Китай відмовляється від принципу «одна сім'я – одна дитина», щоб уникнути старіння нації і пришвидшити економіку.
"Спілкуватися з нею було, як розмовляти з офіцером SS на відпочинку в Аргентині. Вона постійно говорила, що робила свою роботу і це був наказ партії. Своєї провини вона не відчувала", – каже Корреспонденту Бо Жуе, професор політики з Гонконзького університету.
Кілька років тому він спілкувався з китайською чиновницею, яка наглядала в одному із сільських округів за дотриманням норми "одна сім'я – одна дитина", пише Павло Сивокінь у №45 журналу Корреспондент від 13 листопада 2015 року. За його словами, вона особисто відправила понад 1.500 жінок на аборти незалежно від того, на якому терміні вагітності вони перебували. Тоді така політика вважалася нормальною.
З 1990 року Піднебесна проводила безпрецедентний соціальний експеримент з обмеження народжуваності. І більшість експертів вважає, що експеримент на загал удався. За цей період додатковий приріст населення повинен був скласти понад 400 млн осіб, але вони не народилися або були вбиті в дитинстві.
Також в країні масово розквітла практика таємного народження, коли дитину ховали в сільських районах і виховували родичі. Тільки після досягнення повноліття вони приїжджав в місто з підробленими документами як племінника своїх батьків.
Деякі китайські економісти вважають, що завдяки зменшенню народжуваності країна змогла вийти на провідні позиції у світовій економіці. Хоча значна частина незалежних активістів впевнені, що це була перевірка, наскільки партія може керувати суспільством.
Так чи інакше, в Пекіні вирішили завершити цей грандіозний експеримент. В останній день пленуму комуністичної партії наприкінці жовтня її глава Сі Цзіньпін оголосив про це.
Такого рішення чекали, хоча і не так скоро. Адже воно повністю вписується в концепцію економічного розвитку Китаю, оприлюднену ще у 2013 році. Тоді партія вирішила, що до 2020-го ВВП країни потрібно як мінімум подвоїти. А без дешевих трудових ресурсів це неможливо зробити.
Тому рішення скасувати заборону на другу дитину може пришвидшити економічного розвиток країни, який в останні роки почав падати або постійно виводив ринки на чергові кризи. Тим більше що населення Китаю вже зіткнулося з наслідками демографічного експерименту для стримування народжуваності у глобальному масштабі.
Зараз понад 10% населення КНР – люди похилого віку. А враховуючи, що система пенсійного забезпечення досі не побудована, молодим працівникам потрібно в прямому сенсі слова утримувати своїх престарілих родичів
Зараз понад 10% населення КНР – люди похилого віку. А враховуючи, що система пенсійного забезпечення, особливо в сільських регіонах, досі не побудована, молодим працівникам потрібно в прямому сенсі слова утримувати своїх престарілих родичів. За розрахунками ООН, у 2020-му старих людей у Китаї буде вже 20% населення, що стане непідйомною ношею для зростання економіки.
Плоди заборони
На думку Керрі Брауна з University of Sydney China Studies Centre, за останні 25 років Китай став гігантським полем демографічного експерименту. Ніколи раніше людей не змушували обмежуватися однією дитиною. І це принесло кілька наслідків для країни та регіону, які, з одного боку, здавалися позитивними, але в підсумку сильно вдарили по самій КНР.
Принцип однієї дитини привів до гендерного перекосу в суспільстві. Сім'ї воліли мати синів. Вважалося, що вони можуть забезпечити майбутнє своїх батьків і допомогти їм у старості
По-перше, принцип однієї дитини привів до гендерного перекосу в суспільстві. Сім'ї воліли мати синів. Вважалося, що вони можуть забезпечити майбутнє своїх батьків і допомогти їм у старості. А дочки вийдуть заміж і підуть із сім'ї.
Особливо це видно в західних регіонах, які досі залишаються аграрними. Там у 1990-ті були масово поширені вбивства немовлят-дівчаток.
На першому етапі це привело до різкого припливу робочої сили в приморські міста – молоді люди просто не могли знайти собі пару. У деяких префектурах існували села, де взагалі не було молодих жінок. Тому більш ніж 30% чоловіків поїхали звідти на заробітки у великі міста.
Ті ж, хто знаходив собі супутницю, не могли заробити на придане через велику конкуренцію. Батьки дівчаток вимагали за них солідний «калим», оскільки бачили великий попит на наречених. І молоді люди вирушали в Гонконг або Шанхай, щоб заробити грошей на придане.
Спочатку це привело до появи величезної кількості дешевої робочої сили на океанському узбережжі. Туди ж іноземні компанії почали масово переносити свої виробництва.
Але тепер стало зрозуміло, що цей перекіс привів до того, що значна частина молодих людей уже переселилася і більше їхати із сіл нікому. Потік дешевої робочої сили почав вщухати, а незабаром може і зовсім припинитися. Тим більше що ці люди так і не створили сімей і у них поки що немає дітей.
По-друге, в країні, де у переважної кількості сімей тільки одна дитина, причому хлопчик, поступово формується певний демографічний тип.
«Діти, які були такими бажаними, тепер виросли і не розуміють, чому всі не піклуються про них», – говорить Корреспонденту Елізабет Економі з Інституту Брукінгса.
На її думку, причина різкого скорочення кількості дешевої робочої сили також полягає і в тому, що молоді китайці не хочуть працювати за невеликі гроші.
«Я народився в маленькому місті Ухань і був однією дитиною в сім'ї. І тепер після школи батьки обіцяють відправити мене вчитися до Європи. Це буде накладно для нашої родини, але я не хочу працювати в Китаї, тут занадто мало платять», – каже Корреспонденту один з учнів середньої школи в Пекіні.
Нарешті, практика прихованих дітей і підпільних абортів породила систему корупції в регіонах. Вона процвітала, поки існувала заборона. А за даними центру Спадщина, корупція в КНР стала однією з головних проблем для розвитку економіки. У 2013 року глава партії Сі Цзіньпін почав боротьбу проти корупції, хоча, на думку аналітиків, вона більше нагадувала переформатування під себе політичної еліти.
Боротьба зі старістю
Але головною причиною скасування принципу "одна сім'я – одна дитина" стало усвідомлення керівництвом країни, що китайська нація почала поступово старіти. До 2020 року п'ята частина китайців буде пенсіонерами.
При цьому пенсійна система в країні перебуває в стадії формування. За даними ООН, на 2014 рік тільки 18% китайців могли розраховувати на гідну пенсію від держави. І переважно це були державні службовці, які і так не потребують підтримки.
А відсутність вигідних пропозицій з приватним пенсійним накопиченням робить середній клас заручником ситуації. Забезпечені китайці воліють купувати безліч елітних квартир або грати на біржі, але тільки не довіряти свої гроші банкам.
До того ж за традицією діти повинні забезпечувати батьків. А ті, хто виїхав на заробітки, не можуть цього робити. Тому Пекін незабаром може зіткнутися з армією пенсіонерів, які вимагатимуть від нього допомоги та захисту як компенсацію за заборону на народження дітей.
Тим більше що економіка країни сповільнюється, і потрібно вводити структурні реформи, щоб пришвидшити її. Адже зняття заборони на дітей принесе плоди лише через кілька десятиліть, а відновити зростання потрібно прямо зараз.
Аналітики вважають, що поки важливо налагодити роботу із середнім класом і показати, що гроші можна зберігати в китайських банках. А головне, на 25 років відмовитися від будь-яких експериментів з демографією і соціальною сферою.
***
Цей матеріал опубліковано в № 45 журналу Корреспондент від 13 листопада 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.