Турецького президента критикують через схильність до розкошів, збагачення його сім'ї і переслідування журналістів.
Конфлікт Туреччини і Росії посилюється тим, що обома державами керують лідери, схильні до авторитаризму, утисків свободи слова і прав людини.
У західній пресі часто протистояння Володимира Путіна і Реджепа Таїпа Ердогана зображують, як зіткнення "царя і султана", які марять тим, щоб поновити свої колишні імперії.
Якщо про проблеми з демократією в Росії відомо достатньо, то про схожі проблеми Туреччини говорять менше.
Хоча там так само усіляко утискають інакодумців і переслідують опонентів.
Корреспондент.net зібрав ознаки авторитаризму режиму Ердогана.
Любов до розкошів
Улітку 2015 року турецький президент в'їхав в новий палац.
Офіційна причина переїзду - таргани.
За словами Ердогана, вбиральні у старому палаці, в якому він жив ще прем'єром, буквально кишіли тарганами. "Хіба така резиденція личить лідеру Туреччини? - риторично запитував Ердоган журналістів, яким давав інтерв'ю. - Не можна економити на витратах, коли на кону стоїть імідж країни."
За даними турецького Мінфіну, новий палац президента в 1150 кімнат обійшовся бюджету в 615 млн доларів.
Опозиція піддала проект жорсткій критиці як через невиправдані витрати, так і тому, що будівля була побудована на території історичного комплексу.
"Білий Палац" Ердогана в 6 разів більший від Білого Дому американського президента
Будівництво палацу "Ак Сарай" в Анкарі розпочалося у 2011 році, який планувався як канцелярія для прем'єр-міністра Туреччини.
Перемігши на президентських виборах у серпні 2014 року, Таїп Ердоган оголосив про те, що будівля буде використовуватися як резиденція президента.
Родинний бізнес
У Туреччині відносини між політичними і діловими колами завжди були гарячою темою.
Під час виборів в Туреччині торік опозиційна партія вимагала, щоб Ердоган відкрив публіці відносини своєї сім'ї з діловими колами.
Велика частка звинувачень припала на третього сина Ердогана - 34-річного Біляла.
Білял Ердоган
У Туреччині Біляла підозрюють у зв'язках з бізнесменом із Саудівської Аравії Алі Чарді (імовірно, мова йде про саудівського мультимільйонера Ясина аль-Каді). Через тісні відносини Алі Чарді з терористами США і ООН внесли його в чорний список, хоча зараз, за підсумками багаторічної судової тяганини, Чарді прибрали із чорних списків ЄС і США.
Ердоган пояснив усе політичною змовою "Руху Гюлена". У результаті справа про корупцію стала політизованою.
У політичних колах Туреччини корупція процвітає. Питання про те, чи пов'язані ці випадки з "підземною" торгівлею, чи брав участь у цій торгівлі Білял, чи має це відношення до терористичної діяльності, роблять ситуацію ще більш складною і заплутаною.
Біляла звинувачує у зв'язках з терористами і Росія.
Переслідування опозиції
Наприкінці жовтня за кілька днів до парламентських виборів поліція Туреччини атакувала офіс опозиційного медіаконцерну Koza-Ipek в Анкарі і встановила контроль над мовленням двох приналежних компанії телеканалів.
Під час штурму будівлі, який у прямому ефірі транслювали кілька місцевих телеканалів, були застосовані сльозогінний газ і водомети для розгону присутніх у будівлі співробітників концерну.
Двома днями раніше майно компанії було передане в примусове управління. Генпрокуратура заявила, що цей захід було вжито в рамках розслідування за підозрою у фінансуванні тероризму і в пропаганді.
Управління 22 компаніями, що належать Koza-Ipek, тепер контролює спеціальний керуючий секвестрованим майном, призначений судом.
Медіаконцерн Koza-Ipek підтримує ісламського проповідника Фетхуллу Гюлена - супротивника Ердогана, який проживає в США.
Президент неодноразово звинувачував Гюлена в спробі державного перевороту. Прихильники проповідника в органах юстиції, поліції і ЗМІ зазнають переслідувань.
Минулого тижня в Стамбулі поліція застосовувала спецзасоби, щоб розігнати натовп протестувальників, які зібралися в центрі Стамбула після повідомлень про вбивство курдського активіста Тахіра Ельчі, відомого своєю критикою на адресу президента країни.
Нападки на журналістів
Хвилю обурення в країні викликав і судовий процес над головним редактором газети Cumhuriyet ("Республіка") Джаном Дюндаром і кореспондентом Ердемом Гюлем, які були звинувачені в шпигунстві і терористичній діяльності.
Їм загрожує довічне ув'язнення за публікацію статті про постачання зброї сирійським бойовикам.
Стаття була опублікована 29 травня 2015 року. У ній були описані події, що відбувалися в січні на сирійсько-турецькому кордоні, коли під час перевірки "гуманітарного конвою" під ящиками з медикаментами були виявлені артилерійські снаряди, міни і кулеметні патрони.
Доходить до абсурду
Турецький суд звинувачує місцевого лікаря в образі президента через те, що той виклав в соціальні мережі фотоколажі, на яких Ердоган зображений за тих самих обставин і з тими самими емоціями, що і Голлум з екранізацій Джона Толкіна "Володар кілець" і "Хоббіт".
Держзвинувачення наполягає на тому, що обвинувачуваний натякав на схожість президента саме з Голлумом, що, на думку прокуратури, можна кваліфікувати як образу.
Проте суд не зміг оцінити моральні характеристики Голлума і переадресував це питання до експертів.
Голлум у творах Толкіна і їх екранізаціях представлений як маленька істота із сірою шкірою, яку позбавило розуму Кільце Всевладдя. Через це Голлум страждає роздвоєнням особистості і часом стає власним колишнім "я" - хоббітом Смеаголом.
Ідентичні фото
Кінорежисер Пітер Джексон, який зняв трилогії "Володар кілець" і "Хоббіт" за романами Джона Толкіна, втрутився в судовий процес над місцевим жителем, що проходить в Туреччині.
В офіційній заяві Пітера Джексона говориться про те, що персонаж, зображений на спірних фотоколажах поруч з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, ідентифікований як Голлум помилково.
На думку Джексона, насправді на знімках зображений Смеагол - інша сторона особистості Голлума, яка існує відтоді, коли той ще був хоббітом і не потрапив під згубний вплив Кільця Всевладдя.
У своїй заяві Джексон зазначив, що Смеагол - веселий і добрий персонаж, якому не властиві злість, брехня, лукавство і спроби маніпулювати іншими. Всі ці негативні риси притаманні винятково Голлуму, з яким Смеагола навіть порівнювати не варто.
Під заявою режисера, крім нього самого, підписалися два сценариста, які працювали разом з Джексоном над екранізаціями романів Толкіна.
У Туреччині образа президента кваліфікується як злочин, за який винному загрожує реальний термін позбавлення волі. В останні роки країна все частіше зазнає критики через дії, які багато хто розцінює як обмеження свободи слова.