Через ракетні обстріли росіянами цивільного населення нашої країни, із сотнями жертв, Україна закликає світову спільноту визнати Росію державою-терористом. Чи можливо це, і що це дасть?
Політична позиція
Ракетні обстріли мирного населення Кременчука, Вінниці, Дніпра, Миколаєва, Харкова свідчать про те, що ворог продовжує втілювати свої криваві плани щодо України, вбиваючи навіть дітей. І продовжує збільшувати кількість злочинів проти людяності. Ця вседозволеність і безкарність свідчать про недостатню рішучість світу у захисті принципів демократії та міжнародного права, про зволікання у запровадженні більш відчутних санкцій проти Росії. 28 червня 2022 року, виступаючи на засіданні Ради Безпеки ООН, президент України Володимир Зеленський запропонував ввести поняття «держава-терорист» та визнати злочинні дії російської армії терористичним актом проти населення України. Він заявив, що потрібно забезпечити цей статус юридично, на рівні ООН, і карати будь-які держави-терористи.
"Визнання Росії країною-спонсором тероризму - це, в першу чергу, політична позиція країни, яка засвідчує воєнні злочини Росії на території України та злочини цієї держави проти людяності взагалі. Визнання Росії країною-спонсором тероризму - потужна можливість зменшити витрати РФ на широкомасштабні військові дії на території України, а отже і кількість жертв серед мирного населення. Адже відповідний статус передбачає численні фінансові обмеження, заборону продажу оборонної продукції, контроль за експортом товарів подвійного призначення тощо. Отримання такого статусу не змінить ворожої політики Росії щодо України одразу. Однак це дасть потужний поштовх у напрямку зміни злочинної влади та політичного курсу РФ, а, можливо, і усвідомлення росіянами усього жаху війни їхньої держави проти України", - повідомляє інформаційне управління Верховної Ради.
Нагадаємо, що, зокрема, Ірак внесли до списку країн-спонсорів тероризму 1979 року, виключили - 2004-го, Кубу внесли 1982 року, виключили - 2015-го. Корейська Народно-Демократична Республіка внесена у 1988 році, виключена - у 2008-му, однак у листопаді 2017 року її повторно внесена до цього списку.
Правова колізія
Крім ганьби, морального засудження та зневаги, - яких утисків може зазнати держава-терорист?
"Якби було визнання Росії державою - спонсором тероризму, було бдуже багато можливостей застосовувати блокування різних активів, і не тільки самої Росії, але й країн, які з нею співпрацюють. Вважається, що навіть співробітництво з державою, яка визнається спонсором тероризму, накладає шалені санкції на фірми, банки, різні структури. Але є сумніви щодо того, що це все станеться. Головна проблема в тому, що Росія має право вето у ООН. Навіть якщо США визнають РФ державою-терористом, це нічого не змінить. Уже є санкції США і ЄС, але не переривають стосунків з Росією. Справді дієві міжнародні санкції можуть бути введені тільки рішенням Ради Безпеки ООН. Тоді РФ справді стала б світовим вигнанцем, і нам було б легше боротися з нею. Але ж членство її в ООН, і, відповідно, право вето, усі наші наміри у цьому плані зводить нанівець. Тому ці наші звернення до міжнародної спільноти - лише декларування наших прагнень, наше відношення до Росії», - каже експерт з економічних та політичних питань Всеволод Степанюк.
Як саме Росії вдалося стати членом ООН? Про це неодноразово розповідав постійний представник України при ООН Сергій Кислиця. Деталі він нещодавно вкотре нагадав на засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченому проблемі агресії Росії в Україні. Він нагадав, що у Раді Безпеки і Генасамблеї ООН не було голосування щодо прийняття Російської Федерації замість Радянського союзу після його розвалу у 1991 році.
"Подія, що сталася в цій залі в грудні 1991 року, спровокувала послідовність трагічних подій. Уявіть собі, в останній день перед Різдвом голова Ради Безпеки, радянський посол Воронцов закриває засідання Ради. Наступне засідання Ради відкриває та сама людина – і, о, диво! – як представник іншої країни – Російської Федерації. Країни, яка на той момент була відсутньою в Статуті ООН і взагалі у списку країн-членів ООН", - зазначив Кислиця.
За його словами, не було офіційного рішення жодного органу, і це сталося не через різдвяні канікули. Президент Єльцин лише повідомив ООН про своє рішення, і хтось прийняв це рішення до виконання без публічного обговорення і без голосування. А послу Воронцову вдалося переконати генсека прийняти під ялинкою його вірчі грамоти як представника Росії.
З того часу періодично постає питання: чи можна виключити Росію з ООН, враховуючи її грубі порушення Статуту ООН, зокрема такого основоположного принципу, як принцип незастосування сили чи погрози силою в міжнародних відносинах. Згідно зі Статутом ООН, виключити Росію з цієї організації можна лише за згодою самої Росії. Адже виключення з ООН, так само як і будь-яка зміна статуту організації, потребує згоди постійних членів Ради Безпеки ООН, кожен з яких може заблокувати будь-яку резолюцію цього органу ООН. Отже, виходить, що усі спроби позбутися Росії в ООН неодмінно заходять у глухий кут, і держава-терорист продовжує безкарно вчиняти міжнародні злочини.
Чи є можливість виправити помилку більш ніж 30-річної давнини? Росія, на відміну від України та Білорусі, ніколи не була членом ООН. Крім того, Росія та СРСР - різні держави, різні суб’єкти міжнародного права, яких не слід ототожнювати. Також немає юридичних підстав вважати Росію продовжувачем СРСР, оскільки Росія і СРСР - різні держави, котрі певний час існували паралельно. По відношенню до СРСР Росію можна вважати лише правонаступницею, але так само, як і інші колишні "радянські республіки". Утім, міжнародне право все одно не передбачає можливості правонаступництва держав відносно членства в міжнародних організаціях. Все свідчить про те, що підставою захоплення Росією місця СРСР у Раді Безпеки ООН стало не правове, а суто політичне рішення, очевидно, продиктоване міркуваннями якоїсь політичної доцільності.
Відстоюючи своє місце в ООН, Росія посилається на рішення Ради глав СНГ від 21 грудня 1991 року, в якому керівники деяких колишніх "радянських республік" підтримали продовження членства в ООН Росії замість СРСР.
Однак, як зазначив народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко, цей документ не може бути юридичною підставою для набуття Росією членства в ООН замість СРСР, у тому числі й з огляду на те, що це порушує Статут ООН, який передбачає свої критерії і процедури членства у цій організації.
Як бачимо, позиції Росії в ООН юридично досить хиткі, але вони дають можливість їй уникати деяких міжнародних санкцій. Чи виправить колись ООН цю правову колізію?
Галина Гірак