Дії ісламістів в Росії, активність в Арктиці й нова стратегія Кремля щодо України в дайджесті іноземної преси.
Звідки беруться джихадисти в Сибіру - Le Figaro
Впроваджуючись у середовище мусульман, які не мають теологічної підготовки, люди з "Ісламської держави" вербують молодь навіть у нетрях сибірської тундри, ставлячи в приклад "джихадиста Толіка" - нового ката ІДІЛ.
Згадка імені Анатолія Землянки у жителів його рідного Ноябрська викликає хвилювання.
Наступник "джихадиста Джона" (британця, який страчував британців), "джихадист Толик" - абсолютно нова фігура в російському радикальному ісламі.
Шок його земляків ще більший тому, що Небраска - повна протилежність мусульманським республікам Північного Кавказу, вже понад століття зберігає монополію на ісламістське насильство.
Місто розташоване в серці Сибіру, за 2250 км від Москви. На сотні кілометрів навколо простягається пустельна тундра. Виникле зі снігової пустелі всього 40 років тому, місто залучило персонал нафтових компаній і радянських громадян, готових переносити суворий клімат заради "довгого рубля".
Серед жителів - мусульманська діаспора, що складається з азербайджанців, таджиків, чеченців, дагестанців і татар. Але Анатолій Землянка не мав ніякого відношення до мусульманської громади. Народжений у православній родині, в дитинстві він ходив до церкви, не виявляючи, втім, особливої релігійності.
"Його зомбували", - говорять в Ноябрську про цю раптову метаморфозу, яка, на думку знайомих молодої людини, сталася в Тюмені, де активно діяли вербувальники ІДІЛ.
Землянка дуже швидко і тісно зійшовся з ісламським співтовариством Тюмені в інтернеті. Після повернення в Ноябрьск його звернення остаточно завершилося.
Він став постійно відвідувати збори організації "Іхсан", швидко розпущеної за екстремізм, а також будинок, перетворений на мечеть, згодом зруйнований за рішенням суду. У 2011 році він зник з дому, виїхавши, як виявилося, в Сирію зі своїм земляком Русланом Сайфутдіновим, який через півроку повернувся в Сибір і був засуджений до трьох років в'язниці.
Але кількість завербованих не вичерпується цими двома: в 2015 році ФСБ затримала ще одного жителя Ноябрська - Олексія П’ятішина, котрий теж прийняв іслам і збирався до Сирії.
Боротьба за Антарктиду - The New York Times
На вкритому льодовиками острові, поритому фіордами помешканні морських слонів, Росія побудувала перший в Антарктиді православний храм на пагорбі з краєвидом на свою дослідницьку базу, доставивши колоди для нього прямо з Сибіру.
А менш ніж за годину їзди на снігоході китайські робітники відремонтували станцію "Велика стіна" - наріжний камінь китайських планів щодо забезпечення роботи п'яти баз в Антарктиді. Вона оснащена критим бадмінтон кортом, захисними куполами супутникових станцій і спальними приміщеннями для 150 осіб.
Не уступаючи іншим, футуристична нова база Індії "Бхараті", побудована на палях з використанням 134 зблокованих морських контейнерів, нагадує космічний корабель.
Туреччина та Іран теж заявили про плани щодо створення баз.
Більше століття минуло відтоді, як дослідники поспішили встановити прапори своїх країн в нижній точці земної кулі, і ще кілька десятиліть цей континент повинен охоронятися як науковий заповідник, де заборонені військові дії і видобуток корисних копалин.
Але ціла низка держав поспішає зміцнити тут свій вплив, з оглядкою не тільки на той день, коли дія цих охоронних договорів закінчиться, але й на стратегічні і комерційні можливості, які існують вже зараз.
Деякі з підприємств спрямовані на використання ресурсів Антарктиди, експлуатація яких вже дозволена, зокрема це багатюща різноманітність морських мешканців.
Китай і Південна Корея розширюють промисел морських ракоподібних - криля. Спираючись на радянський плацдарм, Росія будує станції моніторингу для ГЛОНАСС.
Багаті запаси мінералів, нафти і газу в Антарктиді є довгоочікуваною нагородою
Як очікується, договір, що забороняє тут видобуток корисних копалин, який охороняє жадані запаси залізної руди, вугілля і хрому, буде переглянутий в 2048 році і може бути оскаржений.
