Фото: АР
Теракт, що стався 13 березня в Анкарі, забрав життя більш ніж 35 осіб
Як вплине вибух в Анкарі на курдів, свободу слова в Туреччині і майбутній туристичний сезон.
Теракт, який забрав життя понад 35 осіб в Анкарі, став продовженням хвилі вибухів, які прокотилися по Туреччині в останні півроку, пише Деніел Сервер, професор School of Advanced International Studies Johns Hopkins University, у колонці, опублікованій у №10 журналу Корресподент від 18 березня 2016 року. Спочатку вибухи пролунали у Стамбулі, а тепер перемістилися в столицю держави. Ті, хто заклав цю бомбу, точно знали, що на великому пересадочному вузлі буде багато людей, і явно домагалися максимальної кількості жертв.
Поки що рано говорити про те, хто саме вчинив злочин. Жодна організація не взяла на себе відповідальність за це – що, до речі, дивно. Але думаю, найбільш імовірних винуватців може бути двоє. Це або Робоча партія Курдистану, а також радикальні борці за незалежність курдів, що відокремилися від неї, або ісламісти з Ісламської держави Іраку і Леванту (ІДІЛ).
Мені здається більш імовірною друга версія, оскільки курди останнім часом більше схиляються до відкритої боротьби з турецькими військовими або поліцейськими на сході країни. Вони також нападають на офіси владних структур і намагаються встановити свій контроль над окремими районами. Але тактика сліпих терактів, у яких повинно загинути якомога більше мирних жителів, – це не для них.
А ось ІДІЛ цілком могла провести такі теракти. Це їхній стиль – вибухи серед великого скупчення людей для залякування країн. Зараз Туреччина активно втручається у справи Сирії на боці опозиції режиму Башара Асада. І це втручання може стати ще більш активним після того, як Росія заявила про згортання своєї операції там. Тому на цей момент дуже вигідно залякати Анкару.
Але терористи, мабуть, не до кінця розуміють, що уряд Реджепа Ердогана більше прагне побороти курдський повстанський рух, який вони вважають дуже небезпечним, оскільки його активно підтримують і сирійські курди. Я думаю, що Анкара і надалі робитиме все можливе, щоб протистояти цим повстанцям. В тому числі зважиться на інтервенцію всередину території Сирії.
Турки, швидше за все, виступлять проти будь-якої форми державності для сирійських курдів. Вони вже неодноразово говорили, що не допустять формування окремої країни курдів, оскільки розуміють, що цей етнос, який живе і на їхній території, відразу ж заговорить про власну незалежність.
Захід теж не наполягатиме на курдській незалежності. Навіть більше – ймовірно, не визнає державу курдів, якщо вони проголосять її самостійно. Адже це створить занадто багато проблем, причому не тільки на Близькому Сході. З чого б це ЄС і США, які не хочуть визнавати «республіки» на Донбасі, раптом зважаться віддати частину території Туреччини в обмін на боротьбу курдів з ІДІЛ. Щоб не шкодити своєму іміджу в Азії і в Україні, Захід не піде на це.
Що стосується демократії, то тут після вибуху в Анкарі нічого не змінюється. Президенту Ердогану, мабуть, не потрібно ніяких виправдань для обмеження прав і свобод населення. Він робить це природно, як частину своєї політики. Інша справа, що після вибуху все більше людей будуть підтримувати таку політику.
Тому не треба дивуватися, коли незабаром в Туреччині будуть закривати опозиційні газети або засуджувати дисидентів до тюремних термінів. Уже зараз уряд заявив, що хоче розширити трактування слова «тероризм». Якщо парламент прийме цю пропозицію, Туреччина стане більш закритою і суворою державою. Однак теракт стане тільки поштовхом, оскільки права і свободи в цій країні вже кілька років звужуються.
Нарешті, з приводу туризму все теж не дуже райдужно. Я впевнений, що в цьому сезоні в Туреччину приїдуть менше людей, ніж у минулому році. І причина тут не тільки в загрозах терактів, хоча багатьох лякають постійні повідомлення з Тунісу або Марокко про стрілянину в готелях і на пляжах. Справа тут у конфлікті з Росією, яка постачала значну частину відпочивальників у готелі Туреччини. Тепер їх буде помітно менше.
Не варто забувати і про біженців із Сирії. Вони розселяються у східних і південних регіонах країни, які традиційно були місцем, де зосереджені великі групи готелів та курортні міста. Сьогодні там стає все більш незатишно.
***
Цей матеріал опублікований в №10 журналу Корреспондент від 18 березня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.