Водночас, факт незаконності дозволу Путіну ввести війська в Україну, не вплине на таку можливість.
Рада Федерації приймала рішення схвалити введення військ Росії в Україну з порушеннями регламенту, повідомляється в розслідуванні журналістів інтернет-видання Лента.ру.
Журналісти видання проаналізували запис позачергового засідання 1 березня.
Текст статті наводимо без змін.
"Збій якийсь у машині, так?"
Як Рада Федерації дозволила Путіну ввести війська в Україну?
За останній місяць Рада Федерації перетворилася на одного з основних постачальників новин для російських ЗМІ. Верхня палата парламенту Росії, формувати яку президент країни Володимир Путін обіцяв через прямі вибори, за пропозицією ЛДПР повинна буде поповнитися членами, котрі призначаються безпосередньо президентом. Це очікувано посилить контроль Кремля над Радою Федерації, який і зараз готовий підтримати будь-яку ініціативу глави держави. Найкращою ілюстрацією цих слів стало виданий сенаторами президенту дозвіл на введення російських військ в Україну. «Лента.ру» розбиралася в тому, як саме Рада Федерації приймала рішення, що шокувало все світове співтовариство, і з'ясувала, що для Путіна вона готовий піти на порушення як власного регламенту, так, можливо, і Конституції країни.
1 березня Рада Федерації дозволила президенту Росії Володимиру Путіну використати війська на території України для захисту російських громадян. У своєму зверненні до сенаторів президент попросив надати йому право використовувати збройні сили на території України «до нормалізації суспільно-політичної обстановки в цій країні». За кілька годин до цього обидві палати парламенту самі запропонували президенту виступити з такою ініціативою, ще раніше до президента РФ з подібним проханням звернулася влада Криму.
У передачі «Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым» глава Ради Федерації Валентина Матвієнко, пояснюючи, що означає рішення верхньої палати парламенту, заявила, що президент отримав згоду сенаторів на використання збройних сил за межами РФ. «Ми вважаємо за необхідне дати президенту весь арсенал можливих заходів, законно, юридично прийнявши це рішення», - заявила вона.
Матвієнко пояснила, що президент, заручившись згодою РФ згідно Конституції, зможе, коли «це буде необхідно», направити російських військових в Україну. Їй вторив заступник міністра закордонних справ Григорій Карасін (представляв Кремль при формальному розгляді звернення про використання військових в Україні) - за його словами, видана Радою згода не означає, що Путін має намір негайно реалізувати дане право. Слова Красіна підтвердив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков, вказавши, що рішення про введення військ прийматиме виключно Путін. Проте, за кордоном рішення Ради Федерації було однозначно витлумачене як підготовка Росії до повномасштабної військової операції на території України.
Джерело: телеканал Вместе-РФ
В останні роки за Радою Федерації в російській політичній системі міцно закріпилася одна-єдина функція: верхня палата візує переважну більшість документів, які потрапляють до неї з нижньої палати. І тим цікавіше було спостерігати, як російські сенатори вперше за довгий час вийшли на передній край російської політики, реалізувавши своє право вирішувати питання про можливість використання збройних сил за межами території РФ (закріплено за РФ 102 статтею Конституції РФ, частина 1, пункт «г»).
Як з'ясувалося, реалізували вони його похапцем і з порушенням власного регламенту.
Голосування на позачерговому засіданні верхньої палати пройшло у відкритому режимі. За те, щоб задовольнити звернення Володимира Путіна, висловилися всі присутні на ньому сенатори, тобто 90 з 166 діючих членів Ради Федерації. Постанова набула чинності з моменту прийняття. Запис засідання доступний на офіційному телеканалі верхньої палати російського парламенту.
На самому початку засідання Валентина Матвієнко просить сенаторів («всіх, хто зміг приїхати») «уважно» зареєструватися. Сенатори реєструються невдало. Електронне табло показує, що кворуму немає: необхідно, щоб зареєструвалися не менше 84 сенаторів, але в залі присутні лише 78 членів палати (на записі - 0:01:20). У залі чутна репліка Матвієнко після невдалої реєстрації: «А? Збій якийсь у машині, так?» (На записі - 0:01:27). Потім Матвієнко каже, що частина тих, що запізнилися, попросили «приєднати» їхні голоси. Відбувається поіменна перереєстрація: кворум є, табло показує, що в залі знаходяться 85 сенаторів (на записі - 0:03:14). «Кворум є, притому що у нас ще кілька людей на підході», - коментує Матвієнко і оголошує засідання відкритим.
