Україна наполягає, що для мирних переговорів Росія має повністю вивести свої війська з нашої території і припинити агресію. А Захід, схоже, остаточно залишив намагання схилити нас до умовного "Мінську-3".
Ситуація дозріла
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив нещодавно у інтерв’ю Financial Times, що будь-яке заморожування бойових дій в Україні дасть змогу Кремлю під час паузи поповнити й перегрупувати сили для нового удару. Том, аби прискорити завершення війни, союзники по НАТО мають наростити постачання зброї Україні.
Тобто, Столтенберг уже прямо каже, що ні про які перемовини зараз мови йти не може, - і це та людина, яка усі попередні роки твердила про важливість дипломатії. Невже у Європі почали "шкірою" відчувати, що все це так просто не минеться-якщо "пробачити"Путіну й дати йому перепочити?
Політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач констатує, що, дійсно,"яструбині"настрої на Заході невпинно зростають.
"У часи холодної війни були такі визначення - "яструби" та "голуби". Так виглядає, що зараз "голуби" швидко "яструбіють". Чому це відбувається? Бо ситуація дозріває. Вона визріває, перезріває вже, і просто спокійно спостерігати (чи навіть налякано) й відсторонено за російською агресією проти України, за воєнними злочинами проти мирного населення, за нищенням інфраструктури, - важко. Тому стає зрозуміло навіть "голубам", що без втручання "яструбів" ситуація не вирішиться", - зазначив він.
При цьому аналітик передбачає, що саме тому найближчим часом ми ще побачимо ще "більш різкі рухи" від Північноатлантичного альянсу.
"Оскільки у НАТО ці рішення ухвалюються консенсусно, всіма членами, генсек Столтенберг лише озвучує позицію всіх країн-учасниць. Вони рухаються "зі швидкістю найповільнішого корабля", у трюмах якого ситуація теж повільно дозріває, - каже Горбач. - Вони говорять очевидні для нас речі, що тепер мають стати також очевидними для їх виборців та влади країн-членів Альянсу. Те, що вони кажуть зараз, відображає реальність набагато краще, ніж ті дипломатичні формули про глибоку та надзвичайну стурбованість, що їх ми чули на початку".
Водночас, США досі не визнають Росію країною-терористом - начебто, залишаючи відкритими двері для дипломатичного вирішення питання, а насправді продовжуючи торгувати з країною-агресором. Та американський Сенат все ж розглядає резолюцію про визнання українського Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом. Чи потягне така міра засудження РФ за собою певні реальні наслідки?
"Є великі шанси, що це буде проголосовано у обох палатах Конгресу, можливо навіть до різдвяних канікул. Які наслідки? Геноцид - це юридичний злочин. Але, звичайно, рішення парламентів - це не рішення судових органів. Думаю, що якщо таке рішення буде проголосовано. Й навіть якщо ні, то буде продовжено ініційований Україною процес створення спеціального трибуналу щодо військових злочинів, вчинених росіянами проти українців - під егідою ООН, чи якось інакше", - уточнив експерт.
Вимоги до агресора зростають
Посилення "яструбиних" настроїв Заходу постійно отримує нові реальні підтвердження. Як заявила нещодавно заступник держсекретаря США Венді Шерман, найшвидший шлях до миру в Україні для Росії - це вивести свої війська з чужої території.
"Росія має вивести всі свої війська з України - і точка", - сказала Шерман на конференції у Римі.
Публіцист і політолог Андрій Піонтковський визнає, що ще недавно у наших західних партнерів "були певні коливання" щодо варіантів закінчення війни, розв’язаної Росією проти України.
"Був візит Саллівана 5 листопада (до Києва – ред.), Байден його послав прозондувати грунт. І він отримав таку ж жорстку відповідь, як 16 червня Драгі та Макрон, - підкреслив він. - Україна у ході цієї війни придбала власну суб’єктність, з котрою у Вашінгтоні змушені рахуватися".
Але на Заході залишаються й сталі прибічники "дипломатії" з країною-агресором, особливо серед тих, хто був симпатиком Росії у попередні роки. Так, відповідаючи на запитання в інтерв’ю газеті Die Zeit щодо потенційного закінчення війни в Україні, екс-канцлер ФРН Ангела Меркель сказала, що війна може завершитися лише за столом переговорів. Меркель також відзначила, що Мінські угоди, укладені між Росією та Україною у 2014 році, були "заморозкою" конфлікту, а не його вирішенням, і дали Україні "дорогоцінний час", аби стати сильнішою. Хоч при цьому і визнала, що світова реакція на анексію Криму Росією у 2014 році була недостатньо жорсткою.
Та нав’язати нам подібне трактування війни й миру зараз - неможливо.Нагадаємо, ще на початку листопада президент України Володимир Зеленський заявив, що не виключає мирних переговорів з Росією, але з "іншою".
"Я не зачинив двері. Я сказав, що ми готові говорити з Росією - але з іншою Росією. З тією, що справді готова до миру. Такою, яка готова визнати, що вони - окупанти… Вони мають все повернути. Землю, права, свободу, гроші. А головне - справедливість. І поки я не чув таких заяв від Російської Федерації - ні від Путіна, ні від когось", - сказав тоді Зеленський в інтерв'ю CNN.
За півтора місяці мало що змінилося. 5 грудня, коли Росія вчергове обстрілювала Україну крилатими ракетами, президент зазначив: "Щось просто підписати з цими терористами - миру не буде. Щось просто узгодити з ними - точно порушать. Віддати Росії хоча б щось із елементів безпеки означає нову війну".
Тієї ж думки притримується й держсекретар США Ентоні Блінкен, котрий у інтерв’ю Wall Street Journal попередив, що Росія може спробувати укласти фіктивне перемир'я,аби дозволити своїм військам перегрупуватися та знову атакувати Україну.
Наші партнери постійно твердять, що без Києва щодо війни вони нічого вирішуватимуть, й хочуть побачити з боку Москви "реальне бажання" вести перемовини.Так, 2 грудня президент США Джо Байден після переговорів у Вашингтоні із президентом Франції Емманюелем Макроном заявив, що готовий говорити з Путіним про завершення війни, але за особливих умов.
"Я не маю наміру робити це самостійно, - уточнив Байден, відзначивши необхідність консультацій з союзниками по НАТО. - Є один спосіб покласти край цій війні: це звільнення України. Те, що він (Путін – ред.)робить - огидно. Якщо він шукає спосіб покласти край війні, він цього не зробив".
Реакція Кремля на ці заяви виявилась очікуваною: як повідомив речник Путіна Дмитро Пєсков, у Кремлі вважають пропозиції Байдена неприйнятними і продовжуватимуть так звану "спецоперацію" в Україні.
Київ налаштований ще більш рішуче. Як заявив 8 грудня секретар РНБО Олексі Данілов, "щоб завершити війну, Україні не потрібен стіл переговорів, капітуляцію Путіна можна прийняти і стоячи".
"Позиція Заходу щодо того, що ніяких переговорів без Києва, й взагалі поки ніяких переговорів з Росією - є дуже обнадійливою. У той же час Байден та Макрон завершують свою прес-конференцію на тому, що коли ситуація дозріє, ми готові перемовлятися. Нагадаю, сьогоднішня жорстка політика Заходу виникла не за один день: у жовтні засідання Великої сімки, яка фактично перетворилася на Велику вісімку (з Україною - ред.) ухвалило рішення, за яким Путін названий військовим злочинцем, й ухвалило план справедливого миру Зеленського. Тобто, це вже не план Зеленського, це вже ультиматум Великої сімки, або вісімки, - підкреслює Піонтковський. - Про що тоді перемовлятися? Якщо Путін виводить свої війська добровільно, без кровопролиття, - це один об’єм репарацій, один список військових злочинів. Якщо Путін цього не робить і його доведеться виставляти силою - це інший об’єм репарацій і санкцій, інший список військових злочинців".
Ірина Носальська