Психологічний символізм завжди був притаманний людській натурі, чим користувалися ідеологи. З початку активної фази війни Україна намагається позбавитись тих пам’ятників, що можуть "роздавати" імперський "вайфай".
Козацький Хаджибей замість Одеси
28 грудня група фахівців почала демонтаж пам'ятника "засновникам Одеси", котрий ще називають пам'ятником російській імператриці Катерині II. Рішення про демонтаж цього монументу і перенесення його на тимчасове зберігання у Художній музей, а пізніше - у парковий комплекс "імперського і радянського минулого", що його ще належить утворити, було ухвалено 30 листопада на сесії Одеської міськради.
За словами в.о. заступника міського голови Одеси Олега Бриндака, це не просто виконання рішення сесії, а початок "важкого, довгого, але необхідного процесу переосмислення власної історії, звільнення від усіх радянських, імперських міфів".
Заснування Одеси якраз і є наразі великим маніпулятивним міфом російської пропаганди, що приписує його імператриці Катерині ІІ. Однак насправді під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. російський царат створив особливе Чорноморське козацьке військо з колишніх запорожців, що відіграли головну роль у захопленні турецької фортеці Хаджибей (нині м. Одеса).
Сама ж "засновниця Одеси" відзначилася виключно тим, що,ніколи не бувши в Одесі, видала указ "Про вільний вхід у Хаджибейську гавань". Ні про яке заснування Одеси в тому указі не йшлося. За життя Катерини ІІ Хаджибей (потім - Одеса) так і залишався невеликим містечком Тираспольського повіту Вознесенської губернії.
При цьому козацьке кладовище, розташоване в Одесі на Куяльницьких хуторах, донедавна було занедбане, проте зараз територію розчистили, побілили огорожу. Раніше на кладовищі ховали колишніх козаків та членів їх родин, які переселилися у передмістя османського Хаджибею після зруйнування Катериною ІІ Запорізької Січі (14 серпня 1775 року російська імператриця видала маніфест про ліквідацію Січі). Найдавніша могила датована там 1791 роком, коли Хаджибей ще не перейменували на Одесу.
Двоє Пушкіних - одна доля
Долю пам’ятника Катерині ІІ може повторити і найбільша в Україні скульптура російського поета Олександра Пушкіна, що досі "стереже" невеликий парк поблизу метро Шулявська у Києві. Кілька днів тому класику серйозно дісталося: невідомі залишили на монументі надписи "знеси", "кат", "пам’ятка культурної експансії" та інші. А ось чернівчани були рішучішими - свій пам’ятник Пушкіну вони вже демонтували.У Дніпрі вже також прибрали пам’ятник Пушкіну, але тут є певний нюанс.
"Напередодні ми прибрали пам'ятник генералу Пушкіну (не плутати з прозаїком і поетом, якого теж відправили відпочивати на КП Зооконтроль) та пам'ятник Олександру Матросову. І тут же почалося виття на болотах. Таке, що порвало не тільки таких рафінованих покидьків, як Соловйов, а й навіть стару і протухлу кремлівську консерву Ксюшу Собчак, - написав у Facebookмер Дніпра Борис Філатов. - Повірте, я не воюю з пам'ятниками та історією. Я просто хочу, щоб ми всі нарешті усвідомили, що "пам'ятники" та "історія", які нам нав'язали - це є викривлена реальність. Брудна метаморфоза того, що відбувалося, нічого не має спільного з правдою… Генерал Юхим Пушкін (справжнє прізвище при народженні - Чушкін), про якого 99% жителів міста думає, що він нібито "звільняв" Дніпропетровськ, насправді не робив цього".
Тут можна зауважити: якщо з Катериною ІІ все більш-менш зрозуміло, то чим же завинив українцям Пушкін - але той, що поет?
Дописувач Facebook Інна Томська так прокоментувала це у соцмережі: "Харків’янка років п’ятидесяти питає у мене: "А чєм Пушкін помєшал?". Я запитую: "А чим заважав Курбас, Куліш, Стус любителям Пушкіна?". Відповідь не здивувала: "А хто це?".
Тож, аби зрозуміти роль пам’ятників не лише радянської доби, а й присвячених часам Російської імперії, треба хоч трохи знатися на історії та літературі.
"Пушкін недовго був у рядах окупантів (під час Російсько-Кавказької війни 1817-1864 рр. - ред.), та написав "Кавказький бранець" і "Подорож до Арзрума”, в яких, звісно, є зверхнє відношення до місцевих та високе ставлення до росіян. Описується життя окупаційної адміністрації та армії, а місцевих ніби й немає. Вони, мабуть, від захвату просто мовчать і святкують. А якщо про них і згадує рускій "гєній", то це жебраки, погані та байдужі люди тощо. А далі палац в Арзрумі пограбовано (місцеві, коли тікали), жінки з гарему зустрічають асвабадітєлєй чи не хлібом-сіллю тощо. Коротше, руцкій мір в дії. Серед тих звірів-окупантів був і Алєксандр Сєргєєвічь, - коментує книгу Єви М. Томпсон "Трубадури імперії" журналіст Сергій Смілян. - І висновок від пані Томпсон, що Пушкін,мабуть,був найбільшим шовіністом серед усіх російських поетів. Важко не погодитися. Ця неймовірна книга дає відповіді на багато питань стосовно джерел виникнення імперіалізму та його легітимізацію літературою у Росії".
Впорядкування процесу
Та крім постаті Олександра Пушкіна, кияни досі змушені бачити у місті пам’ятники Щорсу й Ватутіну, вже давно теж розмальованих написами "прибери мене".
Київрада ухвалила рішення про демонтаж пам'ятників, пов'язаних із радянським минулим, ще у травні 2022 року. Тоді почали формування списків того, що потрібно прибрати з публічного простору столиці, але процес явно затягнувся - начебто, через нестачу коштів. Правда, пам'ятник радянським робітникам під Аркою дружби народів (тепер це Арка свободи українського народу) демонтували ще у квітні 2022 року. Під час цього, за жартами киян, російському робітникові випадково відірвали голову.
А у грудні 2022-го київська робоча група з вивчення питань усунення пам'ятних об'єктів, пов'язаних з історією та культурою Росії та СРСР, ухвалила рішення про демонтаж пам'ятної дошки Ванди Василевської (письменниці, яка за радянських часів виступала проти запровадження української мови у школах Західної України) та погруддя того-таки Пушкіна, що стояло біля будівлі Національного транспортного університету з 1899 року. До речі, цей бюст у жовтні 2022-го вже демонтували активісти.
Водночас, 4 січня в ефірі марафону Єдині новини міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявив, що ухвалення закону про подолання наслідків русифікації нормалізує розпочатий у 2022 році процес ліквідації російських наративів - зокрема тих, що закладені у топонімах та пам'ятниках.
"Уряд схвалив закон, який зараз перебуває на розгляді Верховної Ради,щодо подолання наслідків русифікації. Він дозволить продовжити законним способом процес боротьби з сотнями назв вулиць Пушкіна, який уже відбувався минулого року, - розповів чиновник.- Це один із секторальних трендів, про які ми піклуватимемося - "подалі від Москви", "подалі від російських наративів".
Ірина Носальська