Країни ЄС не змогли виробити дієвої політики для вирішення проблеми напливу мігрантів
Чому Євросоюз не може впоратися з напливом мігрантів, і як він хоче вирішити цю проблему.
Проблема біженців та міграції стане основною перевіркою, чи є майбутнє у Європейського Союзу, пише Маріса Ештімер, старший аналітик Інституту міграційної політики, у колонці, опублікованій у №3 журналу Корреспондент від 29 січня 2016 року.
Особливо це загострюється останніми подіями в Кельні або Швеції, де мігранти нападали на людей і навіть убивали працівників соціальних центрів, які займалися їхнім розселенням. Все більше країн відкрито говорять, що не стануть приймати їх на розселення. Вирішити цю проблему можна тільки спільними зусиллями.
Майже всі політичні рішення, які зараз потрібно негайно приймати, в тому числі схеми переселення біженців і проведення активніших прикордонних операцій, пов'язані з розширенням повноважень Брюсселя.
Багато в чому це логічний крок, і його потрібно було зробити дуже давно, оскільки союз може мати тільки один центр сили. Територія без внутрішніх кордонів вимагає послідовної політики та роботи органів управління зовнішніми кордонами, щоб визначати, хто має дозвіл на в'їзд, а хто ні.
Але політичної та громадської волі для більшої централізації ЄС занадто мало. Багато урядів стали передавати владу Євросоюзу лише після десятиліть боротьби і тепер бажають відмотати цей процес назад.
Кілька країн Східної Європи чітко дали зрозуміти, що виступають проти намірів ЄС розселити на їхній території понад 120 тис. біженців, яких перевезуть з країн, де їх накопичилося занадто багато. У Східній Європі вказують на те, що раніше кількість біженців в ЄС мала б бути на 40 тис. менше. Поки тільки тиск Німеччини на Польщу й Угорщину не дозволяє їм повністю відмовитися від європейського плану з розселення мігрантів.
Окремо стоїть Сполучене Королівство. Воно не є членом Шенгенської угоди і, отже, вже давно ввело прикордонний контроль. Але тепер деякі інші країни ЄС пішли за цим прикладом. Вони поступово розширюють внутрішній прикордонний контроль. Так, Швеція знову ввела перевірки на кордоні з Данією, пославшись на відсутність житла для осіб, які прибувають у пошуках притулку. На додачу до цього Німеччина та Австрія працюють над посиленням прикордонного контролю в Шенгенській зоні.
Оскільки все більше країн звертається до прикордонного контролю, щоб обмежити у себе кількість новоприбулих, існує ризик, що такі односторонні дії приведуть де-факто до підриву довіри між державами-членами і нейтралізують їхню готовність до колективних дій.
Навіть після досягнення в ЄС політичної угоди з переселення 160 тис. біженців з Греції та Італії процес майже не розпочався: країни на найвищому рівні погодилися з цією доктриною, але намагаються саботувати її. Це означає дуже повільне створення поселень для мігрантів, відсутність соціальних центрів, які займаються їхньою адаптацією. І малоймовірно, що Німеччина зможе створити достатній політичний тиск, щоб змінити це.
Так, держави Східної Європи відкрито заявили про небажання виконувати угоду. При цьому недовіра до канцлера Ангели Меркель зростає навіть серед німців, особливо після подій у Кельні. Тим більше що урядова коаліція зараз перебуває у складному становищі і дуже багато політичних сил намагаються використовувати скандали з біженцями, щоб відправити канцлера у відставку.
Загалом Євросоюзі досі не показав здатність генерувати швидкі й узгоджені дії у відповідь на загрози міграційної кризи. Рішення і плани дій не тільки занадто довго розглядаються, але до цього часу ніхто не зміг довести, що вони взагалі здійсненні. Зараз стало зрозуміло, що Європа не зможе прийняти і влаштувати всіх біженців, що рухаються в її напрямку. А постійні прояви насильства тільки налаштовуватимуть європейців проти політики інтеграції переселенців.
Лідерам країн ЄС потрібно взяти паузу і налагодити роботу з інтеграції. Найкраща надія Європи – угода з Туреччиною, щоб забезпечити відтік біженців і мігрантів на егейському напрямку
Тому лідерам країн ЄС потрібно взяти паузу і налагодити роботу з інтеграції. Найкраща надія Європи – угода з Туреччиною, щоб забезпечити відтік біженців і мігрантів на егейському напрямку. Але Анкара вимагає за це гроші, які Європа платити не готова.
Поки ж кожен новий прояв насильства або вбивство веде до зростання популярності радикальних партій, які вимагають очистити Європу від мігрантів і закрити кордони. Щоправда, націоналістичні партії вже давно є частиною політичного ландшафту Європи, і за останні роки їхня підтримка радикально не зросла.
Але з часом усе може змінитися, особливо якщо ЄС не почне діяти швидко. Тому ми можемо почути гасла в стилі Європа тільки для європейців з високих трибун.
***
Цей матеріал опубліковано в №3 журналу Корреспондент від 29 січня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.