Дослідники нещодавно виявили тут кімберлітові родовища, що свідчать про наявність алмазів. І тоді як оцінки широко варіюються, геологи вважають, що в Антарктиді, щонайменше, 36 млрд барелів нафти і природного газу
Південна Корея відкрила свою другу науково-дослідну базу в Антарктиді в 2014 році, сказавши, що вона потрібна для тестування роботів, розроблених корейськими дослідниками для використання в екстремальних умовах.
За допомогою Росії свою першу антарктичну базу збирається побудувати Білорусь. Колумбія заявила в цьому році, що вона планує приєднатися до інших південноамериканських країн, побудувавши бази в Антарктиді.
Реальність така, що за Антарктиду йде геополітична боротьба
Конфлікт між Росією і Китаєм неминучий - Focus
Військовий експерт лондонського Інституту стратегічних досліджень IISS Генрі Бойд прогнозує зростання тертя між Росією і Китаєм в майбутньому.
Підстави для побоювань Бойда - зміна курсу зовнішньої політики КНР.
У той час як раніше Піднебесна в більшій мірі робила акцент на внутрішній політиці, з приходом до влади голови КНР Сі Цзіньпіна в 2013 році зовнішня політика Китаю стала демонструвати більше регіонально-політичних і геостратегічних домагань.
Як вважає Бойд, Китай, зацікавлений у подальшому зростанні економіки, займатиметься створенням торгових шляхів за кордоном, і все більше значення в цьому плані буде приділятися Центральній Азії.
Але саме цей зростаючий інтерес за межами своїх кордонів призведе до конфліктів з іншими серйозними державами, особливо з Росією. Росія не хоче втрачати вплив у регіоні. У результаті жодна країна не поступиться іншій.
Росія вже реагує на ситуацію: зокрема, йде посилення російських опорних пунктів в Таджикистані та Киргизії
"Тим самим російська влада каже: ви можете збільшувати торгівлю, ми не проти, але ми плануємо залишитися тут найважливішою силою", - вважає Бойд, вказуючи також на готовність Москви пов'язувати в конфлікти свої збройні сили, що показала російська військова кампанія в Сирії.
Тому існує "реальна загроза для найближчого майбутнього", констатує Бойд.
Тим не менш, поки що китайська армія недостатньо готова і озброєна для операцій за кордоном. Бойд вважає, що конфронтації між країнами варто чекати не зараз, а "протягом десяти найближчих років".
Донбас тримає всю Україну в небезпеці - Geopolitika
Про події на Донбасі все частіше говорять як про заморожений конфлікт. Положення в регіоні описується словами «між миром і війною». Напруга залишається колишньою, хоча обидві сторони дотримуються номінального миру. Природно, час від часу трапляються поодинокі перестрілки, але не йдеться про військові дії ширшого характеру.
Все ж це не означає, що становище в Україні в цілому покращується. Все частіше говорять про нові загрози, з якими Україна може зіштовхнутися найближчим часом.
Для початку, «народні республіки», що перебувають під контролем псевдо-сепаратистів, все ще завдають головного болю Києву. У влади стоять кримінальні режими, діють незаконні збройні формування, які беруть на себе роль органів влади та правопорядку. Положення замороженого конфлікту, по суті, легалізує ці кримінальні режими і принципи їхнього правління.
З іншого боку, ця проблема є лише верхівкою айсберга. Інші сигнали змушують ще більше хвилюватися про майбутнє України. Повідомляється, що на початку грудня українські служби безпеки ліквідували групу проросійськи налаштованих диверсантів. Операція була проведена не десь у Донбасі, а в самій столиці країни - Києві.
Ця інформація дозволяє нам робити висновки щодо того, як змінюється тактика агресії проти України, яку так ретельно приховує Москва.
Кремль дійсно усвідомив, що авантюра в Україні зазнала фіаско. Москва не досягла значущих перемог на Донбасі. Результат її дій це дві території, чиї дрібні диктатори місцевого розливу (Ігор Плотницький в Луганську і Олександр Захарченко в Донецьку) живуть за російський рахунок.
Кремль готує стратегії іншого характеру, як свідчать дії. Україна може зіткнутися із загрозою тероризму, який не був би обмежений тільки прифронтовою зоною або частиною Західної України.
«Війна» може перекинутися і на всю територію країни. Поки що, як ми вже переконалися, приціл наведений на столицю, що цілком природно. Мета подібної «війни» - це дестабілізація країни. Успішні диверсії показали б, що влада країни і силові структури не в змозі забезпечити безпеку громадян.