Попри відмову влади Грузії від проштовхування так званого "закону про іноагентів", грузини не збираються припиняти протести. Адже вони вийшли на вулиці заради того, аби рух країни до Європи не припинився.
Країна картвелів
Масштабні протести почалися у Тбілісі, Батумі та Кутаїсі 7 березня, учасники багатотисячних мітингів висували дві основні вимоги до влади: відкликання законопроєкту про "іноагентів" та звільнення заарештованих громадян. Вони вийшли на вулиці з прапорами Грузії, України та ЄС, вмикали гімн України та українські пісні, будували барикади. Поліція розганяла їх сльозогінним газом, світлошумовими гранатами, резиновими кулями, було затримано більше 130 осіб.
"Вийшла молодь, студенти. Влада розраховувала на те, що будуть хвилювання з приводу цього закону і будуть протестувати невладні організації. А виявилося, що цей закон не був сприйнятий як закон проти невладних організацій. Головним лозунгом протестів було "ми не хочемо, щоб було як у Росії". Це дуже важливо. Більшість людей були віком в районі 20 років. Це ті люди, які виросли у вільній країні і яких неможливо загнати в радянське стійло", - розповів у коментарі ТСН грузинський політичний аналітик, автор YouTube-каналу Новини з Кавказу Гела Васадзе.
Сміливий грузинський народ досяг своєї мети, але зупинятися тепер не збирається. Після того, як керівна партія Грузинська мрія оголосила про відкликання з парламенту скандального законопроєкту, громадяни знову вийшли на вулиці і закликали звільнити затриманих учасників протестів. Вони збираються мітингувати доти, поки Грузія не візьме гарантований західний курс розвитку.
Пізніше грузинське МВС повідомило про звільнення протестувальників.
На думку відомого журналіста та блогера Олександра Невзорова, грузинська влада здригнулась "після першого підпаленого автомобіля - те, що називається "зіграло у них очко".
"Ця "очкова гра" одразу перекинулась і на поліціянтів: треба розуміти, що у Грузії специфічна поліція, їм шлеми треба виготовляти у вигляді дуже великих кепок-аеродром. Тобто, йти до кінця у звірстві, як це було у Білорусі, вони були не готові. Й кілька палаючих авто та барикади привели всіх до тями, пояснили крайню серйозність намірів протестувальників: путіністи у грузинському парламенті, колективно наклавши у штани, відкликали цей закон. Тепер залишилось відкликати з парламенту Грузії їх самих - тих, хто цей закончик вніс, бо пакостити вони все одно не перестануть. Справа у тому, що московські гроші не вичерпаються, й сутність лоббістів кремлівських законів ніяк не зміниться", - зазначив він на власному YouTube-каналі.
До речі, в Україні досі використовують радянську назву "Грузія", хоч Тбілісі вже понад десять років переконує своїх міжнародних партнерів відмовитися від неї. Самі громадяни цієї країни називають її Сакартвело ("країна картвелів", від Картлі, одного з основних регіонів - ред.). Зміну назви визнала офіційно Литва (там у документах тепер пишуть "Сакартвело"), та Ізраїль, Південна Корея, Японія й інші країни (використовують назву Georgia).
Виклик на адресу Заходу
То чому ж Грузинська мрія запропонувала скандальний закон саме зараз?
"Можна говорити про те, що виграла російська модель, яку хотіли б бачити у Грузії. Окрім всього іншого, політика областей Грузії в цілому влаштовує Росію. В цьому теж є велика проблема. Навіщо взагалі ухвалювався цей закон, до того ж саме з такою провокативною назвою? Найімовірніше, не для того, щоб когось утискати, але будуть це робити з великим задоволенням. Це виклик опозиції і нашим західним партнерам", - пояснює Васадзе.
Звичайно, виклик був і помічений, і належно оцінений Заходом.
"Цей закон несумісний з цінностями та стандартами ЄС. Він суперечить проголошеній Грузією меті вступу до Європейського Союзу, яку підтримує переважна більшість грузинських громадян. Його остаточне ухвалення може мати серйозні наслідки для наших відносин", - попередив високий представник ЄС із зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель.
При цьому Сполучені Штати закликали політичних лідерів Грузії "серйозно працювати разом" над реформами, які вкрай необхідні для набуття статусу кандидата в члени Європейського союзу, чого "так бажає переважна більшість громадян Грузії".
"Хоча ми вітаємо рішення відкликати законопроект про "іноземний вплив", ми закликаємо правлячу партію офіційно відкликати цей законопроект і не просувати цей тип законодавства саме тому, що він несумісний з грузинськими та євро-атлантичними цінностями та захист основних свобод", - зазначив спікер Держдепу Нед Прайс.
За словами чиновника, вже цілком зрозуміло: грузинський народ "ще раз чітко заявив, що єдиний вибір для Грузії - це безпечне і процвітаюче європейське майбутнє".
До чого тут торговий баланс?
Утім, посилення впливу РФ на Грузію саме зараз - амбіція для Росії не лише політична, вона має тут ще й величезний практичний інтерес.
За звітом національної служби статистики Сакстат, у 2022 році товарообіг між Грузією та Росією зріс на 50%; найбільше збільшився імпорт. За дев'ять місяців минулого року, з січня по вересень, експорт зріс на 11% до 473 млн. доларів, імпорт - на 73%, до 1,24 млрд. доларів.
Зростання імпорту відбулося значною мірою через нафтопродукти: якщо за 9 місяців минулого року Грузія закупила в РФ нафту на 96 млн доларів, у 2022 році ця цифра зросла до 431 млн доларів. Також побільшав імпорт російського коксу, борошна, маргарину.
Серед товарів, для яких спостерігалося зростання експорту - грузинське вино, якого продали до Росії на 15% більше, ніж за аналогічний період 2021 року.
Суттєво зріс також реекспорт авто з Грузії до РФ: за дев'ять місяців 2021 року в Росію експортували близько 2 тисяч авто, а 2022 року - 3,2 тисячі.
У РФ це особливо й не приховують: 20 лютого в одному з відомих російських видань з’явився матеріал із заголовком "Росія стала головним торговим партнером Грузії".
"Грузія ввела проти нас якісь санкції, як неадекватна Польща, Прибалтика? Ні. Звідки йде значна частина паралельного імпорту?", - задають риторичне запитання дописувачі російських пабліків.
Як пише The New York Times, в умовах західних санкцій велика частина товарів у РФ доставляється вантажівками саме з Грузії, через гори Кавказу. Невідомо, скільки європейських вантажів, що перетинають Грузію, підпадають під санкції ЄС. Але перетворення цієї країни на ключову ланку у торгівлі з Росією вказує на наявну лазівку у санкційній політиці Євросоюзу.
Ірина Носальська