Фото: АР
Барикади ніхто розбирати не має наміру
Якщо до певного моменту про київські події можна було писати тільки в жанрі фронтового репортажу, то тепер, схоже, ситуація змінюється.
Після загрози введення НС і телефонних переговорів Віктора Януковича з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу, заявленого після цих переговорів візиту єврокомісарів (було оголошено, що в суботу до Києва приїде Штефан Фюле, а з понеділка потрібно чекати Кетрін Ештон), нарешті, після параду обласних суверенітетів, в діях української влади стала ввижатися хоч якась політика, - пише Інна Булкіна у російському Ежедневном журнале.
Хоча ще вранці в суботу 25 січня здавалося, що Янукович перебуває в паралельному світі і йому, як старому Форсайту - «нічого не розповідають», він раптом оголосив про призначення нового голови Київської міської адміністрації. Ім'я цієї людини (звати його Володимир Макеєнко) нікому ні про що не говорило, всіх цікавило лише одне: де буде знаходитися робоче місце нового мера, якщо адміністрація нічого не контролює і будівля вже другий місяць в руках активістів. До обіду в Київ прийшла звістка про захоплення чернігівської обладміністрації, і майже одночасно стало зрозуміло, що Віктор Янукович раптово знайшов себе в політичній реальності. Переговори з опозицією докорінно змінили тональність: якщо раніше опозиціонери висували вимоги, а Янукович відмовлявся їх приймати, то тепер Янукович став робити опозиції пропозиції, від яких, та, здається, не могла відмовитися. Проте все ж відмовилася.
Принаймні, відмовився Віталій Кличко, якому був запропонований пост віце-прем'єра з гуманітарних питань у новому уряді, а такий, в свою чергу, запропоновано сформувати Арсенію Яценюку.
З погляду здорового ґлузду в чемпіона світу з боксу харизми більше, ніж у «кролика Сєні» (так звуть Яценюка мешканці Майдану), але у нього немає ні адміністративного досвіду, ні економічної освіти
Олегу Тягнибоку не запропоновано нічого (принаймні, офіційно), тож українські блогери весь суботній вечір підбирали для лідера «Свободи» гідне місце роботи: від голови Комітету у справах національностей до посла в Москві або Тель-Авіві. Що ж до реальних пропозицій Януковича, то різного роду аналітики моментально стали говорити про надзвичайно хитру «розводку» і спробу посварити опозицію: дійсно, найвищий пост пропонують найбільш непопулярному персонажу опозиційної трійки. Вся ця ситуація була моментально перекладена на культовий текст українського Гамлета (від Леся Подерв'янського):
«Мон шер Гамлєт! Ходімо в кабінєт. Канхвету дам тобі я посмоктати. Канхвета очєнь класна, Тузік вкусний».
Але, за великим рахунком, якщо в цій грі й було лукавство, то не настільки очевидне. На все це можна поглянути інакше, з погляду здорового глузду: у чемпіона світу з боксу харизми побільше, ніж у «кролика Сєні» (так звуть Яценюка мешканці Майдану), але у нього немає ні адміністративного досвіду, ні економічної освіти. Тим часом, у Яценюка в послужному списку пост міністра економіки Криму, потім два роки роботи головою Нацбанку, робота міністром економіки в уряді Юрія Єханурова (далеко не найгіршому українському уряді), міністром закордонних справ і, нарешті, спікером українського парламенту. Тож у пропозиціях Януковича є логіка. Інша справа, що отримати українську економіку в її нинішньому стані - та ще «канхвета». Але Яценюк, знову ж, непопулярний, і йому начебто б нічого втрачати - зате він може «закрити амбразуру» і провести ті болючі реформи, які могли й мали провести в 2005-му, після першої перемоги Майдану, Ющенко і Тимошенко, але, ймовірно, побоялися ризикувати популярністю.
З іншого боку, на авансцену вийшов новий персонаж: буквально відразу після зміни порядку денного явився народу (повернувся з Давосу) довгоочікуваний Петро Олексійович Порошенко. Він дуже вчасно пропав і не встиг розгубити очки на Майдані, взявши участь у безглуздих переговорах. Зате тепер на коні й заявляє про готовність взяти відповідальність на себе. Втім, він попереджає, що сам у новий уряд йти не збирається, зате проговорився, що такий уряд зможе «підготувати чесні й прозорі президентські вибори».
В принципі те, що відбувається зараз у лавах «системної опозиції», найбільше схоже на дискурс «після перемоги», метушливий і багато в чому небезпечний. Несистемна опозиція, вірніше Майдан, поки порядку денного не змінювала. Барикади ніхто розбирати не має наміру. Тут йде війна, тут святкують нові перемоги і ховають загиблих. Тут розшукують зниклих безвісти - а таких більше десятка і серед них лідер Автомайдану Дмитро Булатов.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.