Кому вигідна ескалація давнього конфлікту в Нагірному Карабасі.
У Нагірному Карабасі сталася сутичка військ Вірменії та Азербайджану.
Ця територія, контрольована вірменськими силами, але вважається обома сторонами їхньою власною, перебувала в стані замороженого конфлікту, який знову спалахнув 1 квітня.
Хоч зараз Вірменія і Азербайджан досягли угоди про припинення вогню в Нагірному Карабасі, повномасштабної війни не відкидає ніхто.
Корреспондент.net зібрав реакцію світових ЗМІ на нову ескалацію в Закавказзі.
Розморожений конфлікт - The Wall Street Journal, США
Заморожений конфлікт між Вірменією і Азербайджаном через давню суперечку про анклав починає відтавати, причому не по-хорошому. Сутички забрали щонайменше 30 життів. Тим часом відновлення нестабільності - благо для російських імперських задумів щодо Закавказзя.
Зважаючи на відсутність міжнародних спостерігачів, важко судити, хто першим почав конфлікт. Але легко зрозуміти, кому він вигідний.
У протистоянні Азербайджану і Вірменії зацікавлений Путін, оскільки воно послаблює обидві країни і робить їх залежними від Росії як посередника на переговорах і постачальника зброї.
На думку авторів, путінська мрія про Євразійську імперію на чолі з Росією не може втілитися в життя без слабкого Закавказзя.
Не можна сказати, що розбирати етнічну суперечку на Кавказі, який мало кого обходить, - нормальна роль для Заходу. Але США зацікавлені в тому, щоб не дозволити Путіну поширити свій вплив на цей регіон.
Результат безвідповідальної закупівлі зброї - Ведомости, Росія
61 загибла людина за кілька днів. З урахуванням чисельності населення Вірменії та Азербайджану такі втрати не є незначними.
Обидві сторони зробили рішучі заяви про свою готовність до ескалації. Особливо вразив своєю відвертістю і рішучістю, що межує з найкращими північнокорейськими зразками, міністр оборони Азербайджану Закір Гасанов.
На сайті міністерства оборони Азербайджану було опубліковано його розпорядження в разі продовження ударів по населених пунктах, в яких він звинуватив вірменську армію, завдати «нищівного» ракетно-артилерійського удару по Степанакерту (Ханкенді), столиці невизнаної Нагірно-Карабаської республіки з більш ніж 50-тисячним населенням.
У відповідь міністерство оборони Нагірного Карабаху пообіцяло завдати удару по експортних нафтопроводах.
Цілком можна припустити, що якісь зовнішні і внутрішні політичні чинники зіграли свою роль у рішенні Азербайджану підняти ставки в уповільненому конфлікті
Втім, Баку витратив за останнє десятиліття тільки на закупівлі озброєнь за кордоном щонайменше $10 млрд, і в азербайджанської влади могло виникнути бажання випробувати міць своєї армії в умовах, коли основним національним завданням країни оголошено відновлення територіальної цілісності.
За офіційними даними, закупівлі зброї тільки в Росії склали $4 млрд, ймовірно, на мільярди доларів закуплено озброєнь і оборонних послуг в ізраїльських компаній, для України і Білорусі Азербайджан також був одним з головних експортних збройових ринків.
Розбірки Москви і Анкари - Biznes Alert, Польща
Існує два фактори, які роблять ситуацію ще більш небезпечною, ніж попередні численні військові інциденти.
Негативний вплив на стабілізацію ситуації буде надавати більша криза у відносинах між Москвою і Анкарою, які можуть проявити менше доброї волі, ніж раніше.
Також дестабілізуючим фактором можуть стати економічні проблеми Азербайджану, бюджет якого постраждав від падіння нафтових цін. Баку намагається отримати допомогу від міжнародних фінансових інститутів.
Якщо конфлікт вийде з-під контролю, як застерігає Вірменія, можуть виникнути проблеми з транзитом вуглеводнів через азербайджанську територію.
Це коридор поставок, що йде в обхід Росії, на використання якого для імпорту газу в кінці десятиліття сподівався Європейський союз.
Баку користувався також підтримкою Анкари, яка сподівається на співпрацю у сфері енергетики і збільшення транзитної ролі. Вона була також зацікавлена в ослабленні позиції Вірменії, яка нагадує світові про турецький геноцид вірмен під час Першої світової війни.
Азербайджан монополізує право на силу - Медуза, Росія
До розгадки того, що сталося, найближче підійшли ті, хто без рефлексії вслухався в заяву азербайджанського президента, який вирішив фактично взяти відповідальність на свою країну.
Головний посил сказаного: «Вірменія повинна постійно жити в страху»
Цей сюжет - прикладний розвиток давньої тези, що стала для Баку програмною. Якщо мирний шлях привів у глухий кут, ніхто не має права відмовити Азербайджану в можливості спробувати силове вирішення.
Іншими словами, Азербайджан проголосив перехід до нової тактики, яку можна умовно назвати «Вогонь, що турбує». Що, здавалося б, виглядає логічно.
Азербайджан - єдиний учасник конфлікту, який має не тільки підстави бути незадоволеним усталеним статус-кво, а й формальне право на різкі рухи.
Росія "прибирає" конкурента в газовій сфері - Habertürk, Туреччина
Несподіваний напад Вірменії на Азербайджан, незважаючи на те, що вона зберігає свою присутність на окупованих територіях, природно, викликає безліч підозр.
