Зважаючи на те, що відчуття поразки Росії - вже у повітрі, все більш нагальним є розуміння, яким саме після війни стане цей світ: що зміниться у розподілі сфер впливу, політичних та економічних можливостях країн.
Двоцентричність та більше демократії
Війни - це завжди поворотні пункти історії. Наслідком Другої світової стало утворення міжнародної Організації об’єднаних націй (ООН), що замінила Лігу націй. Головні проблеми при створенні ООН узгодили на конференції представників СРСР, США й Великобританії у Думбартон-Оксі 1944 р. Порядок голосування у Радбезі та склад членів ООН керівники держав узгодили в Криму у 1945 р. Тоді ж було вирішено, що засновницька конференція відбудеться у Сан-Франциско, й 26 червня 1945 р. її учасники підписали Статут ООН; серед них була й Українська РСР.
Статут ООН проголошує рівноправність усіх людей, повагу до прав людини і основних свобод. Згодом цей розділ було доповнено ухваленою в грудні 1948 р. Генасамблеєю ООН Декларацією прав людини. Статут зобов’язує вирішувати суперечки мирним способом, дотримуватися міжнародних договорів. Основне призначення ООН, згідно зі Статутом, - забезпечення загального миру та безпеки в усьому світі.
Однак 24 лютого 2022 року Росія зухвало порушила цю світобудову, напавши на Україну й розв’язавши найбільшу війну з часів Другої світової. Та, на думку футуролога Френсіса Фукуями, після нашої перемоги новий світ стане більш демократичним, бо Україна "штовхає історію вперед".
"Я думаю, що якщо Росія буде змушена відступити і вивести свої війська з України, це буде великим поштовхом для демократії в інших частинах світу. Є багато людей, які борються проти диктаторських режимів у різних країнах, і вони дивляться на Україну. Якщо Україна зможе протистояти Росії, як це робить зараз, я думаю, що це надихатиме", - зазначив він у інтерв’ю KyivPost на початку листопада.
Як вважає юрист і правозахисник Марк Фейгін, післявоєнний світ буде двоцентричним. Механізм його розподілу між головними світовими гравцями - Сполученими Штатами та Китаєм (хоч останній, за словами Ф. Фукуями, не зацікавлений у розквіті світової демократії) - нині запущений, на що вказує майбутній січневий візит Держсекретаря США Ентоні Блінкена до КНР.
"Таке, до речі, вже було, коли у 1974 році Мао (китайський лідер Мао Цзедун - ред.) уклав угоду із Ніксоном (тодішнім американським президентом Річардом Ніксоном - ред.). На місці Блікена був Кісінджер (Генрі Кісінджер, що займав ту ж посаду, як Блінкен - ред.), - нагадав він у ефірі Фабрики новин. - Була підготована велика угода, що стала "генеральною репетицією" кінця СРСР. Думаю, зараз пішли за тією ж схемою. Довго міркували, як чинити зі зростанням Китаю, як йому протидіяти. І вирішили не протидіяти, а взаємно розподілити інтереси".
При цьому експерт підкреслив, що Китаю немає сенсу воювати з США, бо це позбавить країну всього, що вдалося досягти за останню чверть століття - на відміну від Росії, що у цей період рухалася вниз.
"Сьогодні на Землі мешкає 8 мільярдів людей, і значна їх кількість - у Китаї. Їх всіх треба поїти, годувати, давати освіту. А як це робити - збираючи рис? Завжди вважалося, що великі економіки можуть бути автономними, однак світ настільки змінився, що без технологій ця система вже розвиватися не може, бо не буде технологічного взаємообміну. Китай вибрав саме цю сторону, незважаючи на свої особливості: дійсно, він ніколи не прийме політичну демократію, права людини так, як їх розуміє Захід. Але й китайський погляд змінюється: виникає розуміння, що лідери управляють не лише народом, а й загальним рухом своїх країн", - відзначив М. Фейгін.
