У Китаї зростає захворюваність на COVID-19. У відповідь на суворі обмеження уряду люди вийшли на масові протести. До вимог послабити коронавірусні заборони додалися політичні нотки.
Zero-COVID
Китай - перша країна, де ще наприкінці 2019 року виявили коронавірус. Тому там першими й запровадили карантинні обмеження - найжорсткіші у світі. Їх називають zero-COVID, тобто нульовий COVID. Суть їх у жорсткій ізоляції: в містах, де виявлені випадки захворювання, вводять суворі обмеження, тому не працюють підприємства, школи і магазини, крім продуктових, а населення примушують проходити тестування; хворих ізолюють в державних лікарнях або вдома, і вийти зі свого будинку вони мають право лише отримавши спеціальний дозвіл. Влада пояснює свої дії тим, що ці кроки запобігають поширенню хвороби і зменшують ризики захворювання людей з групи ризику - тобто, найвразливіших. І має рацію, адже смертність у Піднебесній нижча, ніж в інших країнах, де роблять ставку на поступове створення колективного імунітету. Але тривала антиковідна ізоляція, за якої життя практично зупиняється, призвела до занепаду економки.
Протягом трьох останніх місяців коронавірус знову почав вражати китайців. А наприкінці минулого тижня статистика з COVID-19 сягнула рекордних показників: кілька днів поспіль захворюваність сягала до понад 30 тис. осіб на добу. Відповідно, влада знову почала вводити карантинні обмеження, у відповідь на які країну охопили масові протести. Приводом для того, щоб невдоволені люди вийшли на вулиці, стала трагедія у місті Урумчі, де 24 листопада при пожежі в будинку загинули 10 осіб, ще 9 отримали серйозні опіки. Рятувальникам лише за три години вдалося загасити вогонь, оскільки тривалий час не могли дістатися на верхні поверхи багатоквартирного будинку через те, що вони були заблоковані через антиковідні обмеження.
Спочатку на акції протесту вийшли мешканці Урумчі, вимагаючи послаблення карантину. А протягом вихідних мітинги охопили вже 16 регіонів, включаючи найбільші міста - Пекін, Шанхай і Гуанчжоу, повідомляє CNN.
Вимагаючи пом’якшення антиковідних заходів, декотрі протестувальники тримали в руках чисті аркуші паперу, вимагаючи припинення цензури, а окремі учасники мітингів скандували заклики про необхідність дотримання прав людини.
Китайські ЗМІ мовчать - жодного слова про протести. Інформація про них оприлюднюється лише закордонними медіа-ресурсами. Зокрема, ВВС повідомляє про те, що протестувальники - переважно молодого віку, до них долучилися і студенти. А на стіні Пекінського університету хтось з них навіть написав: "Скажи ні ізоляції, так - свободі!".
На мітингах також лунали заклики проти диктатури, а деякі протестуючі скандували "Геть Сі Цзіньпіна, геть Комуністичну партію Китаю".
Правоохоронці придушували протести з палицями. Кілька демонстрантів затримані. Серед тих, кого поліцейські забрали до відділку у Шанхаї, був і журналіст ВВС Едвард Лоуренс. Але його досить швидко відпустили.
Все під контролем
У відповідь на протести муніципалітет Урумчі пообіцяв поетапно послабити умови блокування будинків, а в Пекіні вже заборонили перекривати входи до житлових комплексів для того, щоб вони завжди були доступними для аварійних служб.Представник МЗС Китаю Чжао Ліцзянь пояснив іноземним журналістам, що інформація про масове невдоволення громадян нібито не відображає того, що сталося насправді, повідомляє Reuters.
"Ми віримо, що завдяки керівництву Комуністичної партії Китаю, співпраці та підтримці китайського народу наша боротьба з COVID-19 увінчається успіхом", - заявив Чжао Ліцзянь.
Експерт з китайських питань з Asia Society Бейтс Гілл відзначає, що за 10 років перебування Сі Цзіньпіна при владі, це найпублічніші і найпоширеніші прояви гніву громадян проти політики його уряду.
Утім, Сі, скоріш за все, кардинально не змінюватиме тактику протидії коронавірусу. Адже він взяв на себе особисту відповідальність за ведення боротьби з COVID-19, виправдав zero-COVID необхідністю "ставити людей понад усе" і зарахував свою "правильну" політику щодо коронавірусу до власних політичних досягнень, коли нещодавно, у жовтні цього року, на ХХ з’їзді Комуністичної партії "боровся" за безпрецедентний третій термін для себе у якості верховного лідера.
Більшість аналітиків вважають, що хоч протести непокоять Сі, але шанси повалити його - нульові. Адже партійна, військова, силова та пропагандистська машини - під його контролем.
На думку колишнього професора Шанхайського університету політичних наук і права, а нині оглядача з Чилі Чен Даойіна, більшість протестувальників заспокоються, тільки-но будуть задоволені їхні особисті інтереси.
Тобто, запалу вистачить лише на те, щоб були дещо послаблені COVID-обмеження. Але не варто сподіватися, що правила карантину змінять радикально. Адже Сі вважає їх своїм здобутком. І якщо відмовиться від них, то, вийде, що все, що відбувалося раніше, було хибним. Також варто зазначити, що акції протесту не матимуть великих здобутків ще й через те, що люди не були достатньо організовані і не мали лідера, який очолив би їх. Тому всі політичні вимоги залишаться за дужками. Але сам факт того, що відбулося, примусить Сі трохи понервувати.
До слова, цього літа минуло 33 роки після студентських протестів у Пекіні на площі Тяньаньмень. Це була низка демонстрацій, які почалися 15 квітня 1989 року у Пекіні, і прокотилися по всій країні до 4 червня.
Протестувальники вимагали виділення коштів на освіту; підвищення зарплат; поваги до особистих прав та свобод, передбачених Конституцією КНР, у тому числі й права на демонстрації і свободу слова; боротьби з корупцією та подвійними стандартами у відносинах між звичайними громадянами та членами партії і їхніми родичами. Під час протестів часто лунав Інтернаціонал, що було виявом того, що вони не ставлять за мету зміну державного устрою чи політичного режиму. Був випадок, коли дехто з мітингувальників облив фарбою портрет Мао Цзедуна, виставлений на мавзолеї. Але самі ж учасники акцій протесту передали їх правоохоронцям.
Жодна вимога протестувальників не була виконана.А 4 червня влада за допомогою армії жорстоко придушила студентські протести. За різними оцінками, під кулями загинули сотні або й тисячі людей. В Китаї про цю трагедію завжди мовчали. Але міжнародне співтовариство засудило дії тодішньої влади Піднебесної.
Галина Гірак