Перекладачка фотографа сказала, що в Донецьку її можуть вбити, довідавшись, що вона з Маріуполя.
Під час поїздки до Маріуполя відомий французький фотокореспондент Жером Сессіні побачив гострий розкол поміж українцями, як ніколи досі, пише видання Liberation.
Дорога з Києва - неблизька, а пейзаж одноманітний. Ніщо з побаченого не обіцяє гострих вражень чи самозабуття, які може викликати лише війна. Кожне дерево, кожна заправка вздовж дороги викликають лише відчуття похмурої буденності, зазначає автор.
"Ми їдемо разом з українськими добровольцями. Вони займаються логістикою розквартированої в Маріуполі Національної гвардії. Базікають вони без угаву. Я вловлюю з їхньої розмови лише кілька слів, які нагадують, що на іншому кінці шляху - війна. Маріуполь - стратегічне місто на березі Азовського моря. Його захоплення поначило б перший етап шляху від Донбасу до Криму", - розповідає фотограф.
"Я вперше прибуваю на схід країни не через позиції повстанців, чи терористів, як їх називають у різних таборах. Зазвичай я не їжджу від табору до табору - не з ідеологічних чи політичних переконань, а щоб не скотитись до оманливого нейтралітету, який ставить на один рівень жертв і катів. Після Майдану я вирішив побувати на території бунтівників. Жителі Донбасу були для мене жертвами конфронтації Києва і Москви. Жертвами артилерійського обстрілу українських військ, остракізму Києва та гуманітарної кризи з більш ніж 500 тис. біженців", - продовжує Сессіні.
Укріплений табір
Фотограф розповів, що коли вони проїжджали через українські блокпости, водій прошепотів пароль на вухо збройним охоронцям. Маріупольський аеропорт перетворився на укріплений табір Національної гвардії. Зал очікування став казармою, де неохайні на вигляд солдати сплять і чистять зброю. Група людей зібралася навколо старого чорно-білого телевізора, по якому йде якась розважальна програма. Скляні отвори закладено мішками з піском, говорить Сессіні.
"Нас зустрічає Андрій, високий і усміхнений хлопець. Він бритий налисо, вiк не визначити. Він командує Нацгвардією в цьому секторі аеропорту. Під час протестів на Майдані він служив у спецназі. Він ішов проти демонстрантів, але цього вечора вчорашні вороги їдять і п'ють горілку за одним столом. Три бійці Беркуту і три бандерівці - сьогодні у національній гвардії на маріупольському фронті", - говорить кореспондент.
Ненависть
"Якщо вони за Росію, нехай їдуть до Москви". Ці слова звучать тут безупинно. Презирство до мешканців цієї області Донбасу є очевидним. Культурні відмінності між проєвропейським заходом країни і російськомовним сходом існували завжди, але після Майдану і усунення Президента Віктора Януковича вони перетворились на несприйняття і ненависть, каже автор.
"Мені нерідко здавалось, що на задньому тлі конфлікту, окрім політичного протистояння, існує і класова боротьба. Східні пролетарі підтримують позицію Росії, чим викликають на себе презирство українців з вищого середнього класу, яким потрібен західний прогресивізм", - зазначає Сессіні.
"Зрештою, лише побувавши в Маріуполі, я усвідомив всю глибину прірви, яка розділила українців. Точку неповернення, здається, вже пройдено, а спільне існування вже ніколи не буде можливим. Про це свідчить реакція моєї перекладачки на пропозицію супроводити мене до Донецька: вона не поїде туди ні за які гроші. Там її вб'ють, коли довідаються, що вона з Маріуполя", - розповідає французький фотограф.