За нещодавнім повідомленням Укроборонпрому, концерн завершує останні підсумкові випробування важкого ударного безпілотника українського виробництва. Почали в Україні виготовляти і власні 122-мм та 152-мм снаряди.
Зупинка ракетних атак "на замовлення"
Україна щиро вдячна західним партнерам, що не втомлюються постачати нам різноманітні види озброєнь: без цього зараз ми не здатні були би протистояти російській військовій машині. Проте не треба й забувати, що власна зброя - це, у першу чергу, дієвий важіль для стримування агресивного російського сусіда. Тому розвиток української "оборонки" - процес просто неминучий.
Активізувався він із початком війни: з березня підприємства Укроборонпрому взялися до ремонту трофейної російської техніки, триває це і зараз. Та лише цим плани нашої оборонної промисловості не вичерпуються.
Так, 4 грудня Державний концерн Укроборонпром заявив, що переходить до фінальної стадії випробувань українського ударного безпілотника. Про це в ефірі телемарафону заявила прес-секретар концерну Наталія Сад
"Позаду - низка успішних випробувань. І ми переходимо до етапу випробування під впливом радіоелектронної боротьби. Після цього ми сподіваємося, що зможемо побачити його в бойовому застосуванні. Обіцяли до кінця цього року - намагаємося обіцянки дотриматися", - сказала Сад.
Передбачається, що цей БпЛА злітною вагою понад 200 кг зможе нести бойову частину 75 кг та мати дальність польоту до 1000 км.
Як повідомив на початку грудня менеджер Укроборонпром Олег Болдирєв, це розробка, що відповідає завданням, поставленим Укроборонпрому самим Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним ще на початку серпня. Український безпілотник "нормально полетить" вже до кінця цього року. І це - не єдина розробка вітчизняного БпЛА.
При цьому представник концерну зазначив, що країна-окупант за останні роки не змогла розробити жодного власного БпЛА, і саме тому замовляє БпЛА Шахід в Ірані. Додамо: якщо, власне, не рахувати російський безпілотник Добриня, котрий кремлівські ЗМІ недавно називали розробкою військового концерну РФ Алмаз-Антей. А він раптом виявився… товаром з китайського інтернет-магазину.
"Це добре для нас. Погано для них. Але наразі все одно треба витрачати багато державних грошей, щоб розробляти українські БпЛА… Наша мета - не зробити найкраще у світі, що не має аналогів. Наша мета - зробити багато. Залужний просить це "на вчора", - підкреслив Болдирєв.
Водночас, закінчення випробувань важкого ударного українського БпЛА дивним чином співпало із двома "бавовнами" на російській території: вночі з 4 на 5 грудня вибухи пролунали на військових аеродромах - Дягілєво у Рязанській області та Енгельсі під Саратовом, де базуються літаки стратегічної авіації РФ. У Рязані, за попередніми даними, пошкоджено бомбардувальник та бензовоз, У Саратові знищено два літаки-ракетоносії та пошкоджений один. У наступну ніч "бавовна" розквітла вже у Курську.
Незважаючи на те, що радник Офісу президента Олесій Арестович традиційно пояснив рязанську та саратовську "бавовни" наслідками необачного куріння росіян у неналежному місці, у мережі з’явилися відомості про те, що атака на російські летовища могла бути здійснена за допомогою радянського БПЛА Ту-141 Стриж, котрий безперешкодно подолав майже 650 км над територією країни-агресора.
Проте речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат в ефірі телемарафону непрямо заперечив цю інформацію, зазначивши: у нас з часів Радянського Союзу на озброєнні безпілотники залишилися, але їх використовують переважно як мішені.
Тож чи можуть виявитись саратівська та рязанська "бавовни" кінцевою ланкою випробувань нового ударного українського безпілотника? Звичайно, настільки важливу операцію навряд чи проводили б за допомогою не до кінця перевіреної зброї, але…
Подолання збройного голоду
Ще одна важлива новина від Укроборонпрому - це налагодження серійного виробництва українських 152-мм та 122-мм артилерійських снарядів, про що на початку листопада сповістив міністр оборони України Олексій Резніков.
