Станом на березень 2023 року в Україні зареєстровано 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Фактична кількість - 7 мільйонів. Одна з головних проблем ВПО - інтеграція в нову громаду.
Україна подолала кризовий поріг
Віце-прем'єр-міністр - міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук розповіла, що Україна подолала кризовий поріг за кількістю внутрішньо переміщених осіб.
"Станом на сьогодні у нас вже зареєстровано майже 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, а фактична кількість - 7 мільйонів. Водночас тимчасовий притулок за межами України знайшли понад 5 мільйонів українців", - наголосила вона.
За її словами, серед ВПО жінки становлять 60%, 25% - діти, 25% пенсіонери й майже 200 тисяч - люди з інвалідністю.
"На сьогодні ситуація з внутрішнім переміщенням стабілізована. Всі процеси мають контрольований характер. У 2023 році наші пріоритети змінюються – цього року нашими пріоритетами є тимчасова інтеграція наших переселенців у приймаючих громадах. А також поступова підготовка до повернення до місць постійного проживання", - повідомила Верещук.
За її словами, уряд розробив нову стратегію державної політики внутрішнього переміщення до 2025 року.
Верещук повідомила, що наразі акцент робиться на тимчасовій інтеграції в приймаючій громаді, зокрема працевлаштування.
"У нас 66% внутрішніх переселенців не мають роботи. Серед них 70% - жінки", - сказала вона.
За її словами, цього року уряд планує видати мікрогрантів вже на 1,8 млрд гривень для розв'язання питання про працевлаштування ВПО.
Як зазначила директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова, кількість переселенців надзвичайно велика. Люди у громадах потребують підтримки, аби бути частиною цієї громади, в тому, щоб реалізовувати свої права на локальному рівні, бути включеними у життя громади.
"Тому держава мусить говорити про нові інструменти підтримки ВПО, не тільки інтегрувати їх у громадах, а й допомагати їм адаптуватися в цих громадах. Допомагати, якщо ухвалять рішення про повернення на попереднє місце проживання. Необхідно враховувати всі етапи", - підкреслила вона.
Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення
Варто нагадати, що наприкінці 2021 року була затверджена Стратегія щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року, але як зазначили автори нової стратегії, попередня втратила актуальність із повномасштабним вторгненням.
"Ми 9 років у війні, і внутрішні переміщені особи у нас були з 2014 року. Зараз з’явилася величезна потреба актуалізувати... врахувати увесь досвід, всі обставини, від того початку, коли людина приймає для себе рішення евакуюватися, виїхати, покинути домівку в силу певних обставин, і до самого кінцевого етапу, коли ми повинні або допомогти їй інтегруватися в територіальні громади, куди вона приїхала, або допомогти реінтегруватися, переїхати, знову переміститися на те місце, звідки людина виїхала. І це, звичайно, величезна відповідальна робота нас усіх", — зазначає Верещук.
Тому 16 лютого в Україні презентували стратегію щодо внутрішніх переселенців до 2025 року. Вона передбачає кілька напрямків роботи щодо інтеграції в суспільство ВПО, їхньої підтримки та захисту прав.
Розробкою займались Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України разом із правозахисниками.
Стратегія передбачає 5 цілей:
-
Посилити спроможність держави реагувати на виклики щодо підтримки внутрішнього переміщення,
-
Безпечна евакуація людей з небезпечних районів, задоволення їхніх гуманітарних потреб,
-
Сприяння адаптації ВПО на новому місці проживання,
-
Інтеграція ВПО в нових громадах,
-
Підтримка безпечного повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції людини.
Кожен пункт передбачає низку заходів для адекватнішої підтримки та адаптації людей та активнішого інформування про можливості для ВПО. Також з-поміж іншого передбачається психологічна підтримка.
"Люди мають хотіти змінюватись, люди мають хотіти інтегруватись. Для цього, звичайно, потрібен час, і тут психологічна підтримка дуже важлива. Людина виїхала з лінії вогню, з-під обстрілів, і їй дійсно треба час адаптуватися. Не може людина приїхати і одразу за тиждень думати, де знайти роботу, це ті, хто не переживали таке, можуть так думати. І людині потрібно і психологічно допомогти", — зазначила Верещук.
