Китай, котрий довго зберігав мовчання щодо війни Росії проти України, нещодавно виразніше проявив свою позицію. Проте досі сумнівно, чи наважиться ця країна виступити на боці РФ відкрито.
"Зеркальний" хід
Президент РФ Путін запросив Сі Цзіньпіна відвідати Москву ще у грудні 2022 року під час телефонної розмови. Проте точна дата візиту була невизначена. 21 лютого стало відомо, що Сі планує відвідати Кремль у найближчі місяці; тоді ж припускалося, що візит може відбутися у квітні, або на початку травня.
Проте, за даними джерел агенції Reuters, візит Сі Цзіньпіна до Росії відбудеться раніше, ніж планувалося: виявляється, він уже наступного тижня планує відвідати Москву та зустрітися з російським диктатором. Інших подробиць цього вояжу поки немає. Однак Путін під час зустрічі з членом ЦК компартії КНР Ван Ї 22 лютого заявив, що розраховує на новий поштовх у відносинах Москви та Пекіна.
Як вважає дипломат Руслан Осипенко, особистий візит Сі до Путіна подібний за символізмом до візиту американського президента Джо Байдена до Києва.
"Східна дипломатія - це завжди символізм. Якщо Сі особисто поїде до Путіна - буде те ж саме, що Джо Байден приїхав до України і дав обіцянку, що Україна переможе. Те саме робить Сі, їдучи в Росію. Цим візитом він говорить США: а вони не програють", - зазначив він в ефірі Еспресо.
Водночас, в США вважають, що після оприлюднення китайського "мирного плану" доречна й потенційна розмова китайського лідера з президентом України Володимиром Зеленським, бо це дасть змогу краще ознайомити Китай з українською точкою зору щодо розв’язаної Путіним війни.
"Ми заохочували президента Сі поспілкуватися з президентом Зеленським, бо вважаємо, що КНР і особисто президент Сі мають напряму почути українську точку зору, а не лише російське бачення цього питання", - зауважив радник Байдена Джейк Салліван.
13 березня видання The Wall Street Journal повідомило про плани Сі поговорити з Зеленським телефоном або через відеодзвінок. При цьому зазначалося, що розмова може відбутися після потенційного візиту китайського лідера до Росії. У цьому Осипенко теж вбачає певний символізм.
"Сі буде збирати позиції сторін, щоб обговорювати і приймати рішення у рамках свого політбюро. Вся логіка процесу підказує, що він після цього візиту має ще поспілкуватися з європейцями, для того, щоб була повна картинка для прийняття стратегічного та політичного рішення щодо допомоги РФ", - підсумував дипломат.
Окрім цих тривожних симптомів, згадаємо ще одну подію такого ж штибу: недавнє показове призначення підсанкційного генерала Лі Шанфу на посаду міністра оборони Китаю. 65-річний Лі Шанфу перебуває під санкціями США з 2018 року через закупівлю бойових літаків та обладнання головного російського експортера озброєнь,компанії Рособоронекспорт. Санкції включають заборону на операції з іноземною валютою під юрисдикцією США, заборону на операції з фінансовою системою країни, а також блокування всього майна на території Америки та заборону на отримання візи.
Агентство Bloomberg припускає, що це призначення може створити "потенційно некомфортну ситуацію", якщо Лі Шанфу колись зустрінеться з головою Пентагону Ллойдом Остіном.
Складна гра
На думку екс-голови МЗС України Павла Клімкіна, маневри китайців з "мирним планом" та подальшими візитами до низки країн, включно з РФ, свідчать про готовність цієї країни діяти.