Починається голосування по порядку (на записі - 00:05:50). Порядок в цілому схвалюють вже не 85, а 89 сенаторів. Через ще кілька хвилин Рада виступає за процедуру відкритого голосування (на записі - 00:08:46). Це рішення схвалено, але проголосували наразі - не 89, а 87 осіб. При цьому, як показує система, голосували всі 100 відсотків сенаторів.
Через сорок хвилин (00:48:56) сенатори голосують за припинення дебатів. Рішення прийнято, на табло знову 87 проголосували. Потім Рада Федерації голосує за схвалення звернення Володимира Путіна (00:51:19). На табло - 90 осіб «за». З'ясувати, скільки саме сенаторів в ході засідання не голосували після початкової реєстрації, не можливо, бо стенограма засідання верхньої палати на момент написання статті не була опублікована.
У регламенті верхньої палати прописано (статья. 60 «Способи голосування на засіданні Ради Федерації»), що голосування на засіданні Ради «здійснюється з використанням електронної системи або бюлетенями». За замовчуванням, як це було 1 березня, голосування проводиться через електронну систему. Далі, згідно з регламентом, сенатори повинні зареєструвати в системі свої персональні картки (стаття 44), після чого карти тих з них, хто не пройшов вчасно реєстрацію, блокуються (стаття 63).
На момент вдалої реєстрації в залі було 85 сенаторів, тому й проголосувати за дозвіл президенту на введення військ повинні були не 90, а 85 сенаторів. Регламент РФ передбачає, що перед голосуванням за рішенням палата може провести додаткову реєстрацію (стаття 44). Але для цього (стаття 66) головуючий або повинен винести «процедурне питання» про проведення додаткової реєстрації на голосування, або ж самостійно прийняти відповідне рішення, якщо в залі немає ніяких заперечень. Першого березня по «процедурного питання» палата не голосувала, про наявність заперечень проти додаткової реєстрації присутніх теж ніхто не питав.
У підсумку рішення схвалити прохання Володимира Путіна було прийнято з порушенням регламенту Ради Федерації (не була проведена додаткова реєстрація, не були блоковані персональні карти сенаторів, які запізнилися), що ставить під питання легітимність всієї процедури. Подібний висновок дозволяє, в тому числі, зробити і позиція глави верхньої палати Валентини Матвієнко, яку вона висловила зовсім недавно. У лютому 2014 року, коментуючи законотворчу практику в Думі, вона нагадала колегам «про рішення Конституційного суду Росії, відповідно до якого порушення регламенту і процедур прийняття закону може бути підставою для його скасування в разі звернення до Конституційного суду». Мова, швидше за все, йшла про рішення КС від лютого 2013 року у справі про нові правила проведення мітингів: суд підтвердив, що поправки до закону про мітинги, які значно обмежили свободу зібрань в Росії, Держдума прийняла з порушенням регламенту, але достатніх підстав для їхнього скасування не знайшов, що спровокувало дискусію серед суддів про обґрунтованість такого рішення.
Конституційний суд аналізував поправки про мітинги на їхню відповідність Основному закону Росії в контексті зміни обсягу конституційного права громадян на свободу зібрань. У випадку з Радою Федерації, який дозволив президенту ввести війська в Україну, мова також йде про виконання конституційної норми. Логічно, що рішення Ради також може бути оскаржене в Конституційному суді, якому, як мінімум, доведеться оцінити, чи допустимі подібні порушення регламенту при прийнятті ключового для майбутнього країни рішення.
