В Україні до 19-ї річниці державної незалежності відкрито черговий пам'ятник націоналіста. На цей раз була увічнена пам'ять Степана Ленкавського, одного з засновників організації українських націоналістів (ОУН), який очолив її після знищення Степана Бандери, пише Павло Дульман в Российской газете.
Бронзовий
пам'ятник автору так званого декалога українського націоналіста, десяти
заповідей профашистських активістів (наприклад, заповідь номер вісім наказує
ненавидіти і знищувати ворогів нації) був встановлений на його батьківщині, в
центрі села Угорники, що в Івано-Франківській області. На заході були присутні
жителі села, чиновники обладміністрації, представники ультранаціоналістичних і
просто націоналістичних партій. Пам'ятник вартує близько 250 тисяч гривень
(більше 30 тисяч доларів), і гроші на нього, за словами сільського керівництва,
дали місцеві "меценати". Монумент буде вінчати новий сільський сквер,
знову ж таки імені Ленкавського.
До речі, це вже
п'ятий пам'ятник Ленкавському на Івано-Франківщині. А вже пам'ятників Бандері
та іншим "борцям" в цій місцевості незчисленна кількість. Складно
сьогодні на Західній Україні знайти село, де не було б пам'ятної дошки,
пам'ятника або вулиці імені якогось місцевого націоналіста. Про міста взагалі
не йдеться - всі місця, де колись стояли пам'ятники Леніну, давно зайняті
Бандерою. І до старих монументів постійно додаються нові.
Складно сьогодні
на Західній Україні знайти село, де не було б пам'ятної дошки, пам'ятника або
вулиці імені якогось місцевого націоналіста. Про міста взагалі не йдеться - всі
місця, де колись стояли пам'ятники Леніну, давно зайняті Бандерою.
Дивна ситуація,
враховуючи, що той же Бандера, нагадаємо, був позбавлений звання героя України.
Але тут вже працюють інші закони.
Справа в тому, що
пам'ятник Ленкавському, як, власне, і монументи іншим націоналістам,
розставлені по Західній Україні, належать до об'єктів місцевого значення.
Рішення про їх установку - виняткова прерогатива обласних та районних влад. Ні
президент, ні Верховна Рада не можуть завадити цьому процесу. Державна влада
займається тільки пам'ятниками державного значення, витрати на будівництво яких
внесені до держбюджету після обговорення в парламенті. Такими, наприклад, як
комплекс пам'яті жертв Голодомору в Києві. З пам'ятниками місцевого значення
все набагато простіше - досить ініціативи місцевих жителів або громадської
організації, яку підтримають депутати на місцях і виконавча влада в особі
обласних чи районних архітектурних і культурних департаментів і комісій. І навіть
не обов'язково вносити витрати в бюджет, для такої справи завжди шукають, а у випадку
з пам'ятниками націоналістам - успішно знаходять, спонсорів і
"меценатів".
В трьох західних
областях України пам'ятники ватажкам і ідеологам націоналістів поки що з'являтимуться.
Однак на державному рівні вони вже персони нон грата: ні в Києві, ні в
Донецьку, ні в Одесі для них місця більше немає.
У випадку з
пам'ятником Ленкавському всі формальності були дотримані. Чого не скажеш про
скандально знаменитий бюст Сталіна в Запоріжжі. Комуністи, котрі ініціювали
його встановлення на власній території, у дворі обкому, жодних дозволів так і
не отримали і змушені були погодитися з тим, що алюмінієвий бюст генералісимусу
значиться за документами як "мала архітектурна форма", що практично
не вимагає узгоджень.
Таким чином, в трьох
західних областях пам'ятники ватажкам та ідеологам націоналістів поки що з'являтимуться.
Однак на державному рівні вони вже персони нон грата: ні в Києві, ні в
Донецьку, ні в Одесі для них місця більше немає.
***
У рубриці Огляд
преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін.
Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.