивну риторику.
Часто це продиктовано внутрішніми причинами. Так, до влади в Сеулі може прийти новий уряд, якому потрібно показати свою міць. Або черговий нащадок Кім Ір Сена успадкує владу і готовий заявити про себе всьому світу.
Наступна фаза – ескалація. Уряди з обох боків заявляють, що танки і бойові кораблі залишили місця постійної дислокації і вирушили в демілітаризовану зону. Сторони можуть обмінюватися артилерійськими ударами і звинувачувати одна одну в провокаціях.
Але потім настає третя фаза – переговори. Сторони знову показують добру волю і готовність до компромісу.
Точно так само було і зараз. Південнокорейський патруль підірвався в демілітаризованій зоні на міні. Кілька людей отримали важкі поранення. У Сеулі заявили, що цю міну спеціально поставили на дорозі патруля. Пхеньян заперечував це.
Південна Корея у відповідь на вибух включила систему гучномовців на кордоні. Ці станції були створені багато років тому і транслювали пропагандистські промови на адресу Північної Кореї. З 2000 року гучномовці не включали. А тепер Сеул зважився повернути цю практику. Тільки тепер через кордон передавали модну музику зі столичного хіт-параду.
Пхеньян останнім часом дуже болісно ставиться до будь-якого впливу на уми своїх громадян і тому витерпів лише кілька днів поп-музики. Потім у бік установки з гучномовцями було зроблено кілька залпів. Але північнокорейські військові били з малого калібру і стріляли високо, тому снаряди полетіли в ліс за установкою.
Через певний час з Південної Кореї відповіли залпом, але знову не точно. І майже відразу почалися переговори, в ході яких країни домовилися вимкнути музику і почати діалог на найвищому рівні.
Уряди в обох Кореях чудово розуміють, що велика війна буде самогубною для їхніх країн. І хто б у ній не переміг, півострів опиниться в жалюгідному стані
Такий розвиток подій не став для мене дивним. Уряди в обох Кореях чудово розуміють, що велика війна буде самогубною для їхніх країн. І хто б у ній не переміг, півострів опиниться в жалюгідному стані. Тому вони не готові допустити справжньої ескалації конфлікту.
Водночас перед своїми народами потрібно показати непохитність. Авторитет лідера Північної Кореї Кім Чен Ина останнім часом тримається на його образі жорсткого лідера. А значна частина південнокорейського населення налаштована негативно щодо сусідів. Ніхто не хоче проявляти слабкість, але ніхто не хоче і справжньої війни. Тому сторони обмежувалися демонструванням агресії.
Тепер переговори між лідерами двох держав уже не за горами. Поки незрозуміло, чи принесуть вони дипломатичний прорив на Корейському півострові. Але КНДР все сильніше потребує постачання промислових товарів від південної сусідки, а в Республіці Корея хочуть миру.
Тому переговори можуть бути успішними. Але навіть якщо ні, почнеться черговий корейський балет в три акти.
***
Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.