Що дозволяє Москві діяти більш ефективно на Близькому Сході.
Російська військова операція в Сирії нанесла серйозні втрати угрупованням "Ісламської держави" (ІДІЛ, ІД) і сприяє зайняттю армією Башара Асада нових територій.
Москва не збирається припиняти свої авіаудари, незважаючи на протести сирійської опозиції і західних політиків.
Дії Росії в Сирії виявилися набагато ефективнішими за зусилля західних країн.
Французький журнал Le Point розбирається, в чому причини успіху Москви в багаторічному конфлікті.
Які ж завдання в Путіна
Росія - Захід, 1:0. Поки саме так виглядає рахунок в небезпечній грі, яка зараз розгортається в Сирії і може привести Росію до конфронтації із США. В останній день вересня Володимир Путін перейшов у наступ.
Це навряд чи стало несподіванкою з урахуванням формування за останні кілька тижнів вражаючого повітряного мосту через Іран і Ірак, по якому в аеропорт на півдні Латакії доправлялася призначена для сирійської армії російська техніка.
Завдання Путіна гранично прозоре: врятувати Башара Асада і його режим, убезпечивши приморський алавітський регіон.
У будівництві "фортеці" навколо президента Сирії було дві фази. Перша стартувала 30 вересня, коли Росія почала авіаудари (більше 100 за тиждень) по терористичних об'єктах в центрі і на північному заході країни.
Американці ж стверджують, що 90% операцій були спрямовані проти загонів поміркованої опозиції, деякі з яких були підготовлені ЦРУ і західною коаліцією (у тому числі і Францією), а не ІДІЛ.
Другою фазою став наземний наступ. Сьомого жовтня сирійська армія рушила вперед за підтримки російської авіації для відвоювання втрачених регіонів в центрі і на північному заході. Восьмого жовтня знаходяться в Каспійському морі російські крейсери дали залпи крилатими ракетами, щоб підтримати сирійські війська, яким вже допомагають Хезболла і шиїтські загони. "Метою була поміркована опозиція", - заявили в Пентагоні.
Ефективність росіян
Російські удари виглядають на порядок ефективнішими за операції західної коаліції, якої, незважаючи на 2,5 тис. вильотів за рік, не вдалося змусити відступити ІД.
Експерти пропонують цілу низку пояснень. Захід б'є лише по військових цілях "Ісламської держави", і у нього немає (або є дуже мало) людей, які могли б надати йому розвіддані з місця подій. Надсучасні американські літаки завдають ударів з великої висоти.
Росіяни ж можуть покластися на сирійську розвідку. Базуючись на середземноморському узбережжі у Латакії, літаки Су-25 та бойові вертольоти не цураються ударів по мирному населенню, яке масово тікає на північний захід - у бік Туреччини.
Російська авіація завдає відчутної шкоди. За останні дні вона розбомбила групи поміркованих заколотників у сунітських міст Хомс і Хама, а також ісламістів Ахрар аш-Шам і Джабхат ан-Нусра (сирійське "представництво" Аль-Каїди, ворог ІД) в околицях Дамаска.
Перевага в небі
Друга мета Путіна теж зрозуміла: він хоче витіснити із сирійського повітряного простору літаки західної коаліції, Туреччини та Ізраїлю, щоб сформувати купол над режимом в центрі і північному заході країни. Справу зроблено. Сьомого жовтня в Пентагоні заявили, що перенаправили американський літак, щоб уникнути контакту з росіянами.
EPA
Командувач силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав також нагадав про те, що Москва сформувала схожу "бульку" в Чорному морі після завоювання Криму. Очолювана США коаліція західних і арабських держав фактично залишилася поза грою.
Турецькі ілюзії
Третя мета Путіна - показати туркам нездійненність їхньої мрії у створенні на кордоні із Сирією підконтрольної їм буферної зони для розміщення біженців та контролю над курдами.
Російські літаки двічі порушували турецький повітряний простір, а один з літаків навіть навмисно спровокував літак Анкари на кордоні, що вивело із себе Ердогана. Президент Туреччини негайно отримав запевнення у підтримці НАТО, членом якого є його держава.
Навіщо Путіну Асад
Сирійський режим є для Росії важливою фігурою на Близькому Сході, який переживає бурхливе перетворення.
Його підтримка дозволить Путіну зміцнити позиції на міжнародній арені, стерти з пам'яті поразку в Афганістані, повалення Каддафі, скасування Варшавського договору і розширення НАТО на схід.
Окрім того, в Тартусі знаходиться єдиний російський порт в Східному Середземномор'ї.
Релігійні коаліції
Путін намагається зібрати широку коаліцію за участю не тільки іранських союзників і Хезболли, але і західних і арабських країн. Влітку він запросив до Москви главу іранського генштабу, провів зустрічі з Обамою і аравійцями. Даремно. США відхилили його пропозицію, а Саудівська Аравія та інші держави Перської затоки не хочуть бути союзниками Ірану і рятівниками Асада.
Тому Путін зробить ставку на шиїтів у регіоні: Іран, Хезболлу та Ірак, де прем'єр теж шиїт. Москва відкрила в Багдаді координаційний центр, доправляє зброю в Дамаск і направляє літаки на всіх заколотників без розбору. Наступ триватиме три місяці, сказав він, ставши, по суті, лідером шиїтської коаліції.
Захід на чолі із США, у свою чергу, підтримує сунітську коаліцію. Всі говорять, що б'ються з терористами, проте одні допомагають Асаду, а другі хочуть, щоб той пішов. У сирійському хаосі не вистачало тільки релігійної війни.