Росіяни змушені платити падінням власного рівня життя, пише видання.
Важко оцінити кількісний збиток, завданий Росії західними економічними санкціями. Загальний спад в економіці країни майже повністю пов'язаний зі зниженням цін на нафту, що призвело до різкої девальвації національної валюти і скачку процентних ставок. Тим не менш, весь це час санкції підживлювали параною Кремля, надаючи російській економіці характер оборонної автаркії, пише Bloomberg.
У період з січня по вересень російський експорт знизився на 31,9%, а імпорт впав на 38,8%. Хтось може заперечити, що подібний спад у зовнішній торгівлі був викликаний девальвацією рубля. Самоізоляція, однак, також зіграла тут значну роль.
Однією з форм цієї самоізоляції є введені в односторонньому порядку торгові обмеження, якими є мстиве і неефективне продовольче ембарго президента Володимира Путіна щодо країн, які ухвалили санкції проти Росії. Інший її прояв - зростаюча фінансова ізоляція країни.
Forbes: Росія близька до скасування санкцій
Ембарго провалилося за кількома статтями. Звіт, представлений урядом в серпні, показав, що, хоча імпорт продовольства зробив свій внесок у загальне зниження торгівлі, російські виробники не змогли відразу ж заповнити прогалини, що утворилися на ринку, в результаті чого ми спостерігаємо стрімке зростання цін і схеми дій в обхід ембарго.
Так, експорт молока і вершків з Європейського союзу до Білорусі зріс в 2014 році в 573 рази; очевидно, все зайве європейське молоко вирушило в Росію. Білорусь, яка не має виходу до моря, також перетворилася на основного експортера риби.
Водночас експорт сільськогосподарської продукції ЄС продовжує зростати, ніби російського ринку раніше і не було і в згадках; показники Польщі, наприклад, минулого року збільшилися на 7,1% і на 6,4% у першому півріччі 2015 року.
Незважаючи на фіаско, уряд Росії тепер має намір провести подібний експеримент на інших ринках. З 1 січня 2016 року державні установи, перш ніж закуповувати іноземне програмне забезпечення, повинні будуть обґрунтувати його необхідність.
Згідно із спеціальним розпорядженням уряду, подібні закупівлі можуть здійснюватися лише в тому випадку, якщо у програмного забезпечення немає російського еквівалента. Пояснюються ці заходи згубною сумішшю страху перед тим, що західні країни можуть шпигувати за російським урядом через офісні додатки і системи планування ресурсів підприємств, і помилкове прагнення дати стимул місцевому розвитку шляхом усунення конкуренції.
Європейська Бізнес Асоціація, найбільший іноземний бізнес-лобі в Росії, недавно направила в уряд лист, висловлюючи стурбованість тим, що західні технологічні компанії за таких умов можуть виявитися не в змозі продовжувати свою роботу в Росії.
Однак незграбними торговельними обмеженнями справа не закінчується. За даними Центрального банку, російський приватний сектор, що довгий час був власником величезної чистої зовнішньої заборгованості, недавно перетворився на кредитора: тепер світ винен йому 73 млн доларів.
Визначення, що дається Центральним банком приватному сектору, включає в себе такі великі державні компанії, як Сбербанк, ВТБ, Роснефть і Газпром, кожна з яких істотно постраждала від західних фінансових санкцій, але також і реальні приватні компанії, для яких доступ до західного фінансування виявляється просто сумнівним або більш дорогим.
Через згадані обмеження, а також через невизначеність курсу, ці підприємства зробили все можливе, щоб погасити зовнішні борги і закупити зарубіжні активи.
У результаті стали очевидними дві тенденції: стрімке виснаження міжнародних резервів Центрального Банку та значний відтік капіталу. Запаси досягли свого нижнього порогу в 350,5 млрд доларів в березні, впавши з початку 2014 року більш ніж на 160 млрд. За ті ж 15 місяців Росія втратила 185 млн доларів у результаті відтоку капіталу.
Після погашення заборгованості надходження з обох джерел різко обірвалися. Міжнародні резерви зараз піднялися до 374,6 млрд доларів, а відтік капіталу в період з квітня по вересень включно склав всього 7 млрд доларів.
Це чудова новина для валютних резервів Росії, щодо яких фінансова влада діє вкрай обережно, щоб не викликати їхнього виснаження через скорочення нафтових доходів, а замість цього дає хід девальвації рубля. Але ж розуміється, що країна прийняла захисну стійку.
Бізнес перестав залучати дешевші іноземні ресурси для внутрішнього інвестування, з січня по вересень спостерігається 5,8-процентне падіння інвестицій. Розширення бізнесу за межами Росії також призупинилося.
Водночас уряд докладає особливих зусиль, щоб приборкати незаконний відтік капіталу. Цього тижня в Москві був затриманий банкір Олександр Григор'єв - оперативники повалили його на підлогу в ресторані, де він вечеряв зі своєю подругою - і звинувачений в незаконному виведенні 50 млрд доларів з країни, що відбувалося протягом останніх трьох років. Більша частина грошей нібито була переведена через Молдову і країни Балтії.
Російські фірми, спеціально створені для цієї цілі, гарантували борги компаній у цих країнах. Компанії ставали банкрутами, їхні фіктивні кредитори зверталися до судів Молдови, Литви та Естонії, а судові рішення були законною підставою для грошових переказів з Росії.
Схема працювала впродовж кількох років, принаймні з 2011 року, але розгін почався тільки зараз, коли уряд всерйоз потурбувався збереженням коштів всередині російського бастіону.
Ізоляціоністська економічна політика Росії є поєднанням помилкового протекціонізму, мстивості, шпигунських страхів, фінансового менеджменту, націленого на мінімізацію зовнішніх ризиків, і жорстких дій поліції. Їй не чужі певна послідовність і єдність, і вона йде в ногу з невтомною пропагандою, спрямованою на те, щоб дати росіянам відчути облогу ворожого світу.
Найбільшою мірою це є віддзеркаленням поглядів президента Володимира Путіна на все - від економіки до геополітики. Російський бастіон перебуває в голові самого Путіна, а росіяни, вимушені платити за це падінням власного рівня життя - готівкові доходи населення в період з січня по вересень скоротилися на 3,3 відсотка - поки вважають цілком нормальним жити всередині цього ментального конструкту.