При цьому Росія, на відміну від Заходу, не може дати Китаю нових технологій - ані цивільних, ані військових - бо володіє застарілим, ще радянським виробництвом.
"У Росії немає ніякого потенціалу розвитку, люди, які мають все це створювати, біжать звідти, а залишаються люди з кувалдами. Це прямий шлях до кам’яного віку, - додав він. - Тому Китай, обираючи між тим та іншим, вибрав стосунки з багатими й прогресивними країнами. Все дуже просто".
При цьому, на думку фахівця, Тайвань не є "каменем спотикання" між США та Китаєм.
"Воювати за нього не будуть. Америка поступиться Тайванем, але не одразу й не так, по-іншому. Ну, ви хочете "одна країна - дві системи" - то зберігайте цей принцип століттями й живіть, як хочете. Буде визнано юридично цілісність Китаю з Тайванем, але не дозволять знищити суверенітет Тайваню, така ось бінарність", - передбачив М. Фейгін.
…Або мультиполярність?
Натомість, на думку американського політтехнолога Раміза Юнуса, післявоєнний світ може стати мультиполярним, із новими центрами тяжіння. А позбавлення Росії впливу у цій системі підтверджує саміт G20.
"Головна подія саміту - ця зустріч (Байдена і Сі Цзниньпіня - ред.), перша між ними за останні роки на такому рівні, у такій якості. Китайський лідер обраний на третій строк, тобто він контролює ситуацію у своїй країні. А Байден - після проміжних виборів, на яких демократам передбачали страшну поразку, та вона не відбулася, - підкреслив він у ефірі телеканалу Прямий. - У цілому, я побачив величезний позитив від цієї зустрічі, особливо після того, як президент США вийшов і сказав, що ніякої навіть "холодної війни" між США та Китаєм не буде, вони скоріше домовляться, ніж будуть сваритися. Осуд ядерного шантажу з боку Росії - тут Китай в одному окопі із США".
Війна розкрила слабкі місця існуючої світобудови. Тож лідери США та Китаю, за словами політолога, обговорили нову світову конфігурацію, у якій їхні дві країни матимуть ключове значення. Однак знайдеться місце і іншим гравцям.
"Світ не буде біполярним, як це було за часів Радянського Союзу та США, бо утворилися інші центри, що претендують на своє місце у багатополярному світі. Й однополярним світ теж не може бути, останні тридцять років це чітко показали: глобальна катастрофа, тобто агресія Росії проти України, продемонструвала, що треба змінювати правила, за якими людство існувало після Другої світової війни й до розвалу СРСР, - сказав він. - Скоріш за все, на цю тему вони (Байден та Сі - ред.) також говорили. Мали говорити й про те, які ще центри можуть бути: це Індія, Пакистан, Туреччина, а також Бразилія, звичайно, і Євросоюз. Як будуть працювати ці можливі центри, як потрібно буде утворювати нові політичні інститути на планеті, як змінити функціонально ту ж ООН, аби там не було шантажу з "правом вето", а також - як задовольнити країни, що не входять до Совбезу ООН.
Напевно, продовжив експерт, деякі з цих моментів будуть регулюватись саме США та Китаєм. Зараз існує ОБСЄ, - й можливо, якісь ще структури будутьстворені, у рамках котрих можна це обговорювати поза межами НАТО. Але якщо правильно використовувати ООН, у цьому може не бути необхідності. Та, у будь-якому випадку, і НАТО, і ОБСЄ, й всі інші структури будуть змінюватись, "бо нічого ж не працює".
При цьому політолог вважає, що жорстка риторика української влади щодо переговорів із РФ посилює наші позиції у світі, укріплює суб’єктність України та допомагає нашим союзникам на Заході успішніше лобіювати українські інтереси у своїх країнах.
"А якщо вчасно не вирішити тему Росії раз та назавжди - буде непереливки тим самим США та Китаю", - резюмував Р. Юнус.
Ірина Носальська