Уже сім років ми маємо можливість звертатися за допомогою електронних петицій до органів влади, від найвищої - до місцевої. Про що йдеться у цих зверненнях і як на них реагують?
Повістки, "діти війни" й одностатеві шлюби
Незважаючи на воєнний стан, люди не перестають писати петиції. У травні одну з них, яка набрала понад 25 тис. голосів, активно підтримав президент Володимир Зеленський. У ній йшлося про необхідність запровадження візового режиму з Росією. І з 1 липня це стало реальністю. Мабуть, не петиція була головним аргументом для цього, але підтримка народу важлива. Зараз вісім петицій до глави держави, що набрали потрібну кількість підписів, - на розгляді. В них, зокрема, йдеться про заборону в Україні одного з російських букмекерів; припинення видачі повісток на блокпостах, АЗС і на вулиці; введення процедури надання громадянства України іноземцям, які захищають нашу країну; введення у зв’язку із повномасштабним вторгненням російської армії статусу "дитина війни" з призначенням довічної щомісячної допомоги;легалізацію одностатевих шлюбів, а два звернення стосуються пам’ятника Катерині ІІ в Одесі: одне пропонує його знести, а інше - замінити на статую американського актора Біллі Геррінґтона, найбільш відомого за гей-порнофільмами,
"Петиції - це дуже хороша ідея. Адже, як мінімум, влада публічно мусить реагувати на ті, які підтримала потрібна кількість людей. Але на прийняття рішень петиції великого впливу не мають, зверху отримують підтримку тільки ті з них, які подобаються владі. А "незручні" їй пропозиції шансів на просування не мають. Тобто зараз можемо говорити про те, що баланс ефективності петицій 50 на 50. Сподіваюся, що ті 50 відсотків результативності цих звернень поступово рухатиметься до 100, щоб петиції стали вагомим інструментом демократії", - каже політтехнолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
На його думку, не можна відкидати того, що певні петиції можуть з’являтися, коли влада хоче просунути ту чи іншу ідею, щоб перевірити, як на неї реагуватиме суспільство. Але цей технологічний інструмент можуть використовувати і опоненти влади. Цей рух може бути двостороннім.
"Петиції, як форма спілкування влади з народом, - одна із складових демократії. Вона у нас поки що не без вад. Іноді можновладці намагаються давати відповіді формально, а десь, на місцях можуть вимагати занадто велику кількість підписів, необхідних для набуття чинності петиції. Але це лише помилки, недоробки, недоліки. Впевнена, що їх поступово виправлять. Але найголовніше те, що петиції, як і телефони гарячих ліній міністерств та відомств, допомагають авторам та тим, хто їх підтримує своїми підписами, випустити пару. Це дуже важливо. Невдоволена людина не піде кудись кричати і скандалити, а напише петицію, куди вкладе весь свій гнів, негатив, нагромаджений через проблему, порушену в петиції. Тому влада має підтримувати прагнення людей безпосередньо, за допомогою петицій, сигналізувати їй про наболіле. І має гідно реагувати, щоб їх не розчарувати", - вважає психолог, культуролог, доцент Києво-Могилянської академії Юлія Нікішенко.
Без закликів до насильства
Електронні петиції увійшли до наших реалій у липні 2015 року, коли у Верховній Раді було ухвалено відповідний президентський законопроект, який став статтею 23-1 Закону України "Про звернення громадян". З того часу з петиціями можна звертатися до глави держави, Верховної Ради, Кабміну та місцевих органів влади. Для розгляду петиції президентом, урядом чи парламентом потрібно зібрати 25 тис. підписів за 90 днів, столичною мерією - 10 тис. підписів, мерією Дніпра - 3 тис., Львова - 500. Місцева влада має право сама встановлювати ліміт на підписи у петиціях та час збору цих підписів, що фіксується у статуті територіальної громади.
Петиція можу бути відхилена з самого початку - через зміст: якщо в ній є заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності країни, пропаганда війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі чи до здійснення терактів.
Важливо, що коли петиція не набрала необхідної кількості підписів, вона все одно має бути розглянута, але вже не як петиція, а в порядку звичайних звернень громадян.
Мабуть, найкурйознішим прикладом цієї електронної демократії можна назвати петицію, яка набрала за президентства Володимира Зеленського рекордну кількість голосів - понад 60 тисяч. Це петиція за відставку президента Зеленського. Відповідаючи на неї, він перелічив умови, за яких, згідно законодавству, президент має залишити свою посаду, аде жодна з них не могла стати підставою саме для нього.
"Я, звичайно, втомлююся (особливо в старому офісі з привидами комунізму в шафах), але в цілому непогано почуваюся. Планую і надалі підтримувати хорошу фізичну форму", - так завершив глава держави свою відповідь на цю петицію.
Формат електронних петицій активно застосовується у понад 70 країнах світу. Вперше його запровадили у парламенті Шотландії 1999 року. В США платформу для оформлення електронних петицій запустили у 2011-му. Ініціювати петиції там можна з 13 років. А для їх розгляду необхідно зібрати протягом двох місяців 100 тис. підписів. За рік у середньому на сайті Білого дому реєструють до 200 тис. петицій.
У Великій Британії інструмент електронних петицій почав функціонувати з 2011 року. Петиції, що набирають 100 тис. підписів підтримки, розглядають у парламенті на дебатах. В країнах Балтії петиції можна подавати через Facebook, а якщо ініціатива набирає 50 тис. підписів, вона автоматично стає законопроектом у парламенті.
Існують і неурядові міжнародні платформи для оформлення електронних петицій. Найпопулярніші петиції на цих платформах за добу набирають мільйони підписів. Ніхто не зобов'язаний на них реагувати і відповідати, але ті, кому прямо чи опосередковано вони адресовані, все ж не мовчать. Свого часу, 2019 року, фанати кіносаги "Гра престолів"були невдоволені змістом восьмого сезону і вимагали перезняти шість останніх серій, змінивши продюсерів та сценаристів.
"Петиція показала, що до серіалу виявляється великий інтерес і навіть пристрасть. Це добре. Але це не те, над чим ми маємо серйозно замислитися", - заявив програмний директор HBO Кейси Блойс.
Галина Гірак