Існують також й інші грошові транші, з яких складається обіцяна фінансова допомога Євросоюзу Україні в розмірі 11 мільярдів євро, однак вони надходять дещо дивним чином. У звіті Єврокомісії, приміром, йдеться про трьохсотмільйонний кредит від Euratom, європейського агентства, що відповідає за ядерну безпеку на континенті. Про кредит агентства Euratom було оголошено в липні, проте рішення про його надання було прийнято ще у 2011 році, задовго до анексії Криму Росією.
Не зрозумійте мене неправильно. Цей кредит - хороше вкладення коштів в екологічну безпеку Європи, і Україна його дуже потребує. Ця країна пережила найстрашнішу ядерну катастрофу, аварію на Чорнобильській АЕС у 1986 році, і вже давно потребує того, щоб знизити свою залежність від імпорту російського газу. Таким чином, цей кредит гідний схвалення. Однак його навряд чи можна назвати відповіддю на поточну кризу.
Подібним же чином 3 млрд євро нашумілого пакету фінансової допомоги від Євросоюзу надходять в рамках проектів, які мають бути реалізовані Європейським інвестиційним банком з 2014 по 2016 рік. Насправді за 17 місяців з того моменту, як Євросоюз оголосив про фінансову допомогу Україні, Європейський інвестиційний банк підписав кілька нових контрактів на загальну суму в 1,3 мільярда євро.
Серед них були контракти, що стосуються будівництва заводів з очищення води, домовленість про надання кредитів малому та середньому бізнесу, ремонту транзитних ділянок газопроводу і кілька проектів з відновлення інфраструктури, зруйнованої в ході конфлікту на сході України. Все це дуже цінно.
Але чи справді 3 млрд євро від Європейського інвестиційного банку являють собою кошти, виділені спеціально на боротьбу з наслідками кризи? Або ж банк скористався вже існуючим фінансовим пожежним шлангом? За 17 місяців до 5 березня 2014 року, коли було оголошено про початок програми Європейського інвестиційного банку, цей банк підписав з Україною нові контракти на загальну суму в 1 млрд євро, що не дуже сильно відрізняється від суми контрактів за наступні 17 місяців і цілком вписується в загальну позитивну динаміку розвитку відносин.
Євросоюз упевнений у тому, що він багато робить для України. За словами його представників, якщо скласти все разом, то його підтримка виливається в "найзначнішу фінансову допомогу, коли-небудь надану Євросоюзом країні, яка не входить до його складу, за такий короткий термін". Немає ніяких причин сумніватися в істинності цієї заяви.
Зараз, коли Україна страждає від важких фінансових крововтрат, вливання коштів Євросоюзу, ВМФ і США, надані їй до теперішнього моменту, вберегли її від набагато серйозніших економічних проблем. Крім того, Україна являє собою особливий ризик для своїх донорів: вливання грошових коштів у країну з одним із найбільш корумпованих бюрократичних апаратів у світі - це непросте завдання.
Але подібні міркування занижують планку. Європа не стикалася із ситуацією, яка укладала б у собі настільки серйозні стратегічні ризики, з часів холодної війни. Для збереження здоров'я континенту в довгостроковій перспективі стабілізація України та укладення з Росією угоди щодо меж її права на використання впливу в сусідніх державах не менш важливе, ніж збереження Греції в єврозоні.
Більш того, спроби переконати всіх у тому, що обсяги фінансової допомоги Україні більші, ніж вони є насправді, настільки ж небезпечні, наскільки вони звичні. Євросоюз не може дозволити собі вселяти надії, а потім розбивати мрії такої тендітної країни, як Україна - країни, яка пішла на величезний ризик заради шансу на інтеграцію з економікою та політичними цінностями Євросоюзу.
Європейська комісія зробила все можливе шляхом відносно невеликих витрат і спробувала трохи замаскувати цю реальність, перейменувавши те, що вже існувало. Вона б зробила більше, якби у неї було більше можливостей. Тим не менше, це повинні вирішувати уряди 28 держав-членів Євросоюзу. Разом із США їм необхідно зробити все можливе, щоб підтримати українську економіку.