За даними аналітиків, у 2014-2018 роках через вибухи на складах Україна втратила 210 тис тонн боєприпасів, більшість з яких були радянськими снарядами калібру 152 мм та ракетами для систем залпового вогню (РСЗО). Пізніше екс-генпрокурор України Ірина Венедиктова, зокрема, повідомила, що масштабні вибухи на складі боєприпасів у Калинівці біля Вінниці у 2017 році, котрі призвели до руйнувань та завдали збитків на 5,9 млрд грн, були наслідком диверсії.
Тому, починаючи з 24 лютого, боєприпасів для підтримки артилерійських систем ЗСУ вистачило лише на шість тижнів активної війни, а потім почався справжній снарядний голод. Шукати деінде снаряди до старої радянської арти (і власної, котра ще є на полі бою, й трофейної) виявилося безперспективним: за даними Washington Post, Росія ще до вторгнення організувала проти України справжню "снарядну війну" по всьому світу. Зокрема, на великих складах у Чехії та Болгарії у 2014 р.були вибухи, схожі на диверсії.
Тож продовжити виробляти снаряди "радянських" калібрів - необхідно. Утім, розвиток цього піддався й чималій критиці. ЗМІ, зокрема, наводять деякі з подібних коментарів: "152-мм - це совковий калібр. От навіщо нам ці снаряди? Краще виробляти натовські - 155-мм боєприпаси", "Україну насичують сучасною західною зброєю, але ми, як завжди, тягнемося до радянських зразків. 155 калібр - краще. Зрештою, новина про те, що Укроборонпром запустив серійне виробництво ракет середньої дальності, якими з дня на день битимемо по території ворога - звучала б набагато солодше для вух".
Але, за словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, Україна продовжує зараз використовувати більше 152-міліметрових снарядів, ніж їх виробляє цілий світ - тож для паритету з росіянами нам все-таки потрібне серійне власне виробництво. Такі спроби за останнє десятиліття були, й неодноразово, але перешкодою завжди ставали корупційні схеми.
Як зазначив у коментарі Економічній правді директор компанії Turingismus Володимир Щетінін, до війни якість боєприпасів виробництва оборонного держконцерну та приватної компанії Рубін з різних причин доволі сильно страждала. Наразі ж Укроборонпром повідомив, що снаряди нового виробництва успішно пройшли всі випробування, й жодних скарг з фронту на них не надходило. Тож концерн збирається нарощувати виробництво, використовуючи заводи на території України та потужності партнерів у інших країнах.
Чи достатньо цього? Питання відкрите. Загалом, на думку політолога Юрія Романенка, викладену ним у статті "Шість завдань військового часу та три відповіді України", для подолання ворога вітчизняна економіка має бути поділена на дві частини, що мають керуватися по-різному.
"Перша частина - вирішує питання оборони. Керується швидко, директивно, концентрує ресурси, необхідні для будівництва нових заводів ВПК, об'єктів цивільної оборони, забезпечує випуск зброї та амуніції у тісній кооперації із приватним бізнесом. Міністерство у найкоротший термін має запустити програми виробництва своїх ракет, систем ППО, бронетанкову техніку, виробництво боєприпасів, дронів. Потрібно збудувати підземні заводи, організувати евакуацію підприємств ВПК на Західну Україну, а також винести виробництва до сусідніх країн-союзників, якщо це буде доцільно з точки зору безпеки та швидкості запуску виробництва необхідної номенклатури зброї. Цей мілітаризований сегмент економіки згодом дозволить зменшити залежність від постачання зброї з боку Заходу та створити базу для появи Ізраїлю Східної Європи", - впевнений Романенко.
Ірина Носальська