Експерти не сумніваються в політичному характері злочину.
До вбивств журналістів і правозахисників в Росії, на жаль, звикли. Але політик калібру Бориса Нємцова не ставав жертвою замаху в пострадянській Росії, мабуть, ніколи.
Можна згадати Галину Старовойтову, магаданського губернатора Валентина Цвєткова та Владислава Лістьєва, який був не лише телеведучим, але й директором найбільшого каналу, однак вони не мали за плечима віце-прем'єрства і не розглядалися, хоча б теоретично, в якості кандидатів у президенти, як Нємцов у другій половині 90-х років.
На разі очевидно одне: діяв холоднокровний професійний кілер. Вбив жертву наповал чотирма кулями. Мав зухвалість стріляти в декількох кроках від Кремля. Спритно зник з місця злочину. Знав, де в цю годину буде знаходитися Нємцов.
Напевно діяв не один. Хтось же мав стежити за політиком.
Наявна очевидна змова.
Слова як кулі
Експерти, опитані Російської службою Бі-бі-сі, не сумніваються в політичному характері злочину.
Вони вказують, що пан Нємцов, поряд з Олексієм Навальний і Михайлом Ходорковським, входив до першої трійки лідерів опозиції і мав відносно непоганий електоральний потенціал: у 2009 році непогано для російського ліберала виступив на виборах мера Сочі і до своєї загибелі був депутатом Ярославської обласної думи.
У відсутність Олексія Навального, який відбуває адміністративний арешт, пан Нємцов, очевидно, мав стати центральною фігурою запланованого на неділю опозиційного маршу "Весна".
Разом з тим, в пряму причетність вищих сфер аналітики не вірять.
"Вважаю малоймовірним, щоб це було організовано владою, - заявив Російській службі Бі-бі-сі генеральний директор Центру політичних технологій Ігор Бунін. - До Нємцова, наскільки я знаю, Володимир Путін ставився порівняно непогано. Це вбивство йому невигідне, не стільки в плані його авторитету в суспільстві, скільки у відносинах із Заходом, з яким зараз роблять спроби відновити мінімальний modus operandi".
Провідний експерт фонду "Індем" Юрій Коргунюк нагадує, що Борис Нємцов тісніше за інших російських опозиціонерів був пов'язаний з Україною, співпрацював ще з Віктором Ющенком, і припускає, що за вбивством стоять донбаські "добровольці".
"Люди повоювали за "русский мир", звикли вбивати, а тут ще телебачення їх кожен день роздуває. Швидше за все, хтось вирішив розправитися зі "зрадником", який проти "Новоросії", та ще мітинги тут влаштовує", - вважає політолог.
"Удар з боку націоналістів, екстремістів, які відчувають, що ситуація в Україні виходить з-під їхнього контролю, так-сяк там встановлюються якісь нові відносини, - погоджується Ігор Бунін. - Борис Нємцов був найяскравішим противником війни, і викликав найбільшу лють прихильників війни до переможного кінця".
Юрій Коргунюк також не виключає, що нитки можуть тягнутися до Чечні.
"Голова республіки не раз заявляв, що за велику Росію і Путіна розірве на клаптики кого завгодно, - каже він. - Прес-секретар Слідчого комітету Володимир Маркін згадав серед версій ісламський слід. Якби він сказав "чеченський слід", я б його зрозумів".
Російський Жорес
"Це дуже схоже на вбивство Галини Старовойтової, - додав експерт. - Тоді була така ж істерія навколо Югославії, хоча не було настільки безроздільного засилля "патріотів" не телебаченні. А чого ви чекали? Слова інколи вбивають".
"Я не вірю в пряму участь Кремля, там сидять не дурні, - вважає пан Коргунюк. - Але політична і моральна відповідальність на Кремлі лежить. Хто всю цю свистопляску підняв?".
Напрошується ще одна історична паралель. У липні 1914 року в атмосфері ненависті і параної був убитий лідер французьких соціалістів Жан Жорес, що закликав робітників Франції та Німеччини оголосити спільний страйк, щоб зупинити світову бійню, що насувалася.
"Будь-кого, хто вимовить в ці дні слово "мир", треба пристрелити і кинути труп в канаву", - надривалася "патріотична" преса. Ось якийсь Рауль Віллен і перейшов від слів до справи.
Як потім з'ясувалося, влада були ні до чого. Але чи не лежала частка провини і на президенті, який заслужив прізвисько "Пуанкаре-війна"?
"Сакральна жертва"
"Це жорстоке вбивство має всі ознаки замовного і носить виключно провокаційний характер", - свідчила перша реакція Володимира Путіна, озвучена його прес-секретарем Дмитром Пєсковим.
Хто, кого і на що провокує?
Прокремлівський політолог Сергій Марков, який свого часу визнавав, що "злегка схильний до конспірології", не чекаючи результатів розслідування, закликав "ясно сказати, що Нємцова убили ті, хто хоче російського Майдану і хто організував Майдан у Києві".
Що б не сталося поганого, у всьому винен збірний "майдан", це Маркову достеменно відомо.
На те ж саме натякнув лідер КПРФ Геннадій Зюганов, щоправда, в більш завуальованій формі.
Нарешті, представник Слідчого комітету Володимир Маркін сказав, що "фігура Нємцова могла стати своєрідною сакральної жертвою для тих, хто не гребує жодними методами для досягнення своїх політичних цілей".
Слова "сакральна жертва" незадовго до президентських виборів 2012 року вжив Володимир Путін. Кандидат запідозрив опозицію в намірі "грохнути" когось зі своїх, щоб потім звинувачувати владу.
"Слідчий комітет в перший день проявляє максимальну широту поглядів, даючи зрозуміти, що копає глибоко і нічого не виключає, - каже Ігор Бунін. - Думаю, дана версія довго не протримається. Це несерйозно".
Бунін вказує, що, навіть якщо міркувати в категоріях цинічноъ доцільності, моральний виграш опозиції невеликий. Цьому можна радіти чи сумувати, але Майдану в Росії в будь-якому випадку не буде.
"Недільна траурна демонстрація, напевно, збере більше людей, ніж прийшли б на марш "Весна", трагедія об'єднала і підхльоснула лібералів і тих, хто їм співчуває, але на який період? Не думаю, що надовго", - вважає експерт.
Перспективи розслідування
"Із записів відеокамер, які зняли вбивць Бориса, можна змонтувати повнометражний фільм. Але я впевнений, що персонажі цього фільму ніколи не будуть встановлені, знайдені і засуджені", - записав у Facebook відомий російський журналіст Айдер Муждабаєв.
Ігор Бунін і Юрій Коргунюк схильні думати, що ім'я стрільця все ж таки буде названо.
"Влада зацікавлена у тому, щоб як мінімум виконавців зловити", - каже пан Коргунюк.
Але це ще не означає, що суспільство дізнається всю правду.
Наприклад, Слідчий комітет доповість, що кілер зник у невідомому напрямку. Людину в розшуку про мотиви та замовників що спитаєш.
Вбивці Анни Політковської засуджені і відбувають покарання, але навіщо їм це знадобилося, і хто за ними стояв, залишилося за кадром. Слідство і суд цілком зосередилися на тому, хто, куди і о котрій годині пішов, і кому дзвонив.
"Престиж держави залежить від того, чи буде розкрито справу, наскільки переконливими виявляться аргументи слідства і відкритим суд, - заявив Ігор Бунін. - В іншому разі кожен матиме право вірити, у що хоче".
Джерело: ВВС Україна