ВПО бажають повернутись додому
Під час презентації Стратегії голова МінТОТ розповіла, що деякі переселенці не знаходять себе на новому місці, тому повертаються - навіть під обстріли.
"У Бахмуті проживало 70 тисяч людей до широкомасштабного наступу Росії. Зараз там залишилося менш як 6 тисяч, із них 110 дітей. Їх вивозять і самі виїжджають. Станом на сьогодні (16 лютого - ред.) повернулося 252 людини. На моє питання про те, чому вони повертаються, кажуть, що мають різні причини. Ми не можемо заборонити людям повертатися. Вони мають на це право. Звичайно, обмеження на в'їзд-виїзд діють", - сказала міністерка та додала, що при цьому не варто говорити, що люди повертаються масово, бо не змогли себе знайти. За її словами, це не так.
Але фактор бажання переселенців повернутись додому дуже важливий. Більшість ВПО хочуть повернутися додому, майже 3 млн – вже повернулися до своїх домівок, розповів заступник голови представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Стівен Роджерс. Разом із біженцями це 5,5 мільйона українців.
"55% переселенців – це жінки. Ми знаємо, що в кожній четвертій сім’ї ВПО є люди з інвалідністю. І майже кожна п’ята сім’я має дитину віком 1-5 років. З самого початку і зараз головною потребою залишається фінансова допомога. Адже ви перемістилися в інший регіон і вам потрібно тут знайти роботу", – каже він в інтерв’ю Радіо Свобода.
Між тим, станом на жовтень 2022 року, роботу мали тільки 34% ВПО. Для чверті з них єдиним джерелом доходу є допомога від держави.
28-30% від усіх переселенців – люди з областей, які окуповані Росією.
"Коли ми питаємо, що стало причиною повернення, то переважно це стосується возз'єднання сім’ї, і також впливає фінансова ситуація. Звісно, є ще такі фактори, як безпека і сервіс, але зараз це зустрічається рідше. Раніше люди часто згадували про кращий доступ до медичної допомоги, товарів, послуг", – каже представник міжнародної організації.
За його словами, енергетична криза сильно не вплинула на переміщення українців, бо люди стали дуже стійкі. Безпека у списку факторів, чому українці повертаються додому, не є ключовим.
"Безпека зазвичай не є першочерговою причиною. Найперше – люди сумують за домом, хочуть бути зі своєю родиною, друзями. Вони думають, що, можливо, вдома їм буде легше знайти роботу чи повернутись на попередню. Нехай без роботи, але хоча б є де жити, за це не треба платити багато грошей", – каже експерт.
За словами голови громадської організації Горизонт змін Вікторії Феофілової, якщо базові потреби - розселення, харчування, побут - ВПО забезпечуються, то безпосередньо з їхньою інтеграцією ситуація далеко не скрізь однакова. Історії успішної інтеграції вимушених переселенців є завдяки активності громадського сектора та реалізації проєктів, підтриманих як українськими, так і іноземними донорами, розповіла вона в ході презентації дослідження про інтеграцію ВПО в Україні, проведеного ГО Горизонт змін, пише ZN.
Серйозними бар'єрами, що сповільнюють інтеграцію ВПО у громади, є психологічні. Переїзд і проживання в іншому місці багатьма сприймаються як тимчасове явище. Люди прагнуть якомога швидше повернутися додому. Тому не хочуть налагоджувати якісь зв'язки в нових умовах. Роботодавці теж з обережністю беруть на роботу переселенців, розуміючи, що ті в будь-який момент можуть виїхати.
"Люди сподіваються повернутися у свій дім, незважаючи на невизначеність, викликану війною чи окупацією. Вони можуть свідомо чи несвідомо ігнорувати всі можливості інтеграції в громаду. Навіть опиратися цьому, бо психологічно для них це стане відмовою від мрії про повернення до колишнього життя", — каже Вікторія Феофілова.
Відновлювати громади потрібно не після війни, а вже тепер, зазначає директорка Благодійного фонду МХП — Громаді Тетяна Волочай.
"Створювати переселенцям умови для відкриття бізнесу, надаючи за мінімальну орендну плату приміщення під виробництво; допомагаючи працюючим батькам влаштувати дитину в садок або школу й таким чином дати їм можливість учитися або працювати. Все це в комплексі формує локальну екосистему, від результатів роботи якої виграють усі", - впевнена експертка.
Валерія Шипуля