Втім, навіть якщо це і буде зроблено, легітимність дій Володимира Путіна, зважся він хоч завтра ввести війська в Крим, це не підриває. Справа в тому, що президент Росії має можливість застосовувати військову силу за кордоном особисто, без всякого схвалення з боку парламенту. Сенатори самі поділилися з ним цим правом: у 2009 році верхня палата парламенту прийняла постанову «Про оперативне використання формувань Збройних Сил Російської Федерації за межами території Російської Федерації», в якому дозволила президентові Росії самостійно приймати рішення про використання формувань ЗС РФ за межами території Росії. У доповнюючому постанову законі «Про внесення змін до Федерального закону "Про оборону"» жодного обґрунтування необхідності в прийнятті такого рішення зазначено не було, лише стверджувалося, що проект закону був підготовлений «за підсумками зустрічі Президента РФ з членами Ради палати РФ Федеральних Зборів РФ 17 лютого 2009 року».
У результаті президент Росії, згідно пункту 2.1 статті 10 закону «Про оборону», отримав можливість «оперативно» використовувати збройні сили за кордоном для «відбиття нападу» на російські війська за межами території РФ, відбиття або запобігання «агресії проти іншої держави», для захисту своїх громадян за кордоном і, нарешті, для боротьби з піратством і забезпечення безпеки судноплавства. Що саме означає «оперативне» використання - неясно, але, судячи з усього, мова йде про ті випадки, коли втручання потрібне тут і зараз, а часу у президента на те, щоб чекати схвалення військових дій за кордоном, немає. Зі схожою ситуацією Росія зіткнулася в 2008 році в Грузії, коли дозволу Ради Федерації Кремль не просив, а оголосив про початок операції з примусу Грузії до миру через посилення миротворчого контингенту.
З юридичної точки зору формулювання «оперативне використання» не має на увазі ніяких кінцевих термінів військової операції, ініційованої президентом без дозволу Ради Федерації. Втім, у листопаді 2009 року, вже після прийняття закону, повпред президента у верхній палаті Олександр Котенков намагався переконати сенаторів у зворотному, пояснюючи, що мова йде саме про «оперативне використання» ЗС. «Будь-які злостиві домисли з боку недоброзичливців РФ в цьому питанні неправомірні», - заявив тоді чиновник і пообіцяв, що якщо мова піде про довгострокове перебування Збройних сил РФ за кордоном, то рішення Ради Федерації буде необхідне. На жаль, закон і це питання лишається відкритим, так трактувати термін «оперативне використання» можна як завгодно.
Варто зазначити, що питання до такого нововведення одними з перших виникли в України. У тому ж 2009 році офіційний Київ звернувся до Москви за роз'ясненнями щодо поправок до закону про оборону. У відповідь міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров за підсумками переговорів з МЗС України заявив, що поправки до закону про оборону повністю відповідають нормам ООН і не несуть для України ніякої загрози. Київ ці роз'яснення "влаштували".
Найближчим часом навряд чи проясниться, чому Володимир Путін вирішив просити дозволу на використання сили у Ради Федерації. Можна припустити як те, що Кремлю необхідно було заручитися згодою сенаторів як інструментом тиску на політичних партнерів, в тому числі і зарубіжних, так і те, що президент хотів розділити з сенаторами відповідальність за ймовірне введення техніки і солдатів на територію України. У всякому разі маневр, який вибрала російська влада, через поспішність політиків виявився сирим. Критикуючи новуі владу України за їхню нелегітимність, а також за те, що законно обраний президент Віктор Янукович був позбавлений повноважень без дотримання необхідних процедур, представники російської влади не забезпечили дотримання власних.
Напередодні Роскомнадзор виніс попередження порталу Lenta.ru, який опублікував інтерв'ю з активістом Правого сектора, що містив посилання на матеріал лідера руху Дмитра Яроша. У Росії повторне подібне попередження автоматично означає відкликання ліцензії ЗМІ.
Після цього 12 березня зі своєї посади без пояснення причин була звільнена головний редактор Lenta.ru Галина Тимченко, яка займала цей пост з 1999 року - з моменту заснування порталу. Її місце зайняв заступник генерального директора компанії із зовнішніх комунікацій Олексій Гореславський, який прийшов у компанію в листопаді 2013 року.
13 березня стало відомо, що редакцію за власним бажанням покинуть 39 співробітників, в числі яких 32 журналіста, всі фоторедактори (п'ять чоловік) і два співробітники адміністративного відділу.