10 березня опублікована заява Саудівської Аравії та Ірану про те, що країни за допомогою Китаю налагодять дипвідносини після років ворожнечі. Схоже, те саме КНР незабаром спробує "провернути" й у Східній Європі.
Різкий поворот
Іран та Саудівська Аравія перебувають у складних стосунках відтоді, як ісламська революція в Ірані встановила шиїтську теократію у 1979 році. Шиїтський Тегеран та сунітський Ер-Ріяд підтримували різні сторони кровопролитних конфліктів у Сирії та Ємені. У 2016 році стосунки між країнами було розірвано офіційно.
Та раптом усе змінилося. За повідомленням ЗМІ Ірану і Саудівської Аравії, ці дві країни домовились у найближчий час відновити дипвідносини й обмінятися послами. Іранське державне агентство ІРНА повідомляє, що іранське посольство в Ер-Ріяді та саудівське в Тегерані відновлять роботу впродовж двох місяців.
"Країни регіону поділяють одну долю. Ми повинні разом розробляти моделі процвітання та стабільності", - заявив міністр закордонних справ Саудівської Аравії, принц Фейсал бін Фархан у Twitter.
Як зазначив Мохаммед Альсуламі, голова саудівського аналітичного центру, орієнтованого на Іран, внаслідок вторгнення Росії в Україну в урядів країн Перської затоки з'явилося відчуття, що у залагодженні власних протиріч вони мають покладатися лише на себе. У той же час відомо, що угоді між саудитами та іранцями передували переговори, котрі відбулися у столиці Китаю Пекіні, при цьому КНР виступила посередником.
Для того, хто пильно не стежить за стосунками Ірану і Саудівської Аравії, такий поворот може здатися раптовим. Адже ще у листопаді Ер-Ріяд ділився з Вашингтоном даними розвідки про "неминучу атаку" з боку Ірану по цілях на території Саудівської Аравії, що призвело до підвищення боєздатності американських та інших збройних сил на Близькому Сході.
За інформацією, опублікованою тоді у The Wall Street Journal, міністерство розвідки та розвідувальна організація Корпусу вартових ісламської революції звинувачували розвідслужби США, Великобританії, Ізраїлю та Саудівської Аравії у плануванні та реалізації протестів, пов’язаних із загибеллю активістки Махси Аміні. Командувач Корпусом вартових ісламської революції Хоссейн Саламі публічно попереджав Саудівську Аравію, аби вона обмежила висвітлення у пресі пов’язаних з цим протестів в Ірані. За заявою офіційних осіб Саудівської Аравії, Іран планував здійснити атаки на королівство, а також на Ербіль в Іракському Курдистані, аби відвернути увагу від внутрішніх протестів.
Й раптом - таке потепління відносин.
Китай прорвався до нової ролі
Угода з’явилася у рамках ініціативи президента Китаю Сі Цзіньпіна, спрямованої на "розвиток добросусідських відносин" між Тегераном і Ер-Ріядом.Таким чином Китай посунув США зі сфери впливу на Саудіську Аравію.
Відомо, що Сполучені Штати давно позіціонують себе, як світового арбітра у питаннях дотримання демократії. У Китая мета така ж - стати ріновеликим центром впливу у біполярному світі, однак методи й філософія інші. Китайці поступовой та невідворотньо просувають наративи багатосторонності і так званого "невтручання".
Тож поки Вашингтон прямо звинувачував наслідного принца країни у вбивстві журналіста Хашоггі, Китай діяв хитро і виважено. Пекін не ставив владі Саудівської Аравії питань щодо її внутрішньої політики, не читав нотацій про права людини. А також, що мабуть важливіше, зміг налагодити тісні економічні зв'язки з країнами Близького Сходу.
У результаті, як пише New York Times, китайські дипломати активно сприяли чотириденним переговорам про відновлення дипломатичних відносин між двома запеклими суперниками й швидко виставили успіх, як пряму заслугу Сі Цзіньпіна. Китайський лідер вдало скористався скороченням американського впливу на Близькому Сході і представив Китай як альтернативу світовому порядку на чолі з Вашингтоном, звинувачуваним ним в підштовхуванні світу до нової Холодної війни, зазначає видання.
"…Престижне досягнення Китаю виводить його в нову дипломатичну лігу і затьмарює все, чого США змогли домогтися в регіоні після приходу Байдена до влади", - вважає заступниця директора з досліджень у Проєкті близькосхідної демократії у Вашингтоні Емі Готорн.
Та, як пише The New York Times, Білий дім публічно привітав відновлення дипвідносин між Саудівською Аравією та Іраном і не висловив явного занепокоєння з приводу участі Пекіна у зближенні країн. За даними видання, помічники президента США Джо Байдена вважають, що прориву надають надто великого значення й заперечують ослаблення американського впливу в регіоні.
Так це чи ні, покаже час, але наступним актом цієї п’єси для Китаю може стати спроба "умиротворення" Росії та України під час візиту Сі до Москви та запланованої телефонної розмови із президентом України Володимиром Зеленським. І тут уже Штати програти не можуть.
Якими будуть наслідки
За даними NYT, Китай об’єднав Саудівську Аравію з Іраном у той час, коли Ізраїль сподівався, що США об’єднають його з Саудівською Аравією. Але саудівці запросили більше, ніж Вашингтон готовий був дати: в обмін на відкриття офіційних зв’язків з Ізраїлем вони жадали від США гарантій безпеки, допомоги у розвитку цивільної ядерної програми і зниження обмежень на продаж американської зброї.
"Саудівці хочуть спробувати зараз, тому що ми думаємо, що в найближчому майбутньому можуть виникнути деякі труднощі з погляду відносин Ірану з міжнародною спільнотою - російська криза, збагачення (урану - ред.)", - пояснив рішення своєї країни відновити стосунки з Іраном Мохаммед Альсуламі.
У той же час наглядова агенція ООН стверджує, що в Ірану зараз достатньо високозбагаченого урану для створення кількох одиниць ядерної зброї. А міністр оборони США Ллойд Остін під час нещодавнього візиту до Ізраїлю заявив, що Іран не має її здобути.
Тож вимальовується дуже небезпечний альянс - поруч із відновленням стосунків Саудівської Аравії та Ірану, Китай все більше підминає під себе Росію і Білорусь. Й поки незрозуміло, як буде діяти такий альянс недружніх до Заходу країну мабутньому.
Однак певні симптоми вже маємо. У недавньому інтерв'ю міністр енергетики Саудівської Аравії Абдель Азіз бен Сальман Аль Сауд попередив: якщо проти його країни будуть запроваджені пов'язані з нафтою санкції, вона припинить продавати сировину тим державам, які їх підтримають (йдеться про цінову стелю), або ж скоротить обсяги видобування сировини.
Разом із тим, Саудівська Аравія є найбільшим постачальником нафти до Китаю, забезпечуючи 18% потреб азійського гіганта. Й у разі загострення стосунків із Заходом лише нарощуватиме постачання нафти до КНР, сприяючи її економічному розвитку.
Ірина Носальська