Економічна криза може призвести до повного зникнення невеликих фермерських господарств у Європі.
Фермер Ксавьє Белун володіє кількома молочними господарствами на півночі Франції, пише Павло Сивокінь у №43 журналу Корреспондент від 30 жовтня 2015 року. У вересні 2015 року він разом зі своїми колегами брав участь у масовому страйку агровиробників проти скасування державних квот на закупівлю молока.
«Тоді ми перекривали своїми тракторами дороги і вимагали купувати нашу продукцію хоча б для того, щоб підтримати аграрне виробництво у Франції. Без цього ми не виживемо», – каже Белун Корреспонденту.
Все більше господарств не можуть вести бізнес і переходять у власність великих компаній, здатних відправляти сировину на експорт. У гіршому випадку – просто закриваються
За його словами, все більше господарств не можуть вести бізнес і переходять у власність великих компаній, здатних відправляти сировину на експорт. У гіршому випадку – просто закриваються.
В управлінні із сільськогосподарських справ Євросоюзу заявляють: майже щодня вони отримують інформацію про те, що один з європейських фермерів наклав на себе руки. Переважно це відбувається через низькі ціни на продукцію і високі витрати на її вирощування.
Невеликі фермери потрапляють у кредитну залежність від банків і змушені закривати виробництво. Адже зараз дешевше завезти продукти з-за кордону, ніж вирощувати їх на європейській землі.
Багато років у Європі борються з депопуляцією у сільських регіонах, але це явище з кожним роком стає все більш загрозливим. За даними Eurostat, за останні десять років понад 15% сільського населення Європи переїхало в міста або припинило будь-яку роботу на землі. Навіть ті, хто залишається в аграрних регіонах, воліють працювати в місті, а не починати власний бізнес.
На думку Маргарити Боулінг з центру Спадщина, проблеми в аграрній сфері Євросоюзу зріли вже дуже давно.
«У 1980-ті роки уряди пішли на значні поступки фермерам, коли ті ввели практику привозити до Брюсселя і викидати на центральні вулиці тонни масла або сиру», – пояснює експерт.
Тоді Євросоюз погодився купувати їхню продукцію за завищеною ціною і намагатися потім пустити її у виробництво. Також фермери отримували значні дотації з центральних бюджетів. До 2008 року понад 40% всіх відрахувань ішло на ліквідацію аграрних неплатежів.
Сьогодні чиновники ЄС не планують вводити додаткову допомогу, розміри якої і так сягають € 57 млрд
Але коли почалася економічна криза, Брюссель вирішив урізати ці виплати, і криза фермерства тільки посилилася. Сьогодні чиновники ЄС не планують вводити додаткову допомогу, розміри якої і так сягають € 57 млрд.
Крім того, ставка на вирощування органічних продуктів також не спрацювала. Якщо ще кілька років тому європейські аграрії могли пояснювати високий рівень цін тим, що їхня продукція вирощена без пестицидів і нітратів, то тепер це не аргумент. Інтерес до органіки спадає, і продажі органічної сировини стрімко знижуються. Тим більше криза серйозно знизила купівельну спроможність населення: люди стали менше думати про спосіб виробництва продуктів і більше – про їхню ціну.
Нарешті, майбутнє підписання торгової угоди між США та ЄС може остаточно добити європейських аграріїв. Америка наполягає на відкритті ринків, а за таких умов дрібні виробники не витримають конкуренції з великими компаніями у Штатах. Саме це і затягує узгодження всіх статей угоди.
Європі доведеться зробити вибір – або й надалі витрачати колосальні гроші на підтримку аграріїв, або відкрити кордони і втратити більшу частину своїх фермерів.
Загальні гроші
Проблеми з європейськими фермерами почалися ще у 1980-х. Ринок продовольства ставав дійсно глобальним, і продукти з інших частин світу почали активніше проникати в Європу.
Крім того, поступове розширення ЄС загострило конкуренцію всередині союзу. Раніше країни самі розробляли систему загороджувальних мит для сусідів і могли таким чином підтримувати своїх фермерів. Тепер же вони змушені були відкрити кордони і забезпечити вільне пересування товарів і послуг.
Першими кризу відчули агровиробники в невеликих країнах, таких як Бельгія або Данія. Там кліматичні умови більш суворі, ніж у Франції чи Італії, і вирощування однакових культур коштує дорожче. Фермери там першими почали протестувати, коли зрозуміли, що не витримують конкуренції з колегами по Євросоюзу.
Брюссель, щоб трохи зняти напруження, вирішив ввести квоти на купівлю товарів у національних виробників і дотації приватним господарствам. Тоді це не здавалося великою витратою для загального бюджету – наприклад, Данія зараз отримує тільки € 66 млн.
Ситуація трохи стабілізувалася, але лише до початку 2000-х, коли в Євросоюз готувалися вступити країни Східної Європи. Особливо європейських фермерів хвилювала Польща, де в сільському господарстві зайнято більш ніж 12% населення. Це дуже високий показник навіть для великої європейської держави.
Невеликі країни готові були заблокувати будь-які спроби розширення, якщо їм не гарантують додаткові дотації. Одночасно польський АПК потрібно було реформувати і також підтримувати. Тобто кількість аграріїв, яким потрібні були гроші, різко зросла. І тут в Брюсселі знову спробували вирішити це питання винятково грошима.
По-перше, був утворений спеціальний фонд, який збирав гроші з національних бюджетів і розподіляв їх по регіонах і конкретних господарствах. Цікаво, що тут вигравали великі країни, які мали більше голосів в Європарламенті, а отже, могли розраховувати на великі дотації.
