Афганцям, що живуть в місті Хайратон на півночі країни, виведення військ коаліції 2014 року нагадує про виведення радянських військ рівно 25 років тому.
15 лютого 1989 підліток Мохсен Сабері вирушив зі своїм батьком дивитися, як останні радянські танки повертаються до СРСР.
"Люди стояли вздовж дороги і махали їм на прощання, - говорить він. - Один із солдатів кидав шоколадки у натовп. Це був мій останній російський шоколад".
Батько Мохсена тоді не хотів, щоб радянські війська йшли з країни, і був упевнений, що далі буде гірше.
Мохсену зараз 40 років, у нього у самого тепер 17-річний син, і прийшла його черга хвилюватися за майбутнє.
За його словами, практично всі його колеги на митниці в Хайратоні побоюються, що виведення військ НАТО погано позначиться на економіці і безпеці.
"Я дуже сподіваюся, що 25 років потому мій син не шкодуватиме про те, що трапилося", - каже він.
Сини Нур Зії також стурбовані.
Деякі з їхніх друзів вже втратили дуже прибуткові контракти з силами НАТО і тепер хотіли б, щоб їхні батьки виїхали з країни.
"Ми їм говоримо, що все буде добре", - каже 58-річна Нур Зія.
У 1989 році вона і її чоловік теж дивилися, як з Афганістану йдуть радянські війська.
Пізніше їхній будинок був зруйнований, але вони переконані, що цього разу все буде краще.
"Міжнародне співтовариство не забуває про Афганістан, - говорить вона. - Вони продовжать свою підтримку, навіть після того як війська будуть виведені. Тероризм буде, як і раніше, привертати їхню увагу до нашої країни".
Майбутнє під питанням
Для місцевих жителів зараз багато що стоїть на кону. За останні 10 років Хайратон розквітнув.
Місто стоїть на березі Амудар'ї і з'єднане з Узбекистаном звичайним і залізничними мостами. В результаті місто перетворилося на важливий транспортний вузол.
Близько половини експорту Афганістану проходить саме через Хайратон.
Протягом найближчих місяців тут пройдуть автоколони НАТО, що йтимуть з країни.
За ними спостерігатиме, серед інших, прикордонник Фарідун Агар.
Його хвилює питання про те, хто фінансуватиме прикордонну службу в майбутньому.
"Ми настільки залежні від іноземних військ у тому, що стосується ресурсів, - каже він. - Я не знаю, як буде справлятися поліція після того, як вони підуть".
На даний момент зарплати поліції виплачують країни-донори. Враховуючи той факт, що Конгрес США різко скоротив бюджет на допомогу Афганістану після 2014 року, його занепокоєння цілком зрозуміло.
Але зараз Фарідун воліє дивитися в майбутнє з оптимізмом. За його словами, основна різниця між радянськими та американськими військами в Афганістані полягає в тому, що військова присутність США була "легітимною".
"Цього разу я буду дивитися (на виведення військ - Ред.) із зовсім іншими почуттями. Я з нетерпінням чекаю, що ж принесе майбутнє", - каже він.