"У мене таке враження, що китайці зрозуміли: настав час, коли світом можна керувати. Або, щонайменше, співкерувати. У китайській ментальності це завжди - момент. Я вважаю, що китайці все майстерно розіграли: ніякого мирного плану, ви ж розумієте, поки що немає. Але є дуже грамотна підготовка. Вони це робили десь в останні чотири місяці, залучили своїх внутрішніх експертів. І створили документ про принципи глобальної безпеки, десять сторінок, із яких витікає, що без Китаю у світі - ніяк. При чому, у всіх регіонах - в Африці, на Близькому Сході, в Азії, Латинській Америці, й взагалі всюди", - зауважив він в інтерв’ю Юрію Романенко.
За словами Клімкіна, мирний план Китаю - це "МЗС-івський документ, котрий у китайській системі пріоритетів небагато значить", його можна тлумачити як завгодно, цим і пояснюється неоднозначність китайської офіційної риторики. Проте, як не парадоксально, інтереси Китаю і Заходу збігаються у небажанні неконтрольованих процесів при розпаді РФ.
"Їм однаково вигідна слабка Росія. Але Росія, яка піде невідомо куди, Китаю точно невигідна, потрібен мінімум стабільності. Адже увесь той головний біль із нафтою та газом, котрий був на Європі - тепер на китайцях. Тож вони зрозуміли, що ризики шалені. А ще їх хтось може підштовхнути, бо не всі у світі люблять китайців", - сказав він.
Додавши також: ще одним "головняком" Китаю є вірогідна передача Ірану збагаченого російського урану.
"Тому китайці почали діяти, і я вважаю, дуже майстерно. Є дві країни, котрі не зробили за рік, зі своєї точки зору, ні єдиної великої помилки - це Китай та Індія", - підкреслив він.
При цьому відновлення стосунків Ірану з Саудівською Аравією може серйозно вплинути на вартість нафти, що вкрай невигідно зараз Китаю.
"Тому Китай намагатиметься поставити РФ у певний лабіринт: це стосується цін на енергоносії, металів, паралельного експорту. З’являються чутки, що з паралельним експортом у Росії ще можуть виникнути проблеми, і не тільки через Китай, особливо по чіпах", - натякнув дипломат.
Балансування на межі
Утім Китай може досі розмірковувати над питанням військової допомоги РФ.
"Що стосується снарядів, у Китаю справді багато боєприпасів 122-го та 152-го калібрів, і Росія потребує великої їх кількості. Такі постачання можуть посилити наступальний потенціал, тому вона шукає, де можна їх роздобути", - визнав керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнкоу коментарі РБК-Україна.
КНР має й інше озброєння, в якому могла би бути зацікавлена РФ. Йдеться про реактивну артилерію, стрілецьку зброю та безпілотники. Росія могла б отримати й обладнання для виробництва, наприклад, високоточних крилатих ракет.
На думку експерта, Китай не прагне великої війни, проте намагається захистити РФ від поразки, щоб показати, що авторитарні режими теж мають право на життя і здатні знаходити вихід з ситуації військовим шляхом. Мусієнко також наголошує, що Китай, якщо навіть і розглядає можливість військової підтримки РФ, то не для перемоги у війні.
Та, схоже, Китай поки не прийняв фінального рішення про допомогу Росії, оскільки підтримка Москви може підірвати амбіції КНР щодо ролі нейтрального посередника і поставити під сумнів серйозність "мирних ініціатив". Проте у ЄС чітко пояснили, чому Китай не може бути посередником між Україною та РФ.
"Чесним посередником миру можна бути тоді, коли ви не віддаєте перевагу котрійсь зі сторін. Коли ж мова про ситуацію в Україні, Китай де-факто зробив вибір. Китай відмовився визнати, хто є агресором, а хто - жертвою. Китай ставить Україну в один рівень (з країною-агресором - ред.), хоча Україна потерпає від свавільної і злочинної атаки, здійсненої у порушення Хартії ООН. Тієї хартії, яку Китай погодився захищати як постійний член Ради безпеки ООН. Це одна з речей, яка може розглядатися як спірна у китайському підході та китайських пропозиціях", - заявив у понеділок, 13 березня речник ЄС Пітер Стано під час брифінгу у Брюсселі.
Ірина Носальська