Прості люди у всьому світі рано чи пізно втомлюються від корупції, цензури, несправедливості і насильства влади
Проблеми з демократією досягли навіть США, "лідера вільного світу".
"Глобальна демократична рецесія" - під таким гучним заголовком Financial Times публікує коментар свого міжнародного оглядача Гідеона Рахмана, котрий міркує про стан демократії в усьому світі.
На думку Рахмана, іноді лише одна або два події можуть змінити політичні настрої в усьому світі. Наприклад, звільнення Нельсона Мандели з південноафриканської в'язниці в 1990 році відбулося всього через три місяці після падіння Берлінської стіни - і ці прецеденти надихнули лібералів і демократів у всьому світі.
"На жаль, зараз настрій міжнародного співтовариства значно менш оптимістичний і значно менш схильний до демократії, - пише оглядач FT. - Перш за все, свою роль в цьому зіграла Арабська весна 2011 року, що обернулася кровопролиттям і анархією. Автократи у всьому світі, в першу чергу в Росії і в Китаї, тепер вказують на Близький Схід, наводячи його як приклад тих ризиків, які таїть в собі передчасна демократизація".
Дух свободи початку 1990-х породив таких політиків, як Нельсон Мандела або Вацлав Гавел, і був схоплений ліберальними реформаторами на кшталт Михайла Горбачова або Бориса Єльцина, продовжує газета.
Сьогодні дух часу втілюють в собі автократи, які навряд чи поважають демократичні цінності - такі як Володимир Путін і Реджеп Тайіп Ердоган, а також Дональд Трамп, якого оглядач FT називає "демагогом, який несе маячню і якимось чином став республіканським кандидатом у президенти США".
Створюється відчуття, що для демократії настали погані часи, пише газета, і відчуття це підкріплюється цифрами статистики: експерти аналітичного інституту Freedom House, що випускає щорічний звіт про стан демократії в світі, стверджують, що політичні свободи неухильно скорочуються у всьому світі протягом останнього десятиліття.
У 2015 кількість країн, де в тій чи іншій мірі було зафіксовано наступ на основні свободи, досягла 72 - це, як сказано в звіті, абсолютний рекорд за останні 10 років.
"Найменш вільний регіон світу - Близький Схід, - з гіркотою зазначає автор, - що особливо сумно, враховуючи, які надії подавали народні повстання, що почалися у всьому арабському світі п'ять років тому. Єгипет, де в 2011 році було скинуто режим Мубарака, зараз страждає від ще більш суворої автократії".
Навіть в Європі деякі завоювання 1989 року виявилися під загрозою, стверджує автор: наприклад, в Польщі і Угорщині відбувається "ерозія свободи преси і незалежності судової системи". А в сусідній Туреччині після невдалої спроби перевороту і зовсім масово заарештовують журналістів і суддів.
Не краще справи йдуть і в Азії, продовжує FT: там як приклад наводяться Таїланд і Малайзія.
"У двох найбільш важливих автократичних державах - Росії та Китаї - влада все більш жорстко придушує лібералів, що насмілюються кинути виклик правлячому режиму", - тривожиться газета, наводячи як приклад, зокрема, кримінальну справу Євгена Урлашова, "засудженого до 12 років виправної колонії за звинуваченнями в корупції, які виглядають сфабрикованими".
Проблеми з демократією досягли навіть США, "лідера вільного світу". "Навіть якщо Трамп не зможе виграти вибори, він уже завдав величезної шкоди престижу та гідності американської демократії", - пише FT.
Однак серед усіх цих невеселих новин є і деякі позитивні тренди, зазначає видання: в Бірмі звільнена Аун Сан Су Чжі і там вперше за півстоліття країною керують цивільні влади; міцна демократія встановилася в Індонезії - четвертій країні світу за кількістю населення; в Нігерії торік вперше пройшли вибори, на яких чинний президент програв і мирно передав владу своєму наступникові.
А найголовніше, стверджує газета, - це те, що, незважаючи на всі культурні та економічні відмінності між країнами, прості люди у всьому світі рано чи пізно втомлюються від корупції, цензури, несправедливості і насильства влади.
Масові демонстрації протесту з вимогою громадянських і політичних свобод в останні роки тривали в Гонконзі і Україні, а зараз тривають в Ефіопії. А результати останніх виборів в ПАР дають надію, що там зміниться політична еліта.
"Нервозність світових лідерів на кшталт президентів Зуми, Путіна і Ердогана - показова сама по собі. За їхньою зовнішньою розбещеністю ховається почуття глибокої незахищеності. Можливо, автократія і настає у всьому світі. Але рано чи пізно вона завжди викликає опір", - підсумовує автор.