15 жовтня Олександр Лукашенко несподівано закликав Україну й РФ до переговорів: "Давайте зупинимо війну й домовимося". Та у цей же день до Білорусі прибули перші ешелони з російськими військовими.
"Танок живота" перед Путіним
Питання можливості вступу Білорусі у війну хвилює наразі багатьох, бо 10 жовтня Лукашенко заявив, що домовився з Путіним про "спільне регіональне розгортання військ", а міністр закордонних справ країни Володимир Макей повідомив: у країні оголошено "режим контртерористичної операції". Перед тим Лукашенко звинуватив Україну у "провокаціях" на кордоні та зараз проводить приховану мобілізацію.
Однак опозиційний російський політик Геннадій Гудков вважає: "бацька" лише виконує перед Путинім "танок живота" - поманити й кинути.
"Думаю, він цієї тактики буде притримуватися до кінця, поки йому не приставлять пістолет до скроні і не скажуть: "Або ти зараз йдеш воювати, або ми тебе "грохнемо". До цього часу він буде дурити голову Путіну, зображати лояльність, - розмірковує Г. Гудков. - Звичайно, він здав країну. Звичайно, він є пособником злочинів Путіна, й, звичайно, заслуговує на трибунал. Але він боїться вступати у відкрите боєзіткнення, оскільки тоді у нього взагалі ніяких шансів навіть фізично вціліти не буде. Думаю, він ніколи цього не зробить, якщо не приставлять пістолет до скроні - тому що вся його влада, його життя сьогодні залежать від підтримки силовиків. Якщо він цих силовиків кине у бій і їх почнуть кромсати, перетворювати на м’ясо у м’ясорубці війни - звичайно, вони стануть дибки. Вони його самі ще швидше скинуть, аніж це зробить народ. Думаю, він це гарно розуміє. Звичайно, можу помилятися - бо я не знаю, яким є рівень істерики, рівень тиску на Лукашенка. Але гадаю, він до кінця буде імітувати лояльність та активність, не піде у бій, якщо це не буде пов’язано з реальним ризиком для його власного життя".
Проте, на думку правозахисника й юриста Марка Фейгіна, Білорусь все ж є певним теоретичним резервом для РФ.
"У мене склалося враження, що у останні дні ситуація почала дещо змінюватися, вони (Путін з Лукашенком - ред.) про щось домовилися. Так, Лукашенко продовжує опиратись безпосередньому залученню у війну, робить суперечливі заяви, це на нього схоже, він завжди "зигзагами" такі речі робив. Тим не менше, відправка оцих 9 тисяч, можливо, й більше (росіян - ред.), об’яви про створення об’єднаного угруповання з білоруськими збройними силами - це все свідчення того, що Путін бачить необхідність нової спроби походу з Півночі", - зазначив М. Фейгін.
Та чи допоможе Лукашенко реалізувати ці наміри чи ні - інше питання.
"Там, кажуть, підірвані всі мости, все заміновано - так заявив зам міністра оборони Білорусі, і це підтверджує українська сторона. Ніякого зв’язку між двома країнами, через Полісся щоб пройти, це вже не буде легкою прогулянкою, як у лютому-березні. Там вже точно переріжуть усіх, лізти туди після Бучі й усього іншого… Та Бог знає, всіляке можливо", - додав М. Фейгін.
Водночас військовий аналітик СІТ Руслан Левієв стверджує, що відкриття "другого фронту" з Білорусі на Київ навряд чи можливе.
"Це відповідь Заходу, у контексті реакції на погрози (російські - ред.) про ядерну зброю. По-друге, такі чутки, що знову підуть на Київ, спеціально підтримуються - аби українські війська зняли частину сил зі Сватовського, Херсонського напрямку та відправили їх на захист цих рубежів, на Київ. Й тим самим російський фронт укріпився би на цих двох важливіших напрямках - Херсонщина та Луганська область. Мені здається, саме з такою метою робиться перекидання військ, - зазначив він. - Я по-старому не очікую, що підуть на Київ".
Білоруси можуть повернути на Мінськ
На що ж все-таки може розраховувати Путін? Чи змусить він Лукашенка вступити у війну, або обійдеться без збройних сил Білорусі, наважиться на нову наступальну операцію з Півночі?
