Узбекистан постав перед проблемою зміни лідера. Країна може стати новим нестабільним регіоном.
У кінці серпня з Узбекистану стали надходити тривожні новини. Спочатку стало відомо, що багаторічний лідер Узбекистану переніс інсульт і госпіталізований. Пізніше, 29 серпня, інформаційне агентство Фергана з посиланням напоінформовані, але анонімні джерела повідомило, що Карімов помер, пише Кирило Казючиць у №33 журналу Корреспондент від 2 вересня 2016 року.
До цього часунемає офіційного підтвердження цієї новини. Але немає і спростувань. Карімов не з'являється на ТБ, а 31 серпня він вперше за багато років не з'явився на церемонії покладання квітів на площі Мустакіллік уТашкенті начесть Дня незалежності, який відзначається 1 вересня. Його замінив прем'єр-міністрШавкат Мірзіяєв. Тобто дієздатність Карімова, так чи інакше, під питанням. Беззмінному президенту Узбекистану(на пост глави держави він був обранийще заСРСР, 24 березня 1990 року) вже 78 років.
Східні традиції
На тлі мовчання офіційного Ташкента фактично почалася боротьба за владу. Мухаммад Саліх, один з лідерів опозиції, який перебуває у вигнанні, вже дав інтерв'ю російському інформагентству Regmum, уякому заявив, що збирається поборотися за владу на батьківщині.
Якщо врахувати, що інших президентів, крім Карімова, який впевнено перемагав на виборах у1991, 2000, 2007 та 2015 роках(86-90% голосів), Узбекистан не знає, смерть президента може спровокувати нестабільність і непередбаченийрозвиток подій. Такий стан речей властивий багатьом східним державам, уяких немає культури передачі влади внаслідок надмірної консолідації політичних і бізнес-еліт.
"Коли в суспільстві не проходять вибори, то це руйнує механізми легітимного механізму зміни влади, – каже політолог-міжнародник Олег Волошин. – Як жартував Булгаков: "Людина смертна, але це було б ще півбіди. Погано те, що вонаінодіраптово смертна". Було відомо, що у Карімова відсутні офіційні наступники. Навіть більше, у нього конфлікт з дочкою. Очевидно, йому складно було вирішувати питання з наступником, навіть якби він цього хотів. І я не думаю, що не хотів. Він же розумів, щоне безсмертний".
В економічному відношенні Узбекистан в гірший біквідрізняється від своїх сусідів, Казахстану і Туркменістану, багатих на природні копалини. Багато узбеківпісля розпаду СРСР стали виїжджати на заробітки в інші країни.
"Трудові мігранти з Узбекистану працюють в Росії, Казахстані та інших державах, – каже політолог, головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Рустем Жангожа.– Деякі нерозумні казахи хваляться, що "в кожному казахському будинку є узбецький холоп".
З початком системної кризи, пов'язаноїз падінням цін на сировину, в першу чергу на вуглеводні, ці "жартівники" опинилися в передбачувано дурному становищі". Але для Узбекистану популізм і критика нинішнього курсу можуть мати катастрофічні наслідки, як і ще одна проблема, що відзначається експертами, – ісламізм.
Ісламізм, мабуть, найнебезпечніша для країни загроза. Там є Ферганська долина з величезним рівнем безробіття, де вкрай сприятливе середовище для рекрутування бойовиків
"Це, мабуть, найнебезпечніша для країни загроза, – каже Волошин. – На території країни розташовані стародавні центри ісламу, і з держав Середньої Азії саме Узбекистан є найбільш ісламізованим. Там є Ферганська долина з величезним рівнем безробіття, де вкрай сприятливе середовище для рекрутування бойовиків для ісламістських організацій".
День завтрашній
З поточними проблемами Карімов справлявся. Що буде після нього? Поки що експерти не вірять у суспільне протистояння, почасти тому, що воно невигідне впливовим сусідам Узбекистану – Росії, Китаю. Адже що піде, швидше за все, за узбецькою революцією – ісламізм, і як наслідок, загроза тероризму, зростання наркотрафіку в сусідні країни ...
Називають і внутрішні причини: еліти Узбекистану зацікавлені в стабільності. Незважаючи на те що країна дуже строката в сенсі культури і традицій, Карімов постарався врівноважити інтереси представників усіх регіональних, етнічних та соціальних груп.
Причому робив це не один, за роки незалежності в країні сформувався потужний бюрократичний апарат.
"Хто покладав квіти в День незалежності? Шавкат Мірзіяєв! – зазначає Жангожа. – Швидше за все, він і буде наступником. Те, що Шавкат виступив головним модератором свята, –це відповідь на всі припущення політологів про те, хто буде новим лідером країни.
Це дуже жорстка людина, набагато жорсткіша, ніж Іслам Карімов ... А суспільного протистояння навряд чи варто чекати через те, що опозиція, світська і релігійна, давно була придушена і вигнана. Сьогоднішні ісламісти, до речі, лише протестна група, яка вибрала для себе іслам, оскільки їм була потрібна якась ідеологія".
Як доказ середньоазіатської стабільності, експерти згадують події в сусідньому Туркменістані. Там, коли помер туркменбаші Сапармурат Ніязов, який беззмінно правив країною з 1985 по 2006 роки, теж очікували нестабільності і колапсу. Але новий глава країни – Гурбангули Бердимухамедов – втримав порядок. Правда, різниця все-таки є.
Туркменістан за рахунок запасів газу є більш економічно благополучною державою. Та й вплив ісламізму з того часу значно посилився по всьому регіону.
Тому майбутнє Узбекистану все ж видається туманним. Як, втім, в історії завжди було з державами, які лише ховають під демократичною обгорткою деспотичну суть. Згадати хоча б останнього президента СРСР.
***
Цей матеріал опубліковано в №33 журналу Корреспондент від 2 вересня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.