Чому основною темою Давосу в цьому році стане подолання бідності у світі.
Головною темою Всесвітнього економічного форуму в Давосі, який відбудеться з 20 до 23 січня, стане не ІДІЛ або нестабільність на Близькому Сході і навіть не швидке зняття економічних санкцій з Ірану, пише Лоуренс Чанді, експерт Global Economy and Development program Інституту Брукінгса, у колонці, опублікованій у №1-2 журналу Корреспондент від 22 січня 2016 року. Головне питання – як відновити світову економіку після кризи і при цьому не допустити зростання нерівності між країнами і людьми.
Усі розуміють, що економічна криза для країн, що розвиваються, закінчилася. Америка зуміла створити більш конкурентну промисловість і відродити внутрішній ринок, тому навіть не побоялася в кінці року підняти процентні ставки за кредитами. Європа вже не стоїть над прірвою, і держави не погрожують кожного місяця залишити ЄС.
І навіть економіка Китаю, яка поступово сповільнюється, не викликає вже таких побоювань. Партія, що не зреагувала на фондову кризу в кінці серпня, тепер готова до будь-яких несподіванок.
Але це означає, що компанії повинні забути про величезні прибутки, які вони отримували в кризу. Справа в тому, що для підтримки роботи найважливіших компаній і банків між ними й урядом було досягнуто певної угоди. Вони повинні були підтримувати себе на плаву і не дати збанкрутувати дрібнішим учасникам ринку. В обмін на це уряд не вимагав підвищення мінімальної зарплати і спокійно ставився до жорсткості трудової дисципліни.
Тепер це в минулому. Компанії повинні стати більш відповідальними щодо своїх працівників. Тим більше що навіть одужання економіки у США проходить на тлі того, що продуктивність праці там не зростає вже багато років. Якщо так триватиме і надалі, то наш економічний розвиток застрягне на рівні 1% на рік.
Важливо подумати про те, чому понад 1,5 млрд людей зараз живуть за межею бідності. Саме це і породжує війни і нестабільність
Але ще більш важливо подумати про те, чому понад 1,5 млрд людей зараз живуть за межею бідності. Саме це і породжує війни і нестабільність. Я переконаний, що криза на Близькому Сході не була б такою важкою, якби тисячі людей там не жили в бідності.
В останні роки часто говориться про те, що кількість бідних країн скорочується за рахунок зростання економіки, і в Давосі люблять говорити про це. Та тут є невеличка нестиковка, оскільки загальна кількість бідних країн є все меншою, а майнова нерівність зростає.
У багатьох державах, особливо Азії або Африки, з'являється все більше молодих мільярдерів. Але заробили вони свої гроші переважно у період пожвавлення видобувної промисловості, який поступово відходить у минуле. Ці люди не поспішають інвестувати свої кошти в розвиток власних країн, воліючи просто отримувати дивіденди.
І навіть у розвинених країнах нерівність між громадянами неухильно зростає. Стає більше багатих, але й кількість малозабезпечених громадян збільшується. Навіть більше, за даними моїх досліджень, понад 60 млн людей знову збідніли в роки кризи. А скільки з них переступили межу бідності під час воєн на Близькому Сході, точно невідомо.
Здавалося, економічна криза – це реальний шанс провести докорінні перестановки у світовій системі розподілу багатства, оскільки негласна змова, за якою уряди не втручалися в дії компаній, а ті справно платили податки, показала, що це веде тільки до роздування кредитних бульбашок. Водночас велика соціальна відповідальність могла б привести нас до кращого світу.
Тому на швейцарському курорті Давос говоритимуть саме про це. Але я сумніваюся, що всі ці розмови принесуть користь, – система занадто зміцнилася.
Хоча зараз є шанс змінити все, оскільки економічна криза показала, що для виживання недостатньо бути тільки ефективною компанією – потрібно думати про науковий розвиток та інновації. Але зараз корпорації більше хочуть підкоряти собі нові ринки збуту, ніж думати про те, як розвивати економіку всіх країн.
Говорити про нерівність в Альпах – це вельми приємно. Головне, не потрібно нічого робити. Це не трибуна ООН, і від вас ніхто не вимагає давати чіткі зобов'язання
Говорити про нерівність в Альпах – це вельми приємно. Головне, не потрібно нічого робити. Це не трибуна ООН, і від вас ніхто не вимагає давати чіткі зобов'язання. Тут можна проголосити кілька гасел про те, що бідність буде подолана, не уточнюючи, коли саме. Тим більше що більшість з тих, хто вас слухає, самі є небідними людьми. Інших на цьому форумі немає.
***
Цей матеріал опублікований в № 1-2 журналу Корреспондент від 22 січня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.