По-друге, аграріям зі «старих» європейських країн пообіцяли перехідний період, коли товари зі Східної Європи будуть потрапляти на ринки ЄС тільки за спеціальними квотами. Тоді, за даними Eurostat, витрати на підтримку аграрного сектора почали зростати з прискоренням 10% щорічно, поки не досягли величезних показників.
«Ці гроші йшли переважно на те, щоб фермери могли вижити. Їм навіть не потрібно було сіяти або збільшувати молочні стада. Головне не протестувати у Брюсселі перед телекамерами», – каже Корреспонденту Квентін Піл з аналітичного центру Chatham House.
Експерт зазначає, що грошей на ці цілі було потрібно все більше і більше. І тоді в ЄС спробували вирішити проблему, поки вона не почала поглинати всі кошти союзу.
Інноваційні й органічні
У 2014 році кількість органічних ферм у ЄС досягла 35 тис. Таким чином, зараз в Європі більше таких ферм, ніж звичайних господарств. При цьому в середньому продукція, що вирощується на них, на 10-20% дорожче продукції звичайних виробників.
У 2005-му, коли в Європі запускалася програма розвитку органічних господарств, політикам здавалося, що вона може вирішити проблему постійних дотацій аграріям. Ціни на продукти у світі були досить низькими, і громадяни ЄС могли платити за сировину і вп'ятеро більше, ніж вона коштувала на світових ринках, – ніхто не помітив би особливої різниці.
Але кампанія проти генетично модифікованих продуктів набирала обертів. Активісти звинувачували корпорації в тому, що маніпулювання генами рослин веде до змін в організмі людини, яка їх споживає, і може запустити процес мутації.
Корпорації закликали не вірити цьому і робили акцент на тому, що шкода від ГМО поки не доведена, але європейці намагалися купувати менше таких продуктів. У період з 2005 до 2009 року споживання органічної продукції в ЄС зросло на 40%.
При цьому раніше ніхто не замислювався, наскільки є шкідливими або корисними продукти з модифікованими генами. Крім того, фермери отримували урядові гранти на переобладнання своїх виробництв під безвідходні ферми з отриманням енергії з біомаси. Це також було модно.
Така тенденція збіглася зі скороченням імпорту продуктів до Європи. І сталося це з двох причин.
По-перше, країни, які раніше активно вирощували харчові культури, вирішили переключитися на сировину для біопалива. Приміром, Бразилія у 2010 році відразу засадила цукровою тростиною понад 30% площ, які до того були під пшеницею. Так само вчинили і багато інших держав, адже попит на біопаливо зростав. А у США взагалі вирішили устаткувати значну частину автомобілів гібридними двигунами.
По-друге, в Азії почав стрімко формуватися середній клас, який потребував більше їжі. Особливо це стосується Китаю, де споживання свинини і яловичини тільки у 2011 році зросло на 50%. Жителі Азії змогли дозволити собі купити більше продуктів. І експортери, які раніше орієнтувалися на Європу, стали цікавитися і ринками Азії.
Нарешті, країни колишнього СРСР до початку кризи 2008 року також наростили свій добробут і могли купувати більше продуктів з Європи, які коштували дорожче, але й були якісніші. Особливо в Росії, де доходи населення росли найшвидше.
У цей період здавалося, що незабаром можна буде зменшити дотації фермерам і вони перейдуть на самоокупність.
Час запустіння
Але аграрний підйом у ЄС швидко закінчився. Перш за все, країни Азії знову наростили виробництво продуктів і взялися активно просувати їх на європейські ринки. До того ж захоплення біопаливом почало вщухати. Виявилося, що гібридні двигуни не настільки екологічні, як електромобілі, і компанії стали орієнтуватися на них, забувши минулі прожекти. У підсумку країни, які масово саджали цукрову тростину, знову перейшли на пшеницю та інші продуктові культури.
Нарешті, Росія ввела санкції на постачання до себе європейських продуктів. Це серйозно вдарило по деяких країнах, які були змушені або платити посередникам за перевантаження своїх товарів у білоруські машини, або відправляти продукти на інші ринки. Особливо від цього постраждала Польща, яка відразу зажадала від ЄС додаткових дотацій і збільшила поставки на внутрішні ринки Євросоюзу.
До початку 2015 року понад 15% аграріїв в невеликих країнах ЄС перебували на межі розорення або серйозно заборгували банкам
Це привело до того, що місцеві фермери недоотримували прибуток. І до початку 2015 року понад 15% аграріїв в невеликих країнах ЄС перебували на межі розорення або серйозно заборгували банкам.
У Єврокомісії заявляють, що не готові нарощувати дотації. Швидше за все, їх збережуть на наявному рівні до 2020 року, коли буде переглядатися загальна аграрна політика. Особливо складно буде аграріям у Бельгії та Франції, де високі зарплати і соціальні стандарти здійснюють додатковий тиск на собівартість продукції.
За прогнозами Інституту Брукінгса, до 2018 року понад 10 тис. дрібних ферм можуть розоритися або продати свої землі великим міжнародним компаніям
За прогнозами Інституту Брукінгса, до 2018 року понад 10 тис. дрібних ферм можуть розоритися або продати свої землі великим міжнародним компаніям. Тим більше що в ЄС поступово скорочується споживання молока і м'яса через спад населення.
За словами Белуна, в його окрузі на півночі Франції половина полів уже спорожніла або відведена під технічні культури. Якщо так триватиме, ніякі мітинги не допоможуть і європейські фермери продовжать стрімко зникати.
***
Цей матеріал опублікований в № 43 журналу Корреспондент від 30 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.