Російський президент відвідав спірний регіон у річницю війни з Грузією.
Рівно в 9-ту річницю війни з Грузією президент Росії Володимир Путін вирішив відвідати Абхазію.
Візит глави РФ у невизнану республіку засудили в Грузії, Україні і НАТО. Москва ж нагадала про гарантії безпеки для Абхазії.
Корреспондент.net розбирався, навіщо Путін поїхав до Грузії.
Історія конфлікту
Російсько-грузинська війна розпочалася 8 серпня 2008 року і тривала п'ять днів.
Спочатку конфлікт на Південному Кавказі йшов між грузинськими військами і підрозділами Південної Осетії, а 8 серпня 2008 року в цей конфлікт втрутилася 58-а російська армія.
Уночі проти 8 серпня 2008 року після обстрілів грузинських сил з боку невизнаної республіки Південної Осетії, а також більш ранніх провокацій проти офіційної влади у Тбілісі анонсували відновлення конституційного порядку в самопроголошеній республіці. В результаті свого наступу грузинська армія зайняла більшу частину Цхинвалі - головного населеного пункту Південної Осетії.
Однак російські державні ЗМІ звинуватили Грузію в цілеспрямованому обстрілі Цхинвалі. Під час прямого сухопутного вторгнення російської армії в країну танкові бригади росіян увійшли за межі невизнаного утворення Південної Осетії, вклинившись до Кодорської ущелини. Крім того, Росія бомбардувала грузинські міста, військові бази і об'єкти цивільної інфраструктури, а також задіяла свої військово-морські сили.
Морська піхота Чорноморського флоту зайняла головний порт Грузії Поті і знищили на рейді всі грузинські катери і кораблі, які мали військове позначення, включаючи судна прикордонників.
Російські війська стали активно просуватися вглиб грузинської території - були зайняті міста Горі, Сенакі, Поті, перерізана стратегічна дорога, що сполучає західну і східну Грузію.
Двадцять шостого серпня Кремль визнав незалежність Абхазії і Південної Осетії, відповідний указ видав президент Дмитро Медведєв. У той же час російські війська залишалися на території Грузії.
Виведення російських військ з грузинської території мало закінчитися до 1 жовтня 2008 року, однак війська РФ залишаються на території самопроголошених республік й понині.
Не пустили в НАТО
Цей конфлікт зупинив спробу України і Грузії вступити в НАТО у 2008 році: країни-члени альянсу вирішили не надавати цим двом державам "План дій щодо членства в НАТО" (ПДЧ).
Також цей конфлікт багато в чому був обумовлений тим, що Росія вичерпала економічні, політичні та інші важелі тиску на Грузію, тому військова сила залишалася останнім інструментом, який дозволив би змінити політичне керівництво тодішньої Грузії і її зовнішньополітичний вектор, який був спрямований на інтеграцію в ЄС і НАТО.
У липні 2017 року південноосетинські прикордонники разом з російськими військами вкотре посунули колючий дріт вздовж лінії розмежування в сторону грузинської території.
Росія і Грузія сприймають на війну 2008 року по-різному. Для Тбілісі ця війна була вторгненням, силовим прийомом, застосованим саме тоді, коли країна планувала вступ у НАТО.
Росія вважає, що зупинила варварство Грузії і показала, що завжди буде готова захистити своїх громадян.
Візит Путіна
"У нас особливі, зовсім особливі відносини з Абхазією. Ми надійно гарантуємо безпеку і самостійність Абхазії, незалежність. Упевнений, що так буде й надалі", - сказав президент РФ на зустрічі з абхазьким "президентом" Раулем Хаджимбою.
Володимир Путін запропонував йому обговорити оптимальні шляхи розвитку республіки, а також нагадав про домовленість щодо створення інформаційно-координаційного центру МВС двох країн. Одним з важливих завдань такого центру має стати убезпечення туристів.
Спочатку Путін і Хаджимба говорили при закритих дверях, але після переговорів виступили зі спільною заявою для преси. Абхазький лідер відразу заявив, що для нього велика радість і честь приймати президента Росії в Абхазії. Його мова рясніла цифрами, що відображають зростання співпраці з 2008 року.
У нинішньому році, за словами Хаджимби, обсяг інвестиційної програми перевищить 2,5 млрд руб.
Путін назвав Абхазію важливим партнером і союзником Росії, з яким "нас об'єднує спільна історія і духовна спорідненість".
Поїздка для внутрішнього користувача?
Російський політолог Дмитро Галкін вважає, що поїздка в Абхазію є частиною виборчої кампанії Путіна на майбутніх президентських виборах.
"Ця виборча кампанія відрізняється від будь-якої попередньої виборчої кампанії перш за все тим, що вона йде не в період економічного зростання. Всі виборчі кампанії починаючи з 1999 року йшли в періоди економічного зростання. Причому кампанія 2004 року взагалі була в період бурхливого економічного зростання і бурхливого підвищення рівня життя, навіть кампанія 2012 року йшла в період, коли було помітне відновлення після кризи 2008-2009 років, коли доходи громадян повернулися на докризовий рівень і навіть почали його перевершувати. А це перша кампанія, яка йде в період тривалого багаторічного, починаючи з 2014 року, падіння економіки і рівня доходів громадян. Тому на відміну від усіх попередніх кампаній, де була якась внутрішня повістка (влада намагалася оголосити себе гарантом територіальної цілісності, як у 2000 році, влада оголосила себе головним борцем з олігархами, як у 2004 році, гарантом політичної стабільності, як у 2012 році), зараз на перший план виходить зовнішньополітичний порядок. І зрозуміло чому: у внутрішній політиці просто нічим похвалитися", - стверджує Галкін.
На його думку, цей візит розрахований, перш за все, на внутрішню аудиторію, демонстрацію того, що Путін є головним організатором зовнішньополітичних подій.
Що спільного з Донбасом
У російсько-грузинського конфлікту багато спільного з війною на Донбасі.
Обидва конфлікти могли б не відбутися, якби не було прямого кордону з Росією, що давало Москві можливість надавати військову і фінансову допомогу сепаратистським утворенням.
І Донбас, і Південна Осетія з Абхазією зараз прямо чи побічно контролюються Росією. Хоча якщо Москва офіційно визнала незалежність грузинських територій, то сепаратистів Донбасу ніхто офіційно не визнавав.
Обидва конфлікти були спровоковані тим, що Грузія і Україна прагнули зблизитися з ЄС і НАТО.
Однак абхазький і південноосетинський конфлікти є типовими етнічними конфліктами. На Донбасі ж протиріччя політичні та ідеологічні. Росія не понесла жодної відповідальності за свої дії проти Грузії. У ситуації з Україною, після анексії Криму і конфлікту на Донбасі, усе інакше. Росія несе відповідальність, незважаючи на те, що заявляє про свою непричетність до конфлікту, зокрема у формі санкцій, які періодично подовжуються і посилюються.