Як переможці в одній із найславетніших битв Америки міряються силами в боротьбі за майбутнє армії.
Володимир Путін не тільки справив справжню сенсацію своїми агресивними військовими діями від України до Сирії, а також демонстрацією сили в морі і в повітрі, але і спровокував напружені дебати в Пентагоні з питання про те, якою повинна бути належна відповідь на новий, не зовсім доброзичливий курс Росії на світовій арені, і яким має бути майбутнє американської армії, пише Politico.
Тепер ці дебати перейшли на Капітолійський пагорб. На цьому тижні слухання з даного питання відбудуться в сенатському комітеті у справах збройних сил.
Одну із сторін дискусії представляє відставний полковник Дуглас Макгрегор, в минулому учасник однієї з найвідоміших військових операцій сучасності - Бурі в пустелі (1991 рік). Незабаром після перемоги коаліційних сил в Кувейті Макгрегор прийшов до висновку, що якби його солдати билися з більш підготовленим і краще озброєним противником - наприклад, російською армією - результат був би зовсім інший, і тому армія США потребує реорганізації та оновлення.
Полковник не залишає цю думку вже 25 років. Минулого місяця він поширив презентацію PowerPoint, в якій на 21 слайді розписав 4 сценарії можливих битв з сучасною Росією в балтійських країнах (Пентагон вважає цей регіон найбільш імовірним місцем зіткнень за межами Близького Сходу).
У двох з них американські сили виявляються розчавленими, у двох перемагають. Згідно з аналізом Макгрегора, результат бою залежить від виду військ: звичайні для армії США бойові бригади (Brigade Combat Teams, BCT) виявляються розгромленими; "розвідувально-ударні групи" (Reconnaissance Strike Groups, RSG, термінологія Макгрегора) здатні взяти верх. Цей розбір, стверджує полковник, показує, наскільки американській армії необхідна реформа.
З протилежною позицією виступає генерал-лейтенант Герман Реймонд Макмастер, у минулому підлеглий Макгрегора, який зробив в армії кар'єру і зараз очолює центр по інтеграції нових технологій у збройних силах. За версією Макмастера, можлива майбутня війна може виявитися не такою швидкою, як припускає Макгрегор, - вона може затягнутися, як війна в Афганістані чи Іраку.
А це означає, що армія повинна бути міцною і якнайкраще оснащеною, і нинішня структура збройних сил підходить для цього куди краще, ніж швидкі легкі групи. "Це основа, і основа хороша, - говорить Макмастер про BCT. - Вона працює".
По суті, спір між Макгрегором і МакМастером - це дискусія про те, чи здатна армія США взяти верх над рівним собі супротивником, зберігаючи свою поточну структуру. Як показує диспут, відзначає Politico, в цьому сумніваються навіть усередині Пентагону.
"Макгрегор до чортиків лякає армію, - цитує Politico члена Комітету начальників штабів США. - Він пропонує змусити армію змінити величезного незграбного монстра на більш легкі і рухливі сили. Готовий посперечатися, що хлопці, які відповідають за броньовані частини і авіацію, в люті. Реформа: Макгрегор прийшов в зоопарк і дав ляпаса горилі".
"Дуг Макгрегор - головний біль, але це не робить його неправим. Серйозні люди сприймають його серйозно", - говорить бригадний генерал у відставці Марк Киммітт.
Скептики стверджують, що дебати Макгрегора і Макмастера - це суперечка про бюджет, і нагнітання думок про російську загрозу - придатний спосіб змусити Конгрес не урізати бюджетні витрати на армію.
Але дискусія веде і до роздумів на ширшу тему - про те, якими взагалі повинні бути війни, які веде Вашингтон. Реформатор Макгрегор стверджує, що силами його "розвідувально-ударних груп", здатних діяти без постачання протягом 1-2 тижнів, можна розгромити противника і зробити це швидко. Збройні сили, що складаються з таких груп, не потребують численний підтримуючий персонал, і це те, чого хочуть політики: скоротити чисельність збройних сил і витрачати на них менше грошей.
Макмастер відповідає на це, що, по-перше, бої легко можуть протривати набагато довше, ніж планувалося, а по-друге, від армії потрібно не тільки висадитися, перемогти і віддалитися, - потрібно ще й проводити врегулювання, а значить, потрібно більше особового складу. У Макгрегора є відповідь і на це: якби Вашингтон більше думав про ведення війни і перемогу в ній і менше - про держбудівництво в чужих регіонах, йому не потрібна була б армія з багатьох сотень тисяч солдатів.
Це та проблема, з якою США зіткнулися в Афганістані та Іраку, пише Politico, де після виконання бойових завдань американська армія підтримувала свою присутність недостатніми силами і витрачала на це велику кількість ресурсів.
Яка з двох позицій візьме гору, поки сказати неможливо: з одного боку, реформувати армію і відмовлятися від справно працюючої системи важко, з іншого - збройні сили знаходяться під постійним тиском, пов'язаним зі скороченням бюджету.
У кожному разі, йдеться в статті, суперечки на цю тему у Вашингтоні набирають силу: чи не менше дюжини різних комісій і робочих груп вивчають питання. Політики навряд чи залишать генералам вирішувати долю армії, робить висновок Politico; залишається тільки сподіватися, що вони не стануть чекати, поки її почне вирішувати Володимир Путін.