Військовий експерт Юрій Федоров каже, що розмірковувати про рішення Лукашенка - чи прийме він рішення власними силами вторгатися до України, чи не прийме - наразі доволі складно.
"На мій погляд, він буде уникати цього до останнього і, у підсумку, якось спробує викрутитись. Хоч треба визнати,що Путін йому викручує руки всерйоз", - сказав він у ефірі Фейгін.LIVE.
Та що ж буде, якщо все-таки Лукашенко вирішить кинути свої збройні сили на війну з Україною? За словами фахівця, ті 9 тисяч російських військових, які відправлені до Білорусі - це "свіжомобілізовані". Сенсу від них не дуже багато, а може й взагалі - не буде.
"Припустимо, ще 5-10-20 тисяч мобілізованих. Але, однаково, це ті ж самі мобілізовані, які воювати не вміють, у яких явно не вистачає та не буде вистачати офіцерів, що мають досвід бойової служби, - продовжує він. - Бо розповідають (і, гадаю, це достатньо правдоподібно), що командирами взводів у Росії призначають курсантів, що не закінчили курс, їм 20-21 рік максимум. А мобілізовані - це люди 27-28 років, а то й 40-ка. Ну от як двадцятирічний хлопець буде командувати цією масою? Для мене це - загадка. Ну, можливо, один зі ста має якийсь досвід. А так, скоріше, мобілізовані будуть цими лейтенантами командувати".
При цьому Україна з початку війни не сиділа, склавши руки, а старанно укріплювала кордон з Білоруссю.
"Я впевнений у цьому на 100%, розуміючи, що для України це питання не теоретичне, а доволі практичне. Так ось, і мости підірвані, й мінні поля є, й, гадаю, інженерні споруди там є. Що таке Полісся, особливо в умовах осіннього бездоріжжя? Це болото. Пройти можливо по дуже обмеженій кількості лісових доріг. А на цих дорогах російсько-білоруська армада буде легкою здобиччю, аби її вражати всіма можливими засобами, - зазначив експерт. - Важливо також те, що білоруська армія - далеко не найсильніша. Вважається, що чотири мотострілкові бригади у сухопутних військах мають якусь більш-менш бойову підготовку. Це приблизно 15-18 тисяч людей. З них дві мотострілкові бригади, як вважають усі аналітики, можна виділити для операції в Україні. Це менше 10 тисяч. Ці бригади бойового досвіду не мають. Тобто, сенс наступати на Київ, коли провалився наступ наприкінці лютого - у березні, коли ситуація буле набагато більш сприйнятлива для наступаючих військ? Думаю, це самогубство. Частини, що вторгнуться, будуть розбиті десь протягом тижня".
Він також припустив, що ті ж самі білоруські офіцери, яким буде дана команда ввести війська в Україну, можуть повернути до Мінська.
"Ось, до речі, була нещодавно така цікава інформація з одного пабліка, судячи з усього, досить гарно інформованого: у білоруській армії не залишилось ні одного солдата чи генерала, які мають відношення до так званого "проросійського угруповання". Лукашенко вчасно і вже досить давно це зробив, його кадрова політика в армії будувалась на тому, аби висувати на командні позиції людей, відданих зовсім не Володимиру Путіну, а Олександру Григоровичу Лукашенку - з тим, аби не створювати зайвого інструменту тиску, котрий Путін може використовувати, щоб командувати самим Лукашенком і Білоруссю в цілому, - розповів Ю. Федоров. - Що-що, а питання збереження своєї влади для Олександра Григоровича на першому місці. І вся історія стосунків Путін-Лукашенко, Білорусі й Росії протягом 15 років - вкрай складна, ніякої симпатії ці дві людини, й, відповідно, госапарати одне до одного не відчували. У Білорусі зовсім не прагнуть ставати якоюсь провінцією, областю або черговим федеральним округом РФ. Так що я чомусь впевнений, що Лукашенко ризикувати не буде. При цьому стукаючи ногами, розмахуючи руками й отримуючи за це нормальні, необхідні для країни й для нього особисто гроші".
Ірина Носальська