Вірменія, країна з економікою, що похитнулася, можливо, захотіла скористатися напруженістю в турецько-російських відносинах і ще сильніше притягнути на свій бік Росію, яка зберігає сприятливі відносини і з Азербайджаном.
З іншого боку, також можна говорити про те, що сьогодні, коли Росія поступово опиняється в ізоляції, вона може демонструвати агресивну позицію. Наприклад, поки Організація Об'єднаних Націй не проллє світло на становище Криму, Росії буде непросто продавати газ в Європу. Тоді як Росія б'ється над газовими поставками в Європу «Північним потоком-2», країни ЄС ще не говорять «так» і продовжують переговори з цього питання.
Але, з іншого боку, вони досліджують і такі альтернативні джерела поставок енергоресурсів, як Ізраїль, Південний Кіпр і Азербайджан.
Навіть якщо Росія не зацікавлена в тому, щоб налаштувати Азербайджан на певний лад, потрібно звернути увагу і на інші фактори. Нещодавно за участю всіх зацікавлених країн, включаючи США, відбулася зустріч, присвячена питанню поставок азербайджанського газу в ЄС через Південний газовий коридор. Проект був знову підтриманий.
Таким чином, ЄС, який скептично відноситься до «Північного потоку», підтримав азербайджанський проект Південного газового коридору - чи міг цей факт викликати занепокоєння Росії?
У війні зацікавлені всі - Грузія online, Грузія
Особливість виникнення конфлікту полягає в зацікавленості ним всіма значущими сторонами. Наприклад, війна між Вірменією і Азербайджаном зараз вигідна всім сторонам.
Російській стороні вона вигідна так, як дає можливість:
- продовжити експансію на території пострадянського простору;
- знову знайти нафтогазові важелі впливу на Європу, захопивши і встановивши контроль над родовищами і коридорами транспортування, і за допомогою цього зняти міжнародну блокаду для свого політичного режиму, або самій встановити блокаду Європи;
- не дозволити політичному рейтингу правлячої партії впасти, як всередині країни, так і серед країн сателітів російського керівництва;
Турецькій стороні ця війна вигідна, бо вона дає можливість:
- швидкої інтеграції Туреччини в Європу, як надійного партнера і гаранта транспортування сировини для Європи як з Близького Сходу, так і з Середньої Азії.
- збільшення значущості Туреччини і поширення її впливу на історичні території колишньої Османської імперії (в тому числі на весь Кавказ, Крим, Сирію, Середню Азію).
Розстріл мирного процесу - Haqqin.az, Азербайджан
Для Азербайджану нічого непередбаченого не відбулося. У Баку чекали такого повороту подій, бо за останні роки відверто провокаційна позиція Єревана вела до того, щоб остаточно розстріляти мирний процес, остаточно його поховати, щоб зняти з порядку питання повернення азербайджанських земель.
EPA
Бойові дії в Нагірному Карабасі
Тактична мета Вірменії вдалася - крихкий мир звалився. Сталося це з потурання ООН, Мінської групи ОБСЄ і тих сил, які ще вчора з піною біля рота співали дифірамби псевдомиротворчості у виконанні келійних дипломатів, які тільки і відзначилися нічогонеробленням.
Але в стратегічному плані Єреван гріхів не обереться.
У Баку ретельно спланували атаку - Armedia, Вірменія
Можливість відновлення широкомасштабної війни з боку Нагірно-Карабаської Республіки не виглядає правдоподібно, якщо враховувати обмеженість ресурсів і перспективу безпосередньої фізичної небезпеки власних громадян, які знову опиняться в котлі війни.
Крім того, НКР, незважаючи на невизнання і азербайджанську блокаду, досить-таки ефективно розвивається, а піддавати ризику цей розвиток без гарантій успіху нелогічно.
У разі ж Азербайджану ми можемо помітити іншу, відмінну від вищезгаданого, мотивацію. Хроніка розвитку подій, військова аналітика, кількість і різновиди застосовуваної техніки свідчать про одне - все було ретельно заплановано.
Потрібно також зазначити, що вибір часу для початку військових дій був невипадковий. Напад на всій лінії кордонів НКР почався саме тоді, коли літак президента Вірменії Сержа Саргсяна, який повертався зі США, був в небі і, природно, Саргсян не мав можливості швидкої реакції. Це навряд чи можна вважати збігом.
До політичного рішення далеко - Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина
Для того, щоб знову розпалити конфлікт навколо Нагірного Карабаху, великих зусиль докладати не потрібно. Так було в ті часи, коли відносини між покровителями безпосередніх учасників конфлікту, Росією і Туреччиною, ще були не такими поганими.
І тим більше це стосується сьогоднішньої ситуації, коли Москва і Анкара вважають один одного здатними на погані вчинки.
Вірменія і Азербайджан мають проявити досить розсудливості, щоб бої не переросли в тривалу війну
При обставинах, що склалися, це було б найкращим, що може вдасться в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Тому як до політичного рішення, знайти яке обидві республіки взяли на себе зобов'язання багато років тому, ще так далеко, як ніколи раніше.
Справа не тільки в упертості урядів в Єревані і Баку, що неодноразово підтверджується, але також в непростих відносинах між їхніми державами-покровителями.
Такі заяви, як слова турецького президента Реджепа Тайіпа Ердогана про те, що його країна за необхідності буде підтримувати Азербайджан «до кінця», не сприяють ефективній деескалації вибухонебезпечної ситуації в кавказькому регіоні.