Схвалена Водна стратегія України до 2050 року. Вона передбачає приведення нашого законодавства у сфері управління водними ресурсами у відповідність до європейського, а головне - гарантує нам чисту питну воду.
Наздогнати Європу
За даними Центру екологічної політики і права при Єльському університеті (США), в рейтингу якості водопровідної води перше місце ділять між собою десять країн: Австрія, Фінляндія, Греція, Ісландія, Ірландія, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Велика Британія. Зокрема, в Австрії вода у водогін подається з артезіанських джерел, в Ісландії - з гірських і льодовикових річок. Дещо гірша якість води, але її теж можна пити - у Німеччині, Люксембурзі, Швеції, Італії, Данії. Далі йдуть Іспанія, Франція, Ізраїль, Бельгія, Японія, Канада, США, де вода у кранах - безпечна для вживання у сирому вигляді. Україна у цьому рейтингу посідає 58 місце, між Коста-Рікою та Румунією. У нас вода не становить смертельної небезпеки, як, наприклад, у Пакистані, Ефіопії, Камеруні, Мадагаскарі, Бурунд чи Нігерії, але пити її лікарі не рекомендують.
Розмови про неналежну якість питної води тривають у нас давно. Але до практичного вирішення цієї проблеми руки не доходили. Минулого тижняКабмін схвалив Водну стратегію України до 2050 року та операційний план з її реалізації до 2024 року. Це важливий для України документ, необхідний для виконання міжнародних зобов’язань у сфері водної безпеки нашої держави, Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Глобальні цілі сталого розвитку до 2030 року". Головне, щоб плани та наміри, про які йдеться у цьому документі, були реалізовані.
"Щороку в українські водні об’єкти потрапляє близько 2 млн тонн забруднюючих речовин - сполуки нітрогену та фосфору, феноли, нафтопродукти, важкі метали. До всього РФ, не маючи суттєвих перемог на фронті, продовжує тероризувати та залякувати мирних українців. Вони б’ють по енергетичній, тепловій та гідротехнічній інфраструктурі, і прагнуть залишити українців без води, електроенергії та тепла. У результаті бойових дій вже зруйновано та пошкоджено 482 гідротехнічних об’єкти на суму понад 400 млн гривень", - зазначає міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець.
За його словами,ухвалена стратегія покликана розв'язати основні водні проблеми країни:
- забезпечення рівного доступу до якісної й безпечної для здоров’я людини питної води;
- досягнення "доброго" екологічного стану води;
- запобігання посухам, паводкам та іншим шкідливим діям води;
- стале управління водними ресурсами за басейновим принципом.
Серед очікуваних результатів виконання стратегії:
- до 2024 року - 100% законодавчої бази у водній сфері відповідатиме вимогам ЄС;
- до 2024 року буде створено 9 планів управління річковими басейнами;
- з 2025 року відбуватиметься щорічне відновлення не менше 5 км русел малих річок;
- до 2027 року - 100% прального порошку міститиме тільки дозволені концентрації фосфатів та інших сполук фосфору;
- до 2032 року буде досягнуто до 20% зниження щорічного обсягу збитків, завданих повенями й паводками, порівняно з 2020 роком;
- до 2030 року 100% міського населення мають отримати якісне водопостачання та водовідведення;
- до 2050 року - 95 % сільського населення буде забезпечено якісним водопостачанням та водовідведенням;
- 2043-2050 роки - 100% виконання показників планів управління річковими басейнами й планів управління ризиками затоплення.
Міністр звернув увагу на те, що Україна вже давно потребувала такого важливого документа у сфері управління водними ресурсами, який сформує європейську модель водного сектора країни та визначить шляхи розв’язання проблем у ньому.
"Дуже важливо сьогодні показати нашим європейським партнерам, що Україна має стратегічне бачення у цій сфері, що ми, попри збройну агресію РФ, не зраджуємо нашим євроінтеграційним прагненням та продовжуємо рух вперед, щоб якнайшвидше стати повноцінним членом сім’ї Європейського Союзу", - наголосив Руслан Стрілець.
Понад 30% водогону - у аварійному стані
Якість водопровідної води є одним із питань, яким опікується також і Міністерство громад та територій. Але якщо сфера Мінприроди - водоймища, то Мінрегіон дбає про водну інфраструктуру. У вересні 2021 року на Конгресі місцевих та регіональних влад йшлося про впровадження програми "Питна вода України" на 2022-2026 роки.
"Криза нестачі питної води у світі постійно загострюється, це є проблемою, і вона є актуальною для більшості держав. Сьогодні Україна та країни ЄС забезпечені прісною водою у середньому на 60%. Головні фактори, які роблять цю кризу глобальною - це засуха річок, забудова, зміни клімату, застаріла водна інфраструктура та нераціональне користування водними ресурсами", - сказав, виступаючи, тодішній міністр громад та територій Олексій Чернишов.
Він нагадав, що з 2011 до 2020 року функціонувала загальна цільова програма "Питна вода України". Але через те, що її фінансування склало всього 13% від необхідного, Програму провалили, але проблеми, заради яких її створювали, залишилися. Адже лише 69% населення України має доступ до систем централізованого питного водопостачання та 48% - до централізованого водовідведення. У багатьох населених пунктах досі подають воду за графіком. Незадовільна ситуація з водною інфраструктурою: понад 30% водогону, мереж водовідведення, насосних агрегатів - у аварійному стані. Тому в Мінрегіоні розробили проєкт закону про загальнодержавну цільову програму "Питна вода України" на 2022-2026 роки. Верховна Рада ухвалила його у другому читанні 15 лютого цього року. А трохи більше, ніж через тиждень почалося повномасштабне вторгнення російської армії. Тому, зрозуміло, виконання цієї програми відтермінували. Хоча все, про що йдеться у ній, актуальності не втрачає. Навпаки, війна лише посилила деякі проблеми, особливо у регіонах, які були під окупацією.
Планувалося, що орієнтовний обсяг фінансування програми має скласти 28,5 млрд грн, з них кошти з держбюджету - 16,9 млрд грн. Але під час післявоєнної відбудови, коли напевно не залишаться без уваги і заходи з програми Мінрегіону, кошторис її через інфляцію та інші фактори значно збільшиться.
Галина Гірак