Чому ніхто навіть не збирається виконувати умови договору про боротьбу зі зміною клімату, який незабаром підпишуть у Парижі.
Саміт з питань зміни клімату, який зараз проходить у Парижі, я не сумніваюся, буде дуже успішним. Але абсолютно марним, пише Бенджамін Зухер, старший аналітик American Enterprise Institute, у колонці, опублікованій у №47 журналу Корреспондент від 27 листопада 2015 року.
Новий міжнародний договір [про боротьбу зі зміною клімату], звичайно, підпишуть. Барак Обама не може залишити Париж без цього документа, адже тоді всі його екологічні виступи виявляться порожніми словами. А напередодні виборів у США він не може дозволити собі такого.
Інша справа, що для навколишнього середовища цей документ не матиме ніякого сенсу. Та й саме слово «прогрес» у справі боротьби зі зміною клімату, яке так часто люблять вживати політики з високих трибун, по-моєму, є недоречним. Із самого початку переговорного процесу в 1990-х ніхто не чекав, що країни зможуть вирішити всі свої проблеми.
Зустріч у Копенгагені, що відбулася у 2009 році, стала повною поразкою світової дипломатії. Країни посварилися, і всі поїхали по домівках абсолютно ні з чим. Зустріч у Парижі через шість років покаже, що світ багато чому навчився. Принаймні навчився робити вигляд, що все добре. Буде багато гучних заголовків у газетах і вимог щодо угоди в галузі скорочення викидів.
Особливо активним тут буде Обама, але ці заклики виявляться порожніми. Проте на його обіцянки можна не звертати особливої уваги. Конгрес не схвалить політику президента, а якщо наступним господарем Білого дому буде республіканець, то він сам відмовиться виконувати будь-які обіцянки щодо клімату, які будуть дані в Парижі.
Всі розуміють, що екологічна політика уповільнює економічне зростання, тому ніхто всерйоз не стане виконувати цей договір
Лідер Америки вже заявив, що не можна називати документ, який незабаром підпишуть у Франції, договором, адже в цьому випадку його потрібно буде виконувати. І тому конгрес ніколи його не ратифікує. Всі розуміють, що екологічна політика уповільнює економічне зростання, тому ніхто всерйоз не стане виконувати цей договір.
У новому договорі не передбачається ніякого механізму примусу держав до скорочення викидів парникових газів в атмосферу. Цей процес здебільшого визначатиметься їх доброю волею. Тим більше що спочатку розвинені країни закладуть дуже хитрий маневр, який знецінить новий договір.
Норми викидів будуть сильно завищені, передбачаючи прийдешнє економічне зростання. Коли ж насправді економіка не зуміє досягти такого показника, викидів виявиться менше. Тому деякі зобов'язання будуть виконані на папері, а насправді країни зможуть тільки наростити «дозволене» забруднення.
Крім того, держави, що розвиваються, не погодяться зробити жодного руху в бік зменшення викидів, якщо тільки їм не заплатять з фонду зміни клімату розміром $ 100 млрд. А розвинені держави не стануть фінансувати цей фонд, навіть якщо дадуть таку обіцянку в Парижі. Енергетика ЄС і США стає все більш витратною, а економічне зростання значно нижче очікувань. Тому зайвих грошей ні в кого немає, що б не написали в паризькому договорі.
До того ж зараз навіть самі екологи сперечаються про те, наскільки діяльність людини стала основною причиною глобального потепління і викликає серйозні негативні наслідки. Ніхто не знає, якою мірою недавнє потепління (1975-2000) спричинене людиною. Або ж воно стало результатом природних процесів.
Існує низка доказів, наприклад невелике охолодження в нижній стратосфері, що збільшення концентрації парникових газів впливає на земну температуру. Але водночас немає ніяких доказів, що це важливо. Навіть Міжурядова група експертів з питань змін клімату, яка і запустила процес світових конференцій, уже не вірить у більшість страшилок на тему зміни клімату.
І тому навіть розрекламовані двосторонні договори з екології не мають сенсу. Так було з угодою США і Китаю щодо зменшення викидів в атмосферу. У КНР уже відкинули її. Тим більше що, згідно з даними моїх досліджень, китайські екологічні проблеми викликані не парниковими газами – їх причиною стала висока концентрація важких частинок й озону в нижніх шарах атмосфери.
Єдиний спосіб боротьби за збереження навколишнього середовища – дозволити країнам робити це всередині своїх кордонів. У міру того як народи стають багатшими, вони більше інвестують у якість навколишнього середовища
У підсумку зустріч у Парижі буде марною, як і всі міжнародні екологічні зусилля останніх років. На мою думку, єдиний спосіб боротьби за збереження навколишнього середовища – дозволити країнам робити це всередині своїх кордонів.
У міру того як народи стають багатшими, вони більше інвестують у якість навколишнього середовища. Цей процес не є міжнародним. Це питання національної політики, що вимагає обладнання для контролю над забрудненнями і збереженням навколишнього середовища.
***
Цей матеріал опублікований в № 47 журналу Корреспондент від 27 листопада 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.