Три довічних Ілліча. Шлях терориста номер одинСюжет

 

Терорист з Венесуели Ілліч Рамірес, також відомий як Карлос Шакал, був засуджений до третього довічного терміну у Франції.

 

Санчеса визнали винним у тому, що він закинув гранату в торговий центр у центрі Парижа у вересні 1974 року, у результаті чого загинули дві особи і більше 30 були поранені.

 

Його ім'я стало відомим усьому світу в роки холодної війни через його зв'язки з палестинськими повстанцями. Вважається, що Рамірес стояв за численними вибухами, викраденнями і вбивствами, а також захопленнями заручників по всьому світу.

 

Його називали одним з найжорстокіших і найбільш розсудливих політичних терористів.

 

Корреспондент.net вирішив згадати, чим прославився Карлос Шакал.

 

Ленін, Володимир і Ілліч

 

Переконаний марксист-ленініст, який отримав від батьків своє ім'я на честь Леніна (його братів звали Володимир і Ленін), Ілліч Рамірес Санчес народився в 1949 році в Каракасі.

 

Ілліч Санчес, або Карлос Шакал

 

Був членом Спілки комуністичної молоді Венесуели, у 14 років брав участь у заворушеннях у Каракасі. У 1966 році переїхав до Лондона разом з матір'ю і братами.

 

Потім навчався в Москві в Університеті дружби народів. Там він познайомився з Мохаммедом Будіа, членом Народного фронту звільнення Палестини.

 

Після відрахування з третього курсу він поїхав на Близький Схід, де вступив у зв'язок з радикальними палестинськими угрупованнями і пройшов курс навчання в таборах бойовиків.

 

Був одним з найкращих учнів Жоржа Хабаша, який дав Іллічу прізвисько Карлос.

 

Прізвисько Шакал отримав від журналістів, після того, як під час обшуку в номері готелю в його речах був знайдений роман Фредерика Форсайта "День Шакала".

 

Три довічних

 

Самопроголошуючи себе професійним революціонером, Карлос Шакал багато років переховувався від міжнародного правосуддя. Його спіймали в столиці Судану Хартумі, і в 1994 році влада країни видала його Франції.

 

Свій третій термін Санчес отримав за те, що закинув гранату в торговий центр у столиці Франції у вересні 1974 року, у результаті чого загинули дві особи і більше 30 були поранені.

 

Починаючи з 1997 року Карлос відбуває два довічні терміни без права на помилування за вбивства двох поліцейських у Парижі в 1975 році, а також за організацію серії терактів у 1982 і 1983 роках у французькій столиці та у Марселі і за підрив двох поїздів.

 

Жертвами цих атак стали 11 осіб, більше 150 отримали поранення.

 

Також, за даними слідчих, у 1975 році Карлос Шакал очолив напад на штаб-квартиру ОПЕК у Відні, де взяв у заручники 70 осіб, у тому числі 11 міністрів нафтовидобутку країн картелю. Тоді загинули три особи.

 

Найвідоміша фотографія Карлоса Шакала

 

Окрім того, Ілліча Раміреса пов'язують з викраденням літака авіакомпанії Air France в Уганду.

 

Тоді, у 1976 році, заручників на борту лайнера звільняв ізраїльський спецназ. Під час тієї операції загинув брат прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху.

 

Сам Карлос стверджує, що особисто вбив 83 осіб.

 

Дізнавшись про теракти в Нью-Йорку і Вашингтоні 11 вересня, Шакал заявив в інтерв'ю газеті France Soir, що його попустило.

 

Утім, він заперечував наявність будь-яких контактів з Усамою бен Ладеном. Відомо, що Шакал був пов'язаний з безліччю ліворадикальних організацій, у тому числі і терористичного спрямування - зокрема, з німецькими революційними осередками.

 

Ілліч Рамірес з дружиною Магдаленою і донькою // Getty

 

З активісткою революційних осередків Магдаленою Копп Рамірес був колись одружений. У січні 1982 року в Парижі під час спроби здійснити теракт вона була заарештована.

 

Карлос, безуспішно намагаючись домогтися її звільнення, організував кілька вибухів у Франції. На початку 1990-х років він одружився з мусульманкою.

 

У 1984 році Карлос дав інтерв'ю Набілю Могробі і дозволив йому зробити фотознімок. Пізніше він намагався не допустити публікації, але безуспішно.

 

Як тільки стаття була опублікована в Аль-Ватан аль-Арабі, біля офісу журналу в Парижі прогримів вибух, у результаті якого 64 особи були поранені, одна особа була вбита.

 

Книга і весілля у в'язниці

 

У 2001 році стало відомо, що Рамірес має намір одружитися з його адвокатом Ізабеллою Кутан-Пейр.

 

Адвокат Шакала Кутан-Пейр сказала також, що їхній союз - це шлюб з любові і за сумісності ідей.

 

"Між тим, яким його змальовують, і тим, який він насправді, - величезна різниця. Він куди більший конформіст, ніж я", - говорила наречена.

 

У 2003 році у Франції вийшла його автобіографічна книга "Революційний іслам", у якій Рамірес, зокрема, розповідає про своє ставлення до перейнятої ним релігії - ісламу.

 

Зліва - адвокат Карлоса, а згодом його дружина, а також сам Карлос

 

На сторінках своєї книжки він висловлює свою солідарність з Усамою бін Ладеном та іншими ісламськими екстремістами.

 

Революційно спрямований тероризм, про який він написав у своїй книзі, є, за його словами, посткомуністичною відповіддю на американський тоталітаризм.

 

У книзі Санчес не описує своїх власних злочинів, проте заявляє, що в 1992 році він передав свої мемуари якимсь соратникам у Йорданії, заповівши опублікувати їх після його смерті.

 

Залишається незрозумілим, яким саме чином розтиражована книга Санчеса побачила світ, адже французька система з виконання покарань ретельно контролює кореспонденцію ув'язнених - і записи Санчеса не мали жодним чином опинитися за межами в'язниці.

 

Книгу підготував до друку французький журналіст Жан-Мішель Верноше, який заявив агентству France-Presse, що особисто із Санчесом не зустрічався, а отримував вихідні матеріали від певного видавничого дому.

 

Правила життя Шакала

 

Журнал Esquire розписав правила життя терориста Ілліча Раміреса:

 

- Я живий трофей сіонізму і американського імперіалізму.

 

- Моє дитинство пройшло в дрібнобуржуазному, просоченому революційним містицизмом середовищі. Тому я хотів стати адвокатом, як і мій батько, але одночасно із цим - професійним революціонером.

 

- Я прийняв іслам напередодні свого 26-го дня народження - у 1975 році, у тренувальному таборі Народного фронту звільнення Палестини, неподалік від Джаара, у єменській провінції Абіан. Усі навколо були мусульманами, і вони попросили мене стати одним з них, щоб у разі потреби я міг сам повести їх у рай.

 

- Повірити в Бога неважко, коли в безвихідних ситуаціях усі, хто знаходився поруч з тобою, гинуть, а ти продовжуєш жити.

 

- Я не шкодую ні про що з того, що зробив. Але я шкодую через еволюцію сучасного світу, через розпад СРСР і через те, що нам поки не вдалося звільнити Палестину.

 

- Я пишаюся тим, що серед членів палестинського опору я встановив рекорд за кількістю успішних операцій.

 

- Мене, Усаму бен Ладена - суданці всіх нас продали.

 

- У послідовників Макіавеллі є три види зброї: обман, B-52 (американський бомбардувальник) і друкарський верстат, з якого сходять долари.

 

 

- У наші дні людина позбавляється волі з вини засобів масової інформації.

 

- Міць Америки живиться м'ясом вбитих солдатів.

 

- Ті, хто сьогодні, як свині на бойні, верещать про жахи тероризму, самі першими вдадуться до нього - як тільки відчують у цьому необхідність.

 

- Немає такої мети, яка була б невразлива для тих, хто готовий на будь-які жертви.

 

- Збройна боротьба - це не питання вибору. Я не вірю, що нормальна людина може бути свідомим прихильником збройної боротьби. Збройна боротьба - це зобов'язання, нав'язане обставинами. Все, що можна зробити без насильства, слід робити без насильства.

 

- Повірте: Фідель убив більше людей, ніж я.

 

- Уго Чавес - унікальний революційний лідер. Але він прийшов до влади шляхом демократичного голосування, і це пояснює деякі слабкості його режиму.

 

- Я вірю в демократію, але не в демократію виборів, а в демократію, за якої люди активні, долучаються до неї, і яку критикують.

 

- Під час революції страх має бути лише в стані контрреволюціонерів.

 

- Опозиція необхідна завжди, щоб не впасти в зрадянщені відхилення.

 

- Володимир Путін - колишній офіцер КДБ, і це значить, що його готували до того, щоб ввести до складу еліти СРСР. Те, що зараз він стоїть на чолі Росії, - це нормально. Я бажаю, щоб його політичний проект увінчався успіхом. Адже світ потребує сильної Росії, що спирається на три стовпи: комунізм, православ'я і панславізм.

 

- Я - комуніст. Жан-Марі Ле Пен - антикомуніст і старий фашист. Але я часто відчуваю до нього симпатію. Він веде себе епатажно, не знає компромісів, і він говорить правду, не озираючись навсібіч. Колись справжні комуністи були саме такими.

 

- Перше, що я зроблю, коли Божою милістю вийду з в'язниці, - почну медовий місяць, який відкладений у мене на довгі-довгі роки. А ще піду молитися на могилу Симона Болівара - великого визволителя.

 

 

- З довгих років мандрів і боїв я виніс особливу прихильність до міст, позначених для мене знаком великої пристрасті: Лондон, Москва, Будапешт, Амман, Дамаск, Бейрут і Париж.

 

- У мене досі болить серце через мою матір, на арешт якої в 1970 році був виписаний ордер - тільки тому, що вона хворіла і не змогла з'явитися на допит до французьких поліцейських.

 

- Я пожертвував своїм сімейним життям. У мене не було можливості виховувати своїх синів, і я був чоловіком, якого ніколи не було поруч. Я шкодую про це, але це та ціна, яку мені довелося заплатити.

 

- Полум'я любові щоразу народжується заново - ще більш сильне, ще більш пекуче, безкорисливіше, великодушніше і відданіше.

 

- Вбивати не важко, жити із цим - складніше.

 

- Революція не може влаштувати всіх.