Австрія призупинила дію Шенгенської угоди на своїх кордонах
Деніел Келеман, професор Rutgers University, відповів на питання Корреспондента щодо майбутнього Шенгенської зони.
Матеріал розміщено у №4 видання від 5 лютого 2016 року.
1. Як реагуватимуть країни Шенгенської угоди на тимчасове введення внутрішніх кордонів у Швейцарії або Швеції?
- Нові прикордонні бар'єри будуть з'являтися в Шенгенській зоні. Потрібно бути до цього готовим. Багато держав уже повернули тимчасові прикордонні перевірки. Це стало реакцією на кілька викликів, які свідчать, що сам ЄС поки що не може впоратися з основними проблемами. І це триватиме, поки Євросоюз не візьме на себе більш рішучу роль у питанні розподілу повноважень всередині своїх кордонів.
Також в Брюсселі вже зараз повинні почати працювати над новою програмою оборони своїх зовнішніх кордонів – адже саме їх проникність стала основною причиною кризи. З одного боку, в Європі хочуть спільних зусиль і вимагають не вводити обмеження Шенгенської зони, а з другого, не можуть налагодити роботу із сусідами, які могли б затримати біженців на своїй території. Сьогодні потрібно побороти цю кризу – інакше нові кордони виникатимуть знову.
2. Тобто, Шенгенська угода приречена?
- Не думаю. Усі ці перевірки або внутрішні кордони – тимчасовий захід. Це реакція країн на міграційну кризу. Наприклад, держави так званої Вишеградської групи (Угорщина, Чехія, Словаччина та Польща) постійно чинили опір плану ЄС щодо перерозподілу біженців з прикордонних держав по всьому Союзу.
З юридичної точки зору план перерозподілу був прийнятий кваліфікованою більшістю голосів у Раді Європи. Тому держави-члени змушені приймати біженців або стикатися з фінансовими штрафами, якщо вони відмовляться. З практичної точки зору країни замислилися про нові кордони, щоб не платити штрафи і не приймати мігрантів.
Але такий підхід прирікає на загибель не тільки Шенген, а й саму ідею Європейського Союзу, де вільне переміщення громадян було основою для інтеграції. Ніхто не хоче вбивати ЄС, оскільки всі розуміють, які матеріальні вигоди він несе для всіх членів. Тим більше, це покаже всьому світу, що після багаторічних переговорів країни можуть просто так відкинути ідею єдиної Європи, якщо це вдарить по їхніх егоїстичних інтересах.
3. Наскільки країни готові триматися за Євросоюз?
- Криза мігрантів показала, що центральні органи ЄС поки що не сформовані до кінця і дуже слабкі. Національні держави ставлять свої інтереси значно вище загальних, і тому система тріщить по швах. Криза показала, що принцип, за яким ЄС поєднує в собі вільне внутрішнє пересування в межах Шенгенської зони з національним контролем над зовнішніми кордонами, а також широкою політикою надання притулку, є нестійким. Або ЄС буде і надалі централізовано контролювати зовнішні кордони і надання притулку, або Шенгенська зона розвалиться.
4. А яким може бути вирішення кризи мігрантів у ЄС?
- Тут немає простих варіантів. Будь-яке рішення повинно бути багатогранним, включаючи кілька моментів. По-перше, більша роль ЄС у забезпеченні безпеки зовнішніх кордонів Союзу шляхом збільшення повноважень прикордонного відомства Frontex. По-друге, суворе дотримання загальних правил ЄС про надання притулку, щоб стандарти не змінювалися від держави до держави. По-третє, розширене співробітництво з Туреччиною для припинення потоку мігрантів. А головне, потрібно, нарешті, вирішити, як врегулювати громадянську війну в Сирії, щоб основний потік мігрантів припинився і можна було спокійно реформувати Шенгенську зону.
5. Як криза Угоди може вплинути на її розширення?
- Якщо держава проводить потрібні реформи і готова вводити високий рівень безпеки, то вона може претендувати на безвізовий режим з ЄС. Хоча в останні місяці в Брюсселі є думка, що потрібно припинити будь-яку лібералізацію. Але з іншого боку, біженці потрапляють в одну з країн Євросоюзу незаконно і тільки потім вимагають притулку. Тому немає сенсу заморожувати безвізовий процес, наприклад, з Україною. Інша справа, що самі події в Україні можуть призвести до цього, якщо боротьба з корупцією не рухатиметься далі, або якщо військова ситуація на Донбасі загостриться. Але тут усе залежить від Києва.
***
Цей матеріал опублікований в №4 журналу Корреспондент від 5 лютого 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.