Щоб продовжувати війну й організовувати теракти, ІДІЛ видобуває нафту, збирає податки і приймає пожертви з усього світу.
Система виглядає приблизно таким чином. Невеликий нафтовидобувний комплекс, побудований ще радянськими фахівцями чи американськими інженерами на півночі Іраку, кожен день викачує до 5 тис. бар. Нафти, пише Павло Сивокінь у №48 журналу Корреспондент від 4 грудня 2015 року. Він контролюється Ісламською державою Іраку й Леванту (ІДІЛ), але самі терористи там не працюють.
На ньому продовжують працювати місцеві робітники й інженери. Багато з них не мають вибору і згодні отримувати гідну зарплату в ісламістів. Міжнародна коаліція, яка гучно заявляє про свої авіаудари, оминає це місце. Офіційно американське командування заявляє, що не хоче допустити жертв серед мирних жителів.
Тому нафту видобувають постійно, без перерв на ніч і обід. Чорне золото вантажать в цистерни і везуть на північ, до турецького кордону. Незважаючи на всі запевнення Анкари, кілька сотень кілометрів цього кордону майже не контролюються офіційною владою. Вантажівки перетинають кордон, і нафта потрапляє до кількох компаній, які заявляють, що купили сировину у повстанців в Сирії. Тим більше що Захід заохочує торгівлю нафти коаліцією, котра бореться проти Башара Асада.
А далі все просто. Нафта, видобута ІДІЛ, потрапляє на переробні заводи і поширюється у вигляді бензину по Близькому Сходу. Гроші осідають у посередників і проходять через рахунки підставних фірм в офшорах. Нарешті вони приходять на приватні рахунки в Саудівській Аравії або ОАЕ – і потрапляють назад в ІДІЛ. Зупинити цей потік неможливо.
«Представники підставних фірм або приватні особи набивають кейси доларами і їдуть до Туреччини. Там вони зустрічаються з емісарами ІДІЛ і передають гроші», – каже Корреспонденту Томас Ліпман, професор політології Колумбійського університету.
Це тільки одна зі схем, якою користуються ісламісти, щоб отримувати гроші. Зараз з'явилася інформація, що вони також побудували нелегальний нафтопровід в районі сирійсько-турецького кордону. І щодня переганяють по ньому тисячі барелів нафти, яка успішно розходиться на світових ринках.
При цьому нафта – лише невелика частина прибутків ІДІЛ. Ще більше грошей вони отримують, збираючи на захоплених територіях податки. За даними ООН, терористи зараз контролюють від 6 млн до 8 млн осіб. І там уже створюється адміністрація для стягнення поборів. Поки система тільки формується, але відбувається це досить швидко.
У цьому і є сила ІДІЛ: основні джерела грошей перебувають всередині її території. Тут полягає відміна Ісламської держави від руху Талібан
Експерти вважають, що в цьому і є сила ІДІЛ: основні джерела грошей перебувають всередині її території. Тут полягає відміна Ісламської держави від руху Талібан. До 2001 року Талібан контролював Афганістан, але так і не зміг налагодити там нормальну економічну систему, а тільки займався вирощуванням опію.
Ісламісти в Сирії та Іраку готові до тривалої боротьби, і у них уже є гроші, щоб оплатити підкладання бомб у літаки з туристами або підготовку атак смертників в європейських столицях.
Багатство в землі
За рік повітряної операції проти ІДІЛ міжнародна коаліція намагалася уникати бомбардувань нафтопереробних заводів. У коаліції пояснювали це тим, що хочуть уникнути жертв серед мирного населення. Хоча експерти пояснюють це по-іншому: на Заході не хочуть повністю зупиняти видобуток нафти в Сирії та Іраку.
До того ж ІДІЛ у будь-який момент може бути вибитий з важливих об'єктів, і нікому не хочеться потім відновлювати зруйновані заводи. Крім того, уряд Іраку і так загруз у корупції, і у нього немає грошей, а в Сирії навіть немає законного і демократичного керівництва.
Лише до жовтня 2015-го коаліція змогла провести операцію Приливна хвиля – 2 і завдати бомбових ударів по найбільш важливих нафтовидобувних об'єктах ісламістів. Хоча експерти стверджують, що успіх операції був досить обмеженим – навіть в порівнянні з рішенням уряду Кувейту підпалити нафтові свердловини в 1991 році. Також Захід поки що не може ввести ембарго на постачання нафти із Сирії.
Тому нафтовий потік не припиняється. Аналітики відразу заявили, що більша частина прибутків через посередників йде на офшорні рахунки, звідки і купуються зброя і все необхідне. І великим ударом для ІДІЛ тут стали не дії коаліції проти їхньої нафтовидобувної галузі, а падіння світових цін на нафту.
Також на територіях, зайнятих ІДІЛ, продовжують працювати підприємства з виробництва цементу та іншої хімічної сировини. Все це переправляється в Туреччину або Йорданію, потрапляючи звідти на світові ринки за підробленими документами.
Люди з БААС
Звичайно, терористи, які постійно з'являються у відеороликах в інтернеті, не здатні побудувати таку структуру. За них це зробили чиновники адміністрації Саддама Хусейна.
Справа в тому, що після захоплення Багдада американські війська почали проводити повальне звільнення членів партії БААС з усіх держструктур. Ця політична сила була правлячою системою в Іраку, й у підсумку тисячі чиновників і поліцейських не просто залишилися без роботи, а й втратили суспільний статус.
«У східній країні це дуже важливо. Тому частина з них відразу стали ворогами Америки і поповнили лави ІДІЛ», – каже Говард Шатц з аналітичної корпорації RAND.
У таборах прихильників Хусейна і зародилося ядро ІДІЛ, яке було підкріплено колишніми чиновниками й офіцерами
За непідтвердженою інформацією, у таборах прихильників Хусейна і зародилося ядро ІДІЛ, яке було підкріплено колишніми чиновниками й офіцерами. На думку експертів, це добре помітно на прикладі того, як ІДІЛ проводить військові операції.
Багато хто з офіцерів Іраку вчилися в Радянському Союзі і тепер застосовують отримані знання на практиці. А чиновники з БААС будують справжню державу, яку нелегко буде перемогти. Навіть Талібан, який захопив контроль над Афганістаном, не зміг створити нормальну систему оподаткування і контролю над фінансами на своїй території.
Колишнім чиновникам також доводилося сидіти в тюрмах, їх навіть засуджували до страти. Тому у них не знайшлося іншого вибору, окрім як приєднатися до повстанців. Тепер вони реалізовують свої таланти на ниві управління. На думку бригадного генерала США у відставці Майкла Барберо, гроші стали киснем, що наповнили систему тероризму ІДІЛ.
Побори і пожертви
Нарешті, вимагання стало вельми успішним способом заробітку для ІДІЛ, особливо на самому початку існування руху. Тоді захоплення заручників, насамперед іноземців, вважалося великою удачею: за них можна було зажадати викуп у доларах. Відео з людьми під дулами автоматів добре розходилися в інтернеті як пропаганда боротьби з «невірними». А за самих заручників найчастіше платили гроші.
«Наші уряди офіційно не ведуть переговори з терористами. Але й визволити усіх ми не в змозі. Тому приватні компанії воліють заплатити за своїх співробітників, які потрапили в полон», – каже Барберо.
Середня такса за кількох інженерів становила від $ 50 тис. до $ 70 тис. Тепер європейські та американські компанії намагаються не посилати своїх фахівців на території поблизу ІДІЛ, і потік грошей від заручників зменшився. Крім того, навіть якщо за полонених відмовлялися платити, їх убивали в прямому ефірі, намагаючись таким чином залякати західну коаліцію і надихнути терористів на нові напади в ЄС або США.
Ще одним способом заробити кошти для ісламістів залишаються внески приватних осіб і громадських організацій. Ці грошові потоки умовно можна розділити на дві частини.
Перша частина – гроші багатих людей з арабського світу, особливо із Саудівської Аравії і ОАЕ. Вони свідомо підтримують джихад проти «невірних» і бачать в ІДІЛ державу нового типу.
Другий напрямок складають благодійні фонди, які збирають гроші на боротьбу з бідністю в арабських країнах. Також фонд може декларувати, що всі кошти підуть на підтримку повстанців проти кривавого режиму Асада. Насправді гроші проходять через офшори і використовуються на чорному ринку для покупки зброї ІДІЛ.
Сьогодні основні гроші ісламісти отримують від власної податкової адміністрації або видобутку ресурсів. І нинішніх ісламістів буде непросто перемогти
Але ці джерела вже не відіграють вирішальної ролі. Сьогодні основні гроші ісламісти отримують від власної податкової адміністрації або видобутку ресурсів. І нинішніх ісламістів буде непросто перемогти, на відміну від Талібану, який так і не створив справжньої держави.
***
Цей матеріал опубліковано в №48 журналу Корреспондент